tag:blogger.com,1999:blog-3321208976256099742024-03-14T02:36:32.908-03:00Мої записи<a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/ncr">Дивіться на світ моїми очима.</a>Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.comBlogger4125tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-12108690766722765642010-11-26T16:01:00.000-02:002010-11-26T16:01:37.402-02:00Образа<div style="text-align: right;">
Присвячується <a href="https://www.google.com/reader/shared/girafik.mail">Google Reader</a>, який буває <a href="http://www.selfcreation.ru/pritchi/oskorblenie.html">джерелом надхнення</a>.</div>
<br />
Одного дня, Учитель з Учнем йшли по дорозі й зустріли дуже роздратованого чоловіка.<br />
— Що сталося, друже мій? — спитав Учитель.<br />
— Мене тільки що образив один негідник, — відповів чоловік.<br />
— Не міг він тебе образити, — відказав Учитель.<br />
— Як ти можеш таке казати? — здивувався чоловік. — Ти ж навіть не чув, що він про мене говорив!<br />
— Так, я не чув, — сказав Учитель. — Але ж він говорив правду?<br />
— Яку там правду! То все брехня від першого до останнього слова!<br />
— Тоді чого ти так переживаєш, через те, що сказав той брехун?<br />
Чоловік не зміг відповісти на це питання. Він усміхнувся, подякував, і пішов далі веселий.<br />
— Розумієш, — звернувся Учитель до Учня, — як нерозумно ображатися на звичайнісіньку брехню?<br />
— Так, Учителю, — відповів Учень. — Але, скажи мені, якби то була правда...<br />
— На правду ображатися ще більш нерозумно, — сказав Учитель.Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-47967960564621106072008-11-06T15:31:00.001-02:002008-11-06T15:31:44.290-02:00Безприкметна казочкаЯкось була весна. На зміну весні прийшло літо. Одразу після літа почалася осінь. Тоді прийшла зима.<br />Инша весна почалася після зими. Минула весна, і почалося літо. Осінь прийшла після літа. Єдине, що могло прийти на зміну осені, — це, звичайно ж, зима.<br />Ще одна весна настала. А потім — літо. Скоро знову настала осінь. Тоді почалася зима...<br />Я думаю, ясно, що було далі...Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-75321645171559968632008-08-21T17:32:00.004-03:002008-08-21T17:47:33.008-03:00Яроврат і безпощадне майбутнєЯкось сидів <a href="http://lord-marshal.livejournal.com/174398.html">Яроврат</a> за комп'ютером і писав черговий креатив про темне майбутнє під владою інфернальних російських орків. Він якраз дописав до кульмінаційного моменту, коли двері в його квартиру були вибиті. Двоє неголених кремезних чоловіки ввалилися в кімнату.<br />— Ви хто такі? — викрикнув Яроврат.<br />— Орки ми, орки, — заспокоїв його один із амбалів, дихнувши в обличчя перегаром.<br />Другий зареготав і, схопивши Пророка© своєю опецькуватою рукою за шкірку, потяг на вулицю. Там Яроврата було запхано в смердючий фургон і замкнено в ньому.<br /><span class="fullpost"><br />...Коли фургон прибув на місце призначення, Яроврата витягли і почали бити ногами. Організм відповів на це тим, що виблював спочатку сніданок, а потім і вчорашню пізню вечерю. Поки не лишилася тільки кров...<br />— За що? — тільки й встиг простогнати Пророк©.<br />— Ти ж хочеш бути лордом-маршалом, — відповів “орк”. — А без цього ніяк!<br />І зареготав.<br /><br />...Яроврата били доти, поки він не втратив свідомість. А коли прийшов до тями били знову. І ще раз. І ще. Потім був електрошок і тортури, про які при панночках говорити не прийнято. Иноді йому давали перепочити в маленькій конурі, в якій не можна було лягти або стати на повний зріст. Конуру не прибирали ніколи, тому доводилося сидіти в нечистотах, не тільки своїх, але й тих, що лишилися від попередників.<br /><br />Сну не було, було забуття. Потім знову тортури. Тіло рвали щипцями, зривали нігті, заганяли розжарені цвяхи... Яроврат кричав, стогнав і плакав, але кінця тортурам не було. Нарешті, після того, як минула ціла вічність і ще трохи, він почув запитання, на яке тільки сподівався:<br />— Готовий стати лордом-маршалом і очолити непереможну орду?<br />— Готовий, — прохрипів Пророк©.<br />Знову почувся сміх, і знову почалися тортури.<br />...Час зупинився. Яроврат залишився наодинці з болем. Його понівечене тіло спромоглося на найглибші больові відчуття, що їх було викликано умілими руками ката... І знову запитання:<br />— Чи маєш ще волю до влади?<br />— Маю...<br />І катування продовжил</span><span class="fullpost">и</span><span class="fullpost">ся. Його питали ще раз, і ще... Аж поки відрізані губи і язик не позбавили Яроврата можливости видавати людські звуки. А потім знову були тортури...<br /><br />В решті решт, навколишній світ зник. Лишився тільки біль. Те, що колись було Яровратом, більше не знало нічого, окрім болю. Біль був нестерпний. І постійний. Його не можна було уникнути. І коли очі побачили алтар та кривий ритуальний ніж, думка про звільнення від болю навіть не майнула. Думок більше не було. Тільки біль...<br /><br />Тепер больові центри його мозку стимулюються безпосередньо. Постійно. Для підтримки мозку кібермашини в робочому стані...</span>Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-60902972222849100562008-08-20T18:00:00.005-03:002008-08-21T15:20:27.419-03:00Фріц і Б-гЯкось, так і не дочекавшись кінця світу, який мав настати через запуск божевільними науковцями © <a href="http://che-telcontar.livejournal.com/77123.html">Страшного Адронного Колайдера</a>, помер <a href="http://fritzmorgen.livejournal.com/136256.html">сатаніст Фріц</a> своєю смертю.<br />Звичайно ж, на тому світі зустрівся він Б-гом.<br />— Які дивні створіння виникають завдяки еволюції! — сказав Б-г.<br />І мовив на це Фріц:<br />— Як же так, Б-же, якщо ти справді існуєш, значить я був правий, і теорія еволюції — це помилка?!<br />— Думаєш, став би я проєктувати мільярди живих істот вручну? Та ще й підбирати їм відповідні екологічні ніші! Мені що, робити нема чого? — здивувався Б-г. — Невже я схожий на ідіота, який працював над створенням кожного живого організму окремо? Тим більше, що для цього є <i>перевірений еволюційний механізм</i>!Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0