tag:blogger.com,1999:blog-3321208976256099742024-03-14T02:36:32.908-03:00Мої записи<a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/ncr">Дивіться на світ моїми очима.</a>Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.comBlogger52125tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-37080100011489314102022-07-23T00:21:00.000-03:002022-07-23T00:21:20.514-03:00Про системи числення з непарною базоюЦікаво, що попри схильність людини до обчислень на базі 5 (за кількістю пальців на руці), усі відомі системи, якими широко користувалося людство (до розповсюдження двійкової разом з компʼютеризацією), є парними кратними 5 — такими є і <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%86%D0%B8%D1%84%D1%80%D0%B8">асиро-вавилонська</a> (на базі 60=5×12), і похідна від неї <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D0%B4%D0%BE-%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B1%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0_%D1%87%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F">індо-арабська</a> десяткова (10=5×2), яка насьогодні застосовується в усьому світі, а також і <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0_%D1%87%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BC%D0%B0%D1%8F">мезоамериканська</a> (на базі 20=5×4). Попри те, що особливість числа 5 прослідковується в усіх мовах — від африканських до австралійських — зокрема в українській саме з пʼятірки починається <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BD%D0%BE%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%28%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%29">справжня множина</a> (4 роки, але 5 років), — при запису, очевидно, 5 було мало, тому продовжували придумувати окремі символи до певної, завжди парної, кількости пʼятірок — аж до винайдення <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0_%D1%87%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F">позиційної системи запису</a>.
<br /><br />
Цікаво, що позиційний запис (в тому числі дробів) виникає раніше, ніж концепція числа 0, і, замість відповідної цифри, в позиційному записі часто використовується просто пропуск. А вже ідея відʼємних чисел зʼявляється дуже пізно.
<br /><br />Тепер, коли вже пізно щось змінювати, ми знаємо, що непарна основа для запису чисел має, наприклад, ту перевагу, що в ній не існує <a href="https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A2%D1%80%D1%96%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0_%D1%87%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F#%D0%9E%D0%BA%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F">проблеми округлення</a>. А ще, симетричний запис дозволяє записувати єдиним чином позитивні й негативні числа. Мені здається, що якби так сталося, що люди винайшли нуль та відʼємні числа до того, як придумали позиційну систему запису, ми б сьогодні мали саме непарну і саме з симетричним записом. Тобто систему — наприклад, одинадцяткову, — з нулем, пʼятьма позитивними цифрами (1,2,3,4,5) і пʼятьма негативними (<strike>1</strike>,<strike>2</strike>,<strike>3</strike>,<strike>4</strike>,<strike>5</strike>).
<br /><br />
Яким чином така система могла би виникнути? Для цього, як я бачу, у відповідній мові числівники повинні були би змінюватися за особами. Так само, як у реченнях «я даю тобі три яблука» і «ти даєш мені три яблука» змінюється дієслово „давати“, можна легко уявити собі мову, в якій слово „три“ теж відміняється відповідно до того, чи дія є від першої особи, а чи від другої. У такій мові природним чином мало би розвинутися симетричне сприйняття чисел відповідно до того, як збільшується або зменшується кількість речей при передаванні від одної (першої) особи до другої. Мені здається, що така подвійна властивість чисел доволі природним чином асоціюється з додаванням та відніманням — якщо ти даєш щось мені, то в мене це додається, а в тебе віднімається, і навпаки, — такий собі <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81">подвійний облік</a> на рівні граматики. Тому позитивні й негативні числа відпочатку сприймалися б симетрично, а відтак могла також зʼявитися ідея нуля ще до необхідности заповнювати чимось пропуски в порядках.
<br /><br />
На останньому етапі, коли виникає необхідність записувати порядки, вибір непарної бази, здається мені, був би в цьому випадку найбільш природним. Ідея віднімання від бази, власне, була насправді реалізована навіть без використання порядків: наприклад, римські числа Ⅳ або Ⅸ означаються через віднімання одиниці від більшого простішого для запису числа (Ⅴ або Ⅹ). І якщо ми вже маємо відʼємні цифри, вибір бази стає очевидним — таким, щоб після найбільшого віднімання (додавання негативного) від бази ми одержали б наступне натуральне число. Тому якщо в нас є цифри 1,2,3,4,5 і <strike>1</strike>,<strike>2</strike>,<strike>3</strike>,<strike>4</strike>,<strike>5</strike>, то число шість логічно записати за допомогою віднімання від бази як 1<strike>5</strike>, а мінус шість, відповідно, як <strike>1</strike>5. Отже 10 має бути записом для одинадцяти, а <strike>1</strike>0 — для мінус одинадцяти.
<br /><br />
Загалом, думаю, цікавий був би розвиток математики в такій цивілізації. Найочевиднішим наслідком, звичайно ж, є значно простіша таблиця множення. З симетричними цифрами таблиця множення стає, практично, вчетверо меншою. І якщо нам для десяткової системи потрібно вивчати таблицю множення на (0 і 1 — тривіально) 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 і 9, то для множення в одинадцятковій — лише на 2, 3, 4 і 5, оскільки на <strike>2</strike>,<strike>3</strike>,<strike>4</strike> і <strike>5</strike> вся таблиця повторюється з точністю до заміни цифр на симеричні. Причому, оскільки множника два, нам довелося б запамʼятовувати всього лише десять різних добутків: 2×2=4, 2×3=1<strike>5</strike>, 2×4=1<strike>3</strike>, 2×5=1<strike>1</strike>, 3×3=1<strike>2</strike>, 3×4=11, 3×5=14, 4×4=15, 4×5=2<strike>2</strike> і 5×5=23.<div><br /></div><div>Те, що половину не можна записати у вигляді скінченного одинадцяткового дробу (як і в будь-якій иншій системі з непарною основою), думаю, не стало би великою проблемою. Ми ж бо не дуже страждаємо від того, що не можемо записати третину як скінченний десятковий дріб. Але, ймовірно, нескінченність запису результату ділення навпіл (і на инші числа менші одинадцяти) знайшло б своє відображення в народній творчості.</div>Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-78046238870184681072021-08-26T18:36:00.003-03:002021-09-25T12:47:48.448-03:00Що таке російська пропагандаХоча українці <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2015/08/russische-volksgemeinschaft.html">називають російською пропагандою</a> те, що пропагандою, власне, не є, справжня російська пропаганда від цього не зникає. І сьогодні я розберу для вас <a href="https://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/611f2cd4b0c44/">статтю відомого в певних колах російського пропагандиста Сергія Дацюка</a>, який називає себе філософом. Знаючи ставлення ФСБешників до цієї заумної обслуги, думаю, одержує він за свою працю небагато. І ніякого практичного впливу не має. Але задля ілюстрації того, що є пропагандою, певна увага до творчости такого роду діячів, думаю, є цілком доречною.
<div class="fullpost">
<blockquote>
Сама можливість мислити є власне ознакою самості, яка відбулася, яка спроможна, яка поза катастрофою.
<br /><br />
<b>Незалежність як катастрофа</b>
<br /><br />
"Катастрофа" (καταστροφή) з грецької означає: κατα – проти; στροφή – поворот. Тобто катастрофа це поворот проти того, що було до цього.
</blockquote>
Починається вже непогано, чи не так? Просто поставити поряд незалежність України і катастрофу. Щоб створити асоціацію. І переклад з грецької теж. Ну, що ж, думаю, тут доречно згадати, що слово <i>полеміка</i> перекладається з грецької як <i>війна</i>. А <i>філософія</i> — як любов до <i>мудрости</i>, а не до <i>пересмикування</i>. Тому Сергія Дацюка доречніше було б назвати не <i>філософом</i>, а <i>демагогом</i>, pardon my greek — на війні як на війні!
<blockquote>
Катастрофа в якій-небудь дії відбувається тоді, коли ця дія перетворюється на свою протилежність.
<br /><br />
Причому зазвичай у катастрофу вкладають ще і характер стихійності. Хоча катастрофа в людському світі це завжди відповідальність тих, хто переживає катастрофу.
<br /><br />
З тих пір, як з'явилися мислення, воля і віра, все, що відбувається з людиною, це лише її відповідальність. Навіть космічна катастрофа це відповідальність людства, а не природи, провидіння, Бога чи тих, хто над нами.
</blockquote>
Це лише на перший погляд здається звичайним гуманітарним словоблуддям. Але, насправді, тут повторюється основний наратив російської пропаганди: жертва сама винна і несе повну відповідальність за злочини, що проти неї чинять московські нелюди. І за космічні катастрофи теж відповідальні ми. І те, що <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2_%D0%93%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Великий Вибух теж придумав українець</a> — ніякий не збіг! Цю думку буде розвинуто далі...<blockquote>
В цьому сенсі, катастрофа незалежності України це поворот людей, що отримали незалежність, проти незалежності. Тобто Україна та українці за 30 років незалежності не просто втратили незалежність, а відмовилися від незалежності – повернулися проти того, за що боролися їх прадіди, діди та батьки, зрадили самих себе і своїх пращурів.
</blockquote>
Це типу пращури здобули незалежність, а правнуки погані© повернулися проти неї! Тобто, коли УРСР перейменували на так звану незалежну Україну — це саме те, за що боролися Бандера й Сагайдачний (і, мабуть, вибороли), а безуспішні спроби відійти від УРСР до чогось, що хоча б на рівні риторики схоже на національну державу — це зрада і відмова від незалежности. Якщо це не переписування історії, то що ж тоді переписування історії?
<blockquote>
Цей текст скоріше для нащадків. Нині у тексту дуже мало адресатів. Бо якби у цього тексту було досить адресатів, катастрофа незалежності би не відбулася.
</blockquote>
О так, якщо в нащадків буде цікавість до того, як працювала російська пропаганда, то це їх точно зацікавить!
<blockquote>
<b>Незалежність як геополітична катастрофа</b>
<br /><br />
Залежність України від зовнішнього управління була зафіксована в Конституції двічі: у Радянській Конституції (Україна є республіка у складі СРСР) та в нині діючій Конституції (частина 5 статті 85: "визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору").
</blockquote>
Насправді не треба бути юристом, а досить увімкнути голову, щоб зрозуміти, що участь у наддержавних утвореннях є доказом державности. І формально існування УРСР у складі СРСР було юридичною підставою до її виходу зі складу цього самого СРСР, реалізуючи сувернітет України, яка й була <a href="https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-12">проголошена державою від імені українського народу</a>. Але ця брехня потрібна була всього лише, щоб поставити знак рівности між окупаційною адміністрацію СРСР і наддержавними органами, що зʼявилися б у разі гіпотетичного членства України в <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A1%D0%BE%D1%8E%D0%B7">ЄС</a> і <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%90%D0%A2%D0%9E">NATO</a>.
<blockquote>Ось чітка юридична фіксація цієї катастрофи, цього повороту як протиріччя.<a href="https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text">Конституція України</a> у преамбулі вказує на те, що керується <a href="https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12#Text">Актом проголошення незалежності України</a> від 24 серпня 1991 року, який в свою чергу говорить про здійснення <a href="https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-12#Text">Декларації про державний суверенітет України</a> від 16 липня 1990 року, де в свою чергу написано: "Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї". Тобто позиція Декларації про дійсну незалежність прямо і безпосередньо суперечить позиції нинішньої Конституції, яка на неї посилається.</blockquote>
А це відверте називання чорного білим. Незалежність — це можливість змінити своє попереднє рішення, зокрема про нейтральний статус, участь у військових блоках, ядерну зброю, особливо, якщо змінилися обставини співіснування з одним агресивним сусідом. А от відмова від перегляду попередніх декларацій і є залежність. У даному випадку залежність була б абсолютно комічною — від писаного акту про декларацію намірів.
<br /><br />
<сарказм>Чорт забирай, виявляється, Російська Федерація втратила свою незалежність, фактично відмовившись від неї, коли брутально порушила <a href="https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_158">Будапештський Меморандум</a>! Я би порекомендував пану Дацюку написати їм про це — це ж серйозна справа!</сарказм>
<blockquote>
Ще одна чітка фіксація цієї катастрофи, яка показує знищення основи суверенітету як такого. Декларація про державний суверенітет України також містить положення про економічну самостійність України: "Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян."
<br /><br />
Цьому положенню фактично суперечить <a href="https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20">Закон про ринок землі</a>, який перетворює економічну основу суверенітету на ринковий товар.
</blockquote>
Хіба що з точки зору радикальних марксистів. Влада таких прекрасних країн як Північна Корея, Венесуела, Таджикистан, Куба та Конґо не дозволяє існування (легального) ринку землі, очевидно, саме з цих міркувань! Решта країн світу успішно реалізує свій суверенітет над територією, дозволяючи існування такого ринку. Можна, звісно, критикувати закон, а також суспільно-політичні реалії, в яких його прийнято й буде застосовано, але ж мова тут зовсім не про це. Тут мова про те, що якщо земля матиме господарів, то ці господарі можуть не так легко віддати її зеленим чоловічкам — саме це найбільше хвилює москвоських загарбників і їхніх посіпак. Хоча ні, найбільше їх хвилює зброя в руках українців і правовий захист можливостей її застосовувати проти нападників, але це поки що, на жаль, неактуально.
<blockquote>
Все це звичайно знають українські юристи, українські політики, українські чиновники, більшість націонал-патріотів. Але вони нехтують цими протиріччями.
</blockquote>
Звичайно знають! І не нехтують, а зовсім навпаки: повсякчас галасують про них — бо ж московське фінансування всіх цих прекрасних людей не припиняється ні на день!
<blockquote>
Мова навіть не йде про втрату частини територій України від окупації Росії. Мова йде про свідому відмову від "основи суверенітету" та відмову від геополітичної незалежності.
</blockquote>
Авжеж, втрата територій від окупації — це не цікаво обговорювати! Це ж бо сталося само собою, несвідомо...
<blockquote>
Катастрофа незалежності у тому, що після однієї залежності (від Росії) українці свідомо обрали іншу залежність (від Заходу), публічно це зафіксували в Конституції і ще й самі себе переконали, що бути рабом це неминуча доля, і головне це вигідно обрати собі рабовласника.
</blockquote>
Фіксуємо: є дві залежности, одна й друга. Практично рівноцінні. Одна залежність — при якій українців тупо винищують голодом, колективізацією, депортаціями і тому подібною братньою політикою чергування відвертого геноциду й негласного упослідження за національною ознакою. Друга залежність — це коли західні інституції дають гроші на те, щоб хоч трохи перетворити адміністративно-репресивні органи УРСР на щось подібне до державних інституцій. У відповідь вони отримують чорну невдячність від задуреного народу та імітацію відповідних реформ від так званої української влади. Але гроші все одно дають! Ось такий він, західний рабовласник!
<blockquote>
Трагедія українців у тому, що вони вже вдруге в історії нерефлексивно і без стратегічного осмислення повторюють одну і ту ж саму дурницю. І саме це бездумне повторення тієї ж самої дурниці перетворює трагедію на катастрофу. Як з Богданом Хмельницьким українці йшли від рабовласника Польщі до рабовласника Росії, так і в кінці XX століття українці йшли від рабовласника Росії до колективного рабовласника Заходу.
</blockquote>
Просто насолоджуюся цією демагогією. Якби я був істориком, політологом, або навіть філологом, я б за докторську сів. Кожне слово — як музика. Можна окремий розділ дисертації присвячувати з розʼясненнями чому це брехня і пересмикування.
<blockquote>
Катастрофа навіть не в тому, що це відбулося абсолютно легально і офіційно.
<br /><br />
Катастрофа у тому, що це не обговорюється, не аналізується. Це замовчується чи взагалі виправдовується. Виходить так: навчи раба та дай йому свободу волі, і він добровільно обере рабство з переконливою аргументацією вибору.
</blockquote>
Так, це правда: до обговорення цієї маячні український дискурс ще не докотився. Але, завдяки пану Дацюку, є надія, що і це дне буде пробито!
<blockquote>
Тобто мова йде не просто про катастрофу геополітичної незалежності держави Україна. Мова йде про когнітивну та ментальну катастрофу українців, які не здатні усвідомити, що з ними відбувається, як змінюється їх самовизначення чи навіть ідентичність.
</blockquote>
...І зараз пан Дацюк нам розповість усе необхідне про незалежність, самовизначення та ідентичність. Так, як нам треба розуміти ці слова, щоб московським окупантам було зручніше!
<blockquote>
<b>Ментальна та етична катастрофа</b>
<br /><br />
У розпаді-розвалі СРСР була лише одна причина – відмова від мислення радянської еліти. Як показує досвід Китаю, комунізм не є причиною невдач, як причиною невдач не є будь-яка форма політичного правління, навіть авторитарна диктатура чи навіть деспотія.
</blockquote>
Що? Про „боротьбу прадідів і дідів“ уже забуто? Лишилася одна-єдина причина, яка полягає в мисленні радянської еліти! Як ми бачимо, пан Дацюк не дуже старається написати звʼязний текст. Він, очевидно, розраховує, що типовий український гумантарій, який дочитає до цього місця, вже забуде з чого все починалося. Ну, не буду його судити за це занадто суворо — для цього справді є певні підстави!
<blockquote>
Китай, залишаючись комуно-соціалістичною країною, зберігав та розвивав стратегічне мислення, тому зараз є фактично світовим лідером за темпами розвитку та охопністю сфер розвитку. На відміну від СРСР, де руйнування комуно-соціалізму саме через відсутність мислення призвело до розпаду-розвалу на республіки, але кожна з яких сама по собі мислення на набула.
</blockquote>
А тепер факти. Єдине, що лишилося в Китаї від „комуно-соціалістичного стратегічного мислення“ — це провідна роль комуністичної партії. Як показує досвід Китаю, розвивати ринкову економіку при збереженні тоталітарної диктатури можливо. Особисто я сумніваюся, що такого штибу стратегія є прийнятною для України, але це лише моя скромна думка. Я на звання філософа не претендую!
<blockquote>
Лише вдумайтесь: як пострадянські, так і західні мислителі не бажають аналізувати, як так сталося, що світовим лідером став Китай, який в політичному житті та в ідеологічному баченні не відмовився від комунізму.
</blockquote>
Ну, чому ж? Бажають. І аналізують. Починаючи ще від <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B9%D0%BD_%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D0%B4">Айн Ренд</a>! Просто вони не знають про комунізм у Китаї, але то таке — не будемо їх судити так суворо за те, що вони не знають про те, чого нема!
<br /><br />
До речі, аналіз там не дуже довгий і складний: розвиненим капіталістичним країнам слід припинити вже допомагати відбудовувати економіку людожерам, які мріють їх знищити. Більше того, дозволити і навіть допомогти людожерам зжерти одне одного, якщо вже ви такі мʼякі й пухнасті, що відмовляєтеся навести там лад за допомогою грубої сили, — це добре і морально. А робити навпаки — аморально! Крапка.
<blockquote>
Відтак для розвитку спільноти важлива не так ідеологія, як її продуманість та постійна трансформація в мисленні. Тому принциповим для розвитку є мислення, а не якась ідея.
</blockquote>
Тут, на мою думку, сконцентровано всю деструктивну суть пропаганди: панове, не займайтеся ідеологією, займайтеся мисленням і трансформацією — саме це важливо, а не „якась ідея“! А ідеї тим часом вам підкидатимуть ваші вороги!
<blockquote>
Сама відмова від незалежності відбулася у такий спосіб, що не усвідомлюється, не рефлексується і заперечується. 22 січня на день Соборності ми не знаємо, що власне святкувати, бо Соборність як ідея знищена. А 24 серпня на день Незалежності ми ніби знаємо, що святкувати, але помиляємось, що тут є що святкувати.
</blockquote>
Так, зафіксуємо: соборність як ідея знищена, а щодо того, якаю має бути незалежність ми помиляємося! Чому? А тому що...
<blockquote>
В самій своїй суті незалежність це була ідея погана і недодумана. Могла ж бути обрана ідея суверенітету, самостійності або ж навіть ідеї великих наративів – цивілізації, імперії, людства, космічності. Незалежність це "свобода від". В ідеї незалежності немає уявлення ані "свободи для", ані "свободи взагалі".
</blockquote>
Отак! Ач розігналися хохли зі своєю самостійнстю! Про цивілізацію, імперію, космічність треба було думати! Московську, звісно ж, — але далі про це ще буде...
<blockquote>
З філософської точки зору є питання: чи існує взагалі незалежність у соціальному світі? Але так в 1991 році ніхто питання не ставив, бо малась на увазі абсолютно конкретна незалежність – від ССРСР-Росії. Незалежність виявилася нездійсненною: навіть після 6 років війни Україна суттєво залежна від Росії економічно і технологічно.
</blockquote>
Зверніть увагу, мова йде не про те, що проблема в тому, що Україна лишилася залежною. Проблема в тому, що незалежність від нашого всього, <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2008/09/blog-post.html">Рассіюшкі</a>, є просто нездійсненною! Навіть думати про це не варто! А про що думати варто? А от про що:
<blockquote>
Водночас ідея незалежності не була узагальнена, тобто на незалежність від Заходу вона не поширилася. Більше того, незалежність від Росії була агресивно перенесена всередину України. Як сказав Анатолій Якименко: "незалежність це відсічення чужого, а не прийнятті іншого". Тобто катастрофа незалежності це катастрофа мислення, катастрофа волі без мислення.
</blockquote>
Думати слід виключно про незалежність від Заходу. Про відсічення від чужого, а не про незалежність від Московщини, яку західні аґенти впливу все-таки агресивно перенесли всередину України, попри всю відважну боротьбу чекістів з цими клятими агресорами!
<blockquote>
Волюнтаризму в історичному плані недостатньо, бо воля без мислення – ніщо. Чим складніше уявлення чи бажання, тим слабша і коротша спрямована на нього воля. Саме тому волюнтаризм витісняє мислення і знищує рефлексію. Мислення передається з покоління в покоління дуже складними процесами. А воля без мислення передається з покоління в покоління дуже просто – через сильну емоцію.
</blockquote>
Я перекладу: коли московські загарбники вбивали й розкуркулювали ваших предків, коли окупували вашу землю і вбили більше десяти тисяч ваших співвітчизників, мільйонам зламали життя, то сильні емоції щодо цього — це лише „воля без мислення“! А треба мислити, і то мислити правильно: без братньої російської допомоги ми всі загинемо від агресивного Заходу!
<blockquote>
Дуже довга боротьба за незалежність може підтримуватися здебільшого ресентиментом. Його плекали Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Панас Мирний, Іван Карпенко-Карий і т.д.
<br /><br />
Фактично в Україні боролися два ресентименти: класовий та національний. Причому класовий ресентимент виглядав навіть більш універсальним, бо містив пролетарський інтернаціоналізм, який добре заміщував російський імперіалізм.
</blockquote>
Та що там: він значно кращий! Адже він не є антиросійським, а навіть навпаки — такий ресентимент хай вже буде!
<blockquote>
<a href="https://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/59ce1078406d3/">Ідеї нації та націоналізму</a> як форми прояву незалежності були дуже обмеженими: вони не мають жодного універсального контексту і <a href="https://hvylya.net/analytics/society/sergiy-datsyuk-natsiya-ta-tsivilizatsiya.html">погано єднають та усуспільнюють,</a> бо зводять все зрештою до етнічності та мовної українізації, а також супроводжуються неабияким ресентиментом.
</blockquote>
Дуже погано! Особливо якщо зважати на те, що переважна більшість країн, навіть тих, які утворені в процесі змішування різних народів і етносів (плавильного котла), насьогодні єднаються спільною мовою та спільним суспільно-політичним контекстом. Саме цього московити і прагнуть не допустити на території України!
<blockquote>
Тобто погане або відсутнє мислення приводить до поганих наслідків. Спроба Липинського протиставити свої ідеї комуністичним, не була підтримана українськими інтелектуалами, які продовжили плекати націоналізм, причому ще й у формі літератури та слабко осмисленої політичної боротьби.
</blockquote>
Про Липиньського нічого не знаю, але зважаючи на те, хто його рекламує... Мабуть, чергова варіація ідеї України, як другої, <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2014/10/russian-liberalism.html">кращої Росії</a> — і розбиратися не хочеться!
<blockquote>
Націоналістичний ресентиментальний тренд Петлюри, що виступив проти загальногромадянського договірного тренду Скоропадського, зазнав геополітичної поразки. Орден українства Коновальця (ОУН), що значним чином продовжував загальногромадянський договірний тренд Скоропадського, через політичне рейдерство та розкол з боку Бандери, який відновив націоналістичний ресентиментальний тренд Петлюри, через відсутність осмислення зазнав не лише політичної, але і моральної поразки.
</blockquote>
Просто перераховано основні діячі, які, власне, боролися за незалежність, а не її імітацію. Очевидно, це погані діячі, не ті діди-прадіти, про яких йшлося на початку. А які правильні, можна взнати? Ні, про це пан Дацюк писати не буде. Мабуть, щоб не сіяти смуту...
<blockquote>
Спроба української літератури першої половини XX століття відійти від ресентименту завершилися трагедією – українські нересентиментальні літератори були знищені в СРСР: це так зване розстріляне відродження.
</blockquote>
Хороший підбір слів: „завершилося трагедією“, „були знищені“ — пасивний спосіб. „Так зване розстріляне відродження“ — це точно ресентиментний термін — ясно що так званий! Це, нагадую, не просто трагедія. Це злочин. За який ніхто не те що не поніс покарання, а навіть не засуджений! Отакий він, український ресентимент, — забули й пробачили!
<blockquote>
Українська "свідомість незалежності" відроджувалася в другій половині XX століття на ресентименті, який став основоположним знову через літературу. Тобто Дзюба, Яворівський, Драч просто відтворили попередній ресентимент.
</blockquote>
Так, митці-колабораціоністи, які писали як добре нам живеться в тюрмі народів у той час, <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2013/01/ukrainian-nazis.html">коли мордували Стуса</a> — вони відтворили! Мабуть, саме тому український ресентимент є таким беззубим. Але навіть і беззубого ресентименту московські посіпаки бояться, що лише про нього й ведуть мову! Мабуть, це і є правильне мислення — не те, що якась там емоційна воля! Тут системність!
<blockquote>
Підозра-заздрість-помста-ненависть в українській літературі накопичувався і набули космічного масштабу. Це справжня трагедія української літератури, яка продовжує нівечити душі дітей та неофітів.
<br /><br />
Літературний ресентимент вплинув на боротьбу за незалежність. Але якщо боротись за незалежність можна на одному ресентименті, то для державності треба мислення. І саме з мисленням була трагедія.
</blockquote>
Так, точно, підводка до того, що треба все забути і все пробачити — альтернативи нема.
<blockquote>
В 1990-ті роки на початку незалежності можна пригадати вживану тоді філософську іронію щодо націоналістичного проекту України: "хтонічний хтонус хтонує", тобто абсолютизація, бездумна замкненість і повна ізоляція хтонічного як тотальна незалежність.
</blockquote>
А може то не іронія була — ні про це краще й не думати! Адже всім відомо, що 1990-ті роки в Україні — це райські часи — нічого хтонічного просто за вікном — що ви! Знову сарказм — не можу втриматися!
<blockquote>
Покоління 60-ників, які отримали державну незалежність та намагалися розбудовувати державу за всіма традиційними напрямками, виявилися стратегічно неспроможними через традиційне нехтування мисленням задля ресентиментальної волі.
</blockquote>
А це вже пішла пряма брехня. Відбулося рівно навпаки: покоління 60-ників, з яких вижили найбільш беззубі, повністю відкинуло всякий ресентимент, прийняли декларацію незалежности як довершену реальність і відмовилися від влади на користь комуно-більшовицьких окупантів під жовно-синім прапором. Ось, як це сталося насправді.
<blockquote>
Вся новітня філософія України була російськомовною. Філософи Булгаков С.М., Шестов, Бердяєв, Шпет, Голосовкер, які вчилися у Київському університеті, націоналістичним проектом були відкинуті від українського мислення. Українська література продовжувала виконувати світоглядні та політичні функції, відтак як мисленнєво слабка спричинила катастрофу. Філологи завели Україну на манівці.
</blockquote>
Мені так подобається ця безапеляційність! Але звернімося до простого факту реальности, яка так заважає промосковським наративам. Серед філософів, літераторів і мислителів новітньої епохи, що походять з України, найбільш відомими в світі є зовсім не оті російськомовні пани, при всій моїй повазі до них, а зовсім инші: <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B4_%D1%84%D0%BE%D0%BD_%D0%97%D0%B0%D1%85%D0%B5%D1%80-%D0%9C%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D1%85">Леопольд фон Захер-Мазох</a> і <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2_%D0%9B%D0%B5%D0%BC">Станіслав Лем</a>. Щоправда писали вони неросійською, тому це не рахується! Адже всім відомо, що не важливо, якою мовою пише справжній українець®, якщо це мова російська© — не сарказм! Тому брехня про „всю російськомовну філософію“ — це вже й не брехня, а цілком нормальний дискурс — оце вже сарказм!
<blockquote>
На початку державної незалежності її творцям здавалося дуже вдалою думкою: перевести енергетику класової підозри-заздрості-помсти-ненависті у енергетику націоналістичної підозри-заздрості-помсти-ненависті – без будь-якого масштабного мислення. Ані перший, ані другий Майдани не змінили цю ситуацію.
</blockquote>
Так, класова підозра в окупованій декласованій країні, де панівним класом були окупанти та колабораціоністи — це страшна сила! Як же її невміло використали без масштабного мислення. От якби мислили масштабно, тоді, мабуть, зрозуміли, що єдиним виходом є збереження <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%B0%D0%B4_%D0%A1%D0%A0%D0%A1%D0%A0#%D0%A0%D0%B5%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D1%83%D0%BC_1991_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83_%C2%AB%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%B7%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%A1%D0%A0%D0%A1%D0%A0_%D0%B2_%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%96%C2%BB">оновленого Совєцього Союзу</a>, ну, або, принаймні, входження <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D1%8E%D0%B7_%D0%84%D0%90%D0%95%D0%A1">Митного Союзу</a> — саме за це насправді стояв Майдан! Принаймні, це випливає з вищенаписаного...<blockquote>
Після Майдану (нереволюції) Гідності, під час війни Росії з Україною, націоналізм перетворюється на націонал-патріотизм, тобто коли патріотизм прив'язується не до ідеї свободи, соборності, політичної єдності, широкої солідарності, спільності етичних настанов та естетичних орієнтацій, а до націоналізму, етніцизму, трайбалізму та мовного фетишизму.
</blockquote>
Майдан, на якому стояли (і гинули) вихідці з Вірменії та Білорусі, представники народів Криму та Ічкерії, і навіть етнічні росіяни та євреї, призвів до того, що патріотизм став трайбалізмом. І саме тому президентом обрали <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">єврея Зеленського</a> — мабуть це такий хитрий план українських фашистів, які готують нові погроми! Втім, тут, насправді, все зрозуміло. Весь цей брехливий пафос заради останніх слів про мовний фетишизм. Ну, тобто коли кляті націонал-патріоти вимагають, щоб нащадки окупантів і колабораціоністів, які є панівним класом у так званій незалежній Україні, хоч би позірно, на офіційних церемоніях згадували, якою є <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2008/02/blog-post_07.html">мова місцевого населення</a>!
<blockquote>
Відтак безліч людей вважаються непатріотами, якщо вони ненаціоналісти, тобто неправильні українці. Благородство проти імперців, поневолювачів, окупантів зберігати набагато легше, ніж благородство серед неправильних українців. Благородство швидко втрачається, коли настає вибір: між здирниками, корупціонерами, олігархами, але правильними українцями, та інтелектуалами, професіоналами чи звичайними обивателями, але неправильними українцями.
</blockquote>
Отже, в трьох реченнях ми маємо такі маніпуляції: <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BF%D1%83%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%BE_%28%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D0%BA%D0%B0%29">фальшиве твердження</a> про те, що ненаціоналісти є неправильними українцями з подальшою підміною тези про поневолювачів, якими вже стали всі, хто не є націоналістом, а потім ще й <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B8%D0%B2%D0%B0_%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B0">хибна дилема</a> про те, що вибір є між здирниками, які, звісно ж, є націоналістами, та професіоналами-інтелектуалами, які ними не є. Це бінґо, по-моєму. Здається, бракує лише заклику в бік московських боліт: <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2011/08/blog-post_16.html">Якунєвіч вєрнісь</a>!
<blockquote>
В гаслах націонал-патріотів "Армія. Мова. Віра" кожне слово є помилковим або розуміється спрощено. Бо не армія, а осмислена воля через армію, добробати, волонтерів і територіальну оборону. Не мова, а мислення, яке творить мову. І віра, яка не церква і не конфесія. Тому "Армовір" це архаїзація та ментальне виродження незалежності України.
</blockquote>
Так, чорт забирай, в гаслах доводиться спрощувати ідеї! Але це зовсім не означає, що ці ідеї є помилковими. Дещо архаїчні — це правда, але для країни, яка ніяк <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2009/07/blog-post_21.html">не може вийти з середньовіччя</a> і яка оточена такими, які звідти взагалі виходити не бажають, я не впевнений, що це так погано. Але це розмова взагалі ні про що, бо ніяких конкретних претензій нема. Що не так, наприклад, з добробатами й волонтерами, які підтримують цю саму армію, очевидно, не досить осмислено? Відповіді нема...
<blockquote>
Окрім того націонал-патріотизм загострює ресентимент: все, що не виглядає націонал-патріотичним, мисленню не підлягає, і, більше того, підозрюється як вороже, ненавидиться як вороже, заслуговує на помсту як вороже в прихованій заздрості до нього.
<br /><br />
Саме в незалежній Україні стався ресентиментальний колапс мислення. Це описується як неспроможність націонал-патріотів не те що до критичного мислення, а до мислення як такого. Більше того, інакше мислення націонал-патріотами оголошується як чуже, чужомовне, вороже. Ресентимент руйнує мислення і не дозволяє його повернути.
</blockquote>
Оголошується, чи воно таким і є? Це просто дивовижний збіг: вороже мислення та ідеї виголошуються ворожою мовою! Як же ж так сталося?! Знову відповіді нема!
<blockquote>
Відсутність стратегічного мислення та відмова від власних теоретичних гуманітарних досліджень призвели до того, що зрештою переміг націонал-патріотичний ресентимент, який ввів уже жорстку заборону на мислення, на масштабні смисли та на довготривалу перспективу. Ресентимент проник у більшість гуманітарних інститутів України і по суті паралізував їх змістовну роботу.
</blockquote>
Переміг? Серйозно? Уже навіть ідіоту очевидно, що якби гуманітарні інститути в Україні були націонал-патріотичними, а не старими совєцькими, то й результат був би такий, як в Естонії або в Латвії. За збігом обставин на них московити сунути не посміли!
<blockquote>
Ресентимент дає нетривалий злет мобілізації, а потім провал і відкат. Отже в проекті незалежності України протягом 30 років ресентимент призвів до провалу. Націонал-патріотичний ресентимент, як виявилось у війні з Росією, воює не з зовнішнім ворогом, а з ворогом внутрішнім – російськомовними українцями. Власне це і призвело до втрати єдності і розколу серед українців.
</blockquote>
Так, а Росія їх захищає від насильницької українізації. Саме так <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%83%D1%82%D1%96%D0%BD_%E2%80%94_%D1%85%D1%83%D0%B9%D0%BB%D0%BE!">Хуйло</a> і заявляє. А це всього лише повторення його тез — нічого нового.
<blockquote>
Декомунізація, десовєтізація, дерусифікація – процеси нігілізму та негативізму в Україні, які призвели до неспроможності присвоїти будь-які надбання СРСР. Історичний досвід Західної України став насаджуватися решті Україні, яка самостійно обрала анархізм, більшовизм, боротьбізм. В Україні оприявнилися два консенсуси – Київський та Галцицький. Стигматизація недавнього минулого як окупації, таврування безлічі українців як колаборантів фактично зруйнувала позитивну енергетику творення незалежної України.
</blockquote>
Я знав, що мені неодмінно згодиться цей <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2013/09/moscovites-vandalism.html">допис про позитивну енергетику творення совєцької України</a>, яке так жахливо стигматизують!
<blockquote>
Присвоєння суть осмислення того, як включити в своє ціле будь то мову, частину історії, традицію або норму. Якщо наше ціле не вміє присвоювати занадто багато і плодить дуже багато чужого або ворожого, то ми самі розколоті. Присвоїти значить включити в свою ойкумену в тому чи іншому позитивному сенсі. Наприклад, незалежна Україна не може присвоїти СРСР ніяк. І обезсмислення чи негація радянської історії підриває колективну пам'ять.
</blockquote>
Я перекладу простою селянською мовою. Заліз злодій до вас у хату й розпоряджається нею: вирішує в які кімнати вам можна заходити, якою мовою говорити, що їсти і коли лягати спати, а ви, селюки недолугі, не здатні осмислити цей унікальний досвід, присвоїти його, зробити частиною свого життя. Ви плодите до злодія відчуження та ворожість! Припиніть це негайно!
<blockquote>
Націоналістична парадигма принципово не може зрозуміти різницю між імперією як мислительною установкою, яка може надбудовуватись над різними ідеями, в тому числі і над націоналістичною, від комуністичної ідеї, яка є по суті гуманістичною. Питання "хто творив в Україні голодомор та репресії: імперці чи комуністи" є надто складним і важливим, щоб ним нехтувати і продовжувати мати таку мислительно слабку парадигму. Не осмислені чи погано осмислені вади повторюватимуться нескінченно в різних формах, якщо не зрозуміти їх справжні причини.
</blockquote>
Так, нам дуже важливо зараз зʼясувати, ким же були ті убивці-нелюди, які влаштували Голодомор, і за що ніхто не поніс жодного покарання! То ким же вони передусім були, імперцями чи комуністами? Це складно, але надто важливо! Нумо зʼясовувати! — це я продовжую переклад.
<blockquote>
Мовний ресентимент набув в Україні масштабу масового мовного психозу. Якщо українська мова втратить привабливість і зникне, то лише через мовний психоз. Українцям важко відмовитися від омани лінгвоцентризму XX століття, але мова не є генетичним (правильніше – цивілізаційним) кодом української спільноти.
<br /><br />
Мова може бути як завгодно змінною, може бути багато мов, може бути штучна мова – все це неважливо. Цивілізаційним кодом будь-якої спільноти є взаємопов'язана четвірка: мислительні установки, творча уява, етичні настанови та естетичні орієнтації.
</blockquote>
Все-таки, <a href="https://www.radiosvoboda.org/a/29001334.html">пан Вʼятрович сформулював геніяльно</a>: нам пропонується не тільки і не стільки мова загарбників замість української, але й їхні мислительні установки, етичні настанови та естетика. І про це вже відверто пише пан Дацюк!
<blockquote>
Якщо коротко, цивілізаційний код позитивної перспективи: ускладнюване мислення, відв'язана уява, мотивації без ресентименту, естетика повсякденності.
<br /><br />
Символом болючої приземленості уяви українців є мем Петренка-Шевченка: "Чому мені, Боже, ти крила не дав? Я б землю покинув і в небо злітав?" Адже Бог дав нам крила: це наше мислення і наша уява – просто ми тримаємося за землю і літати боїмося.
<br /><br />
Майдан Гідності став неосмисленим кінцем проекту незалежності. Українці не взяли, не беруть і не збираються брати відповідальність за свою історичну долю. У бідах українців винуваті всі, окрім них самих: Росія, Польща, Угорщина, Білорусь, Німеччина, Франція, США і навіть весь колективний Захід чи взагалі весь світ і вся їх історія.
<br /><br />
Під гаслом "не все так погано" ми намагаємося зазвичай приховати справжній стан справ, будучи не в силі змінити концепти та парадигми розбудови держави та розвитку країни. Відтак насьогодні ментальна катастрофа України очевидна для нащадків і неочевидна для тих, хто знаходиться в стані ресентименту.
</blockquote>
А це вже не ми, а ви намагаєтеся!
<blockquote>
<b>Політична та економічна катастрофа</b>
<br /><br />
Незалежність в уяві прибічників незалежності малювалася тоді за чіткою схемою: "Україна це все, що у нас є від СРСР, але без диктату Москви".
<br /><br />
Усвідомлення того, що до всього, що у нас є від СРСР, потрібно було докладати мислення, стратегію, програмування, проектування, не було.
</blockquote>
Війна — це мир, свобода — це рабство, незалежність — це збереження диктату Москви! У мене погані новини для пана Дацюка: <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2006/10/1984.html">Орвел це сформулював раніше і краще</a>!
<blockquote>
Українська влада віддала всю промисловість та інфраструктуру олігархам і корупціонерам-чиновникам, які фактично продали ті фрагменти, що не давали швидкого прибутку, вичавили те, що давало швидкий прибуток, гроші вивели за межі України, а у відтворення та інновації фактично нічого не вклали. Українські чиновники перенаправляли бюджетні гроші в сфери, де їх можна було вкрасти, при цьому знижували бюджетне фінансування науки, освіти, медицини та спорту, поки всі ці гуманітарні сфери не були зруйновані. Українська влада продала і знищила свою обороноздатність, і навіть на фоні війни не здатна її відновити.
<br /><br />
Україна сьогодні це аграрна країна, з якої тікають молодь та спеціалісти. Інакшою вона в найближчі роки не буде, бо у нас немає бачення інакшого світу, немає стратегії перетворень щодо цього інакшого світу, немає очевидно наявних загальнонаціональних проектів та програм розвитку. Якість влади в незалежній Україні невпинно знижувалася, поки ми не отримали політичний вибір настільки поганий, що фактично вибирати вже сенсу немає.
</blockquote>
Це одна інтерпретація. Але є инша: все це відбулося і відбувається через те, що влада лишилася совєцькою, оті самі стратегії мислення і проєктування теж, і мудрий український народ, слухаючи — ні не дацюків, а звичайних бандюків — відтворює цей морок, щоразу обираючи совок на виборах.
<blockquote>
Україна втратила важку та легку промисловість, доволі розвинуте сільське господарство, якось зрівноважену соціальну структуру.
<br /><br />
Україна втратила світового рівня науку, розвинуту повсюдну і безоплатну медицину, найвищого світового рівня освіту, високорозвинений спорт, а також суднобудування, боєздатну армію та ядерну зброю. Україна майже втратила літакобудування і ракетобудування.
<br /><br />
Зате ми маємо позірну свободу; олігархізацію і корупцію; декомунізацію і українізацію; безвіз з Європою і толерантність щодо різних меншин.
<br /><br />
Одне в обмін на інше. І чи можна це порівнювати?
</blockquote>
Цей відвертий фашизм я залишу без коментарів — щось не доберу цензурних слів...
<blockquote>
Ми маємо безліч політичних партій, які не ведуть і не замовляють гуманітарних досліджень. Владні партії це по суті лобістські структури. Жодна з партій не має стратегій, програм та проектів розвитку країни.
</blockquote>
Про стратегії правда, але пан Дацюк нарікає трохи нещиро. Всі більш-менш крупні партії серйозно займаються гуманітарними питаннями, і саме так, як це робить пан Дацюк!
<blockquote>
Ми пройшли два Майдани, результати яких суперечливі. І при цьому ми маємо безпрецедентне розкрадання народного багатства і вивезення капіталів за межі України.
</blockquote>
А ця безсоромна брехня, на мою думку, вже трошки запізнилася: порівняння з Білоруссю нам дає наочну беззаперечну ілюстрацією здобутків українських Майданів.
<blockquote>
За 30 років українці не змогли не те що вийти на розвиток, але навіть повноцінно відновити радянську економіку – як за шириною охопності сфер господарювання, так і за рівнем ВВП, як би його не рахувати.
</blockquote>
Дивно, а я думав, що навпаки: ковбаси стали виробляти значно більше і краще, а набоїв навпаки — значно менше. Якщо саме цю „ширину охопності“ має на увазі пан Дацюк, то тут важко не погодиитися — виробництво засобів знищення московських окупантів Україні потрібно як ніколи! Але, звісно, це була підводка до прямо протилежного висновку...
<blockquote>
Катастрофа незалежності України не в тому, що Україна після здобуття незалежності зазнала демографічної регресії, економічного руйнування, політичної примітивізації, олігархічного здирництва, корупційного розтління. Катастрофа незалежності навіть не в девальвації патріотизму, інтелектуальній деградації еліти, ментальному виродженні націонал-патріотизму, агресуванні суспільної свідомості.
<br /><br />
Катастрофа у тому, що ми не змогли: створити самовизначення України в рамках світу та вічності; переосмислити українську історію поза рамками націонал-патріотичного наративу; створити нову еліту зі стратегічною компетенцією; запустити процес масштабного стратегування; впровадити загальнонаціональні програми та проекти розвитку; вийти на договірне самоврядування.
</blockquote>
Сьогодні це вже можна формулювати одним словом, яке зрозуміло всім, хто перебуває у відповідному дискурсі, — федералізація. Час забути про націонал-патріотизм і починати переосмислення <a href="http://kremlin.ru/events/president/news/66182">наративу в напрямку, в якому цього вимагає Хуйло</a>!
<blockquote><b>
Війна України з Росією як катастрофа
</b><br /><br />
Війна Росії з Україною це російська катастрофа, тому що фактично це визнання кінця імперії, відсутності стратегічного мислення, морального падіння і безпорадності.
<br /><br />
А от війна України з Росією це також катастрофа, українська катастрофа.
<br /><br />
У війні Росії з Україною є лише одна причина – обопільна відмова від мислення Росії та України, відтак неспроможність вийти на цивілізаційний аналіз, творення нових смислів та перспектив. Тобто ані Росія, ані Україна не запропонувала жодних гуманітарних концептів бачення світу множинних екзистенцій, де старі гуманітарні концепти вже не працюють.
</blockquote>
Ну нащо оце словоблудство?! У війні винні обоє: агресор і жертва агресії. Коротко і ясно! Але далі буде краще...
<blockquote>
Сьогодні у війні Росії з Україною воюють російський імперський ресентимент та націонал-патріотичний український ресентимент. Найбільшими злочинами української еліти часів незалежної України є відмова політично назвати війну війною, відмова від ведення війни в режимі мобілізації, відмова від загальногромадянського консенсусу щодо деолігархізації та знищення корупції на тлі війни, відмова від судового переслідування здирництва та розкрадання під час війни.
</blockquote>
Які гарні і правдиві слова, правда? Але правда тут потрібна лише щоб збрехати:
<blockquote>
Саме щоб прикрити свої злочини, українська еліта була так зацікавлена у війні з Росією та у колаборації з нею під час війни. Відмова від визнання та ведення війни українською елітою призвела до того, що вся енергетика і агресія, яка мала бути спрямована на супротивника, переключилася всередину України на неправильних українців. Тепер хейтерство в соціальних мережах, установка на ненависть і агресію щодо неправильних українців в 30-ту річницю незалежності України це прикра реальність.
</blockquote>
Тобто здирництво і розкрадання треба переслідувати, а відвертих колабораціоністів навіть хейтити не можна! Оце так мислення! Чи тепер неправильні українці вже означають щось третє? Бо, якщо чесно, я вже заплутався з постійною підміною понять...
<blockquote>
Проміжні результати війни України з Росією це втрата Криму та ТОТ ДЛО, а також перехід України у пряме зовнішнє управління з боку Західних країн (США, Великобританія, Німеччина, Франція) та наддержавних структур (МВФ, НАТО і т.п.). Тобто це катастрофа з точки зору Декларації про державний суверенітет України: "державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах".
</blockquote>
Десь я це вже чув...
<div style="text-align: center;"><iframe frameborder="0" height="360" src="https://www.youtube.com/embed/2Ek1hMqIAo0" width="640"></iframe></div>
<blockquote>
Найбільш показовий приклад: нинішній закон про мову не відповідає стратегії реінтеграції Криму та ТОТ ДЛО. Але ж якби у мовних фетишистів було стратегічне мислення.
</blockquote>
Зверніть увагу: знову мова муляє!
<blockquote>
Отже у війні Росії з Україною є окрема війна України з Росією, і от саме за дурість цієї війни українці мали б нести відповідальність. Мали б! Але у нас не вистачає мудрості, щоб взяти відповідальність українців за війну з Росією. Мудрий у конфлікті бачить і свою відповідальність, дурний бачить лише провину противника. Відповідальність бере на себе мудріший, а не той, хто винуватий.
</blockquote>
Памʼятаєте про те, що винні обоє? Це продовження... Мудріший (а це, звісно, жертва) бере відповідальність на себе! Як вам стратегічне мислення?! Хіба ж „мовним фетишистам“ таке зрозуміти?!
<blockquote>
<b>Естетична катастрофа</b>
<br /><br />
Найбільше людину гнітить потворність навколишнього життя. За Достоєвським, якщо світ спасає краса, то потворність це те, що нищить нас зсередини.
</blockquote>
Памʼятаєте про естетику? Ось це вона і є, достоєвщина! Але тут теж уже трохи запізно. <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2014/12/war.html">РуSSкій мір</a> породив значно краще: моторольщину та гоблінщину.
<blockquote>
Вже років 20, як українці їздять по Європі і бачать європейську естетику повсякденності. Це не архітектура, не парки, не сквери. Естетика повсякденності це естетичні настанови до багаторівневого і детального втілення краси навколо себе.
<br /><br />
Європейці це бачать, коли виїжджають зі своїх країн до України і розповідають нам, що у нас кругом брудно, негарно, потворно.
<br /><br />
Українці, бачачи гарну Європу, не бажають творити красу навколо себе. Вочевидь крім віри, яка дає етичні мотивації; мислення, яке створює початки та орієнтації наших уявлень; волі, яка нас рухає за бажаннями чи цілями; має бути ще потяг до краси, який має патичну природу симпатії та антипатії.
<br /><br />
Естетика повсякденності це те, що діє підсвідомо, але так само невідворотно, ніби незбувна краса Всесвіту.
<br /><br />
Українцям в естетичному плані не можна вірити нікому – ні бідності, які брудна і потворна, ні багатству, яке свої паскудство та несмак вкриває позолотою та розкошами.
<br /><br />
Мистецтво як інноваційна естетика непотрібне за відсутності естетики повсякденності. Катастрофа Майдану Гідності полягає у тому, що Революція Гідності не відбулася перш за все у естетиці.
<br /><br />
Як би українські націонал-патріоти не принижували революцію 1917 року, естетична революція була її складовою. Майдан Гідності 2013-2014 років не став Революцією Гідності, тому що не призвів до революції мислення і до естетичної революції.
<br /><br />
Потворна Україна не має шансу відбутися. Нас не спасе природа, яку ми плюндруємо. Нас не спасуть ліси, які ми вирубаємо. Нас не спасуть річки, які ми бруднимо. Нас не спасуть парки чи сквери, які ми смітимо. Нас не спасуть потворні міста, архітектуру яких ми знищуємо.
<br /><br />
Де діти візьмуть уявлення про красу, якщо навколо них все потворне? Звідки діти перейматимуть уявленнями про благо, якщо навколо них все лише корисне чи некорисне?
<br /><br />
Такі діти литимуть кров свою та чужу за примітивні цінності ресентименту: імперського чи націонал-патріотичного, бо бруд та потворність неодмінно заливаються кров'ю. Нічого дивного, бо кров не бруднить уже брудне. Потворне тягнеться до потворного. Лише краса вберігає від крові контрастом повсякденної естетики.
</blockquote>
Золоті слова, золоті! Отже, естетика, що її нам накинули більшовики після революції 1917 року, мʼяко кажучи, незадовільна. По-моєму, тут пан Дацюк трохи перестарався з апологетикою УРСР і написав трохи не те, що хотів. Не бачити йому премії, ой не бачити! Хоча, цілком можливо, що куратори до цього місця і не дочитають, або ж не зрозуміють — хтозна!
<blockquote>
<b>Після катастрофи</b>
<br /><br />
Багато країн намагалися стати незалежними. Але серед них є два радикально протилежні приклади.
<br /><br />
Є євреї з їх державою Ізраїль, яких постійно в їх історії намагалися поневолити, завоювати, розсіяти по землі, знищити як державу. В Другу світову війну проти них влаштували Голокост. Відтак євреям важко, часто майже неможливо, позбавитися ресентименту. Тим більше, що ресентимент як їх історично виправдана поведінка зафіксований в їх священних книгах.
<br /><br />
Є Індія, яку поневолювали британці, яка внутрішньо неймовірно строката, різноманітна, у розколах і суперечках. Але яка своїми пророками була проведена через ахімсу і морально вистояла. Тепер Індія має хінді як офіційну мову та англійську як допоміжну офіційну і наслідує структуру розвитку західних країн. І ніхто там особливих кампаній щодо хіндізації населення і заборони англійської не веде. І локального та групового ресентименту там теж багато. Але ресентимент там не є ані офіційною політикою, ані широким громадським активізмом, не розколює країну.
</blockquote>
Теж можна погодитися, але очевидний висновок, що Україна — не Індія (я вже не кажу про сміховинність порівняння цивілізованих британців і московських нелюдей), нам не підходить, тому просто зробимо вигляд, що його не існує...
<blockquote>
Тієї України, яка була проголошена в Декларації про державний суверенітет України, нема. Є щось інше: залежне, деградоване, частково окуповане, розколоте. Як називати це інше і чи є в нього перспектива – це питання, на які поки що немає відповіді.
<br /><br />
Чорна діра ресентименту поглинула українську еліту. Саме це не дозволяє ані бачити, ані осмислювати зовнішнє управління та цілий набір катастроф України.
</blockquote>
...Адже, як ми памʼятаємо, на відміну від Ізраїля, нам від ресентименту позбутися дуже просто — робити як каже Хуйло і ніякого зовнішнього керування!
<blockquote>
Доволі довго після Майдану Гідності здавалося, що націонал-патріотів можна якось переконати, вийти з ними на сутнісну розмову про цивілізаційні перспективи України.
</blockquote>
Та ні, деякий час ви просто прали штани після того, як обісралися від страху, що зараз вас будуть тупо <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2014/01/thanks.html">вішати, як це давно треба було зробити</a>!
<blockquote>
Націонал-патріотам здається, що критика незалежності неодмінно може бути лише проросійською, проімперською, зрадницькою. Катастрофа патріотичного мислення дійшла до такого рівня, що осмислена розмова з націонал-патріотами стала неможлива.
</blockquote>
Або не здається. Або, станом насьогодні, ніякої иншої критики просто не існує! Таке може бути?<blockquote>
Зараз вже очевидно, що націонал-патріотичний ресентимент має пережити повне банкрутство разом з руйнуванням України. Катастрофа має унаочнитися і стати очевидною.
<br /><br />
В катастрофі розвитку не буває. Розвиток це розвій наявного. Так от нинішня Україна розвитку не підлягає через засадничі вади колективних мислення, уяви, пам'яті, уваги та сприйняття, через банкрутство націоналістичних, націонал-патріотичних, етнічно-мовних смислів та перспектив.
</blockquote>
Це теж можна, в принципі, можна було скоротити до „Украіни больше нєт!!!“© Але, мабуть, так було би занадто відверто...<blockquote>
Але катастрофа це не кінець. Україна має пережити фундаментальне і перспективне перетворення. Без української ахімси та подолання ресентименту України не буде.
<br /><br />
Через руйнацію, історичну травму та переосмислення перспективи має постати Інакша Україна.
<br /><br />
Потрібні не просто нові ідеї самовизначення. Потрібні переосмислення, переустановка і переорієнтація.
<br /><br />
Хто погодиться на це, той і створить Інакшу Україну.
<br /><br />
Очікуйте частину 2 "Інакший світ".
</blockquote>
</div>
<span class="fullpost">Так, хотілося б дожити до иншої України, України без дацюків і їхніх кураторів, з усім тим, що вони називають зовнішнім управлінням, і без усього того, що вони називають стратегічним мисленням, але будьмо реалістами — народ обирає терпіти...</span>Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-63839449368941724542020-01-25T20:24:00.000-03:002020-01-25T20:32:52.232-03:00Про «Відьмака»<div style="text-align: right;">
Va'esse deireádh aep eigean, va'esse eigh faidh'ar.<br />
<a href="https://www.goodreads.com/quotes/7397409---va-esse-deire-dh-aep-eigean-va-esse-eigh-faidh-ar-powtarza-a">Andrzej Sapkowski</a></div>
<br />
Від початку часів люди використовували слова для позначення конкретних обʼєктів, істот і явищ. І доки в памʼяті лишалося, що є реальним, а що лише відсилає до реальности, власне, слова не мали самостійного значення. Можна сказати пес, а можна — собака, але важливим лишається <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2008/07/blog-post_13.html">те, про що говориш</a>. Ба більше, иноді евфемізми, як, наприклад, слово ведмідь, витісняли початкові назви. Очевидно, це стосується і явищ, які також персоніфікувалися, називалися богами: один і той самий бог мав багато імен — не лише різними мовами — але означали всі ці імена одне, і це одне було реальністю.<br />
<br />
Тяжко сказати, з чим повʼязана тенденція замінювати зміст словом, а потім розмивати його значення, розповсюджуючи на нові змісти так, що стає складно зрозуміти, про що взагалі мова. Відтак, замість передавання думок і змістів за допомогою слів, починається маніпуляція словами, часто взагалі без усякого змісту. Чи то проблема в тому, що речі з розвитком культури стають складнішими, а понятійний апарат просто не встигає за прогресом; чи може проблема в загальній тенденції якнайменше думати, відколи вміння застосовувати мозок перестало бути важливим фактором добору для людини; хоч як, але часи змінювалися: <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D0%B0">золота доба, потім срібна</a>... аж поки не настала повна <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%96_%D0%AE%D2%91%D0%B0">Калі-юґа</a>. Час <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B8">постправди</a>, <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2017/01/opening-overton-window.html">гібридних стратегій</a> і повного розриву причини й наслідків у масовій свідомості.<br />
<br />
<span class="fullpost">Зміст остаточно відходить на другий план, а назва стає головним наповненням — слова з етикетки перетворюються на товар, на бренд. І люди купують бренд! Наповнення бренду змістом ще відбувається, але здебільше за інерцією. Тому, мені здається, що <a href="https://bykvu.com/ua/mysli/banan-i-skotch-ili-art-obekt-stoimostju-120-000/">спроби приклеїти різні речі скотчем</a> — це хибний шлях для самовираження. Думаю, час позбутися і речей, і скотча — сучасний обʼєкт має бути цілком умоглядним і повністю позбутися всякого змісту!<br />
<br /></span>
<div class="fullpost">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://9gag.com/gag/az1RYmm" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" data-original-height="766" data-original-width="700" height="320" src="https://2.bp.blogspot.com/-DSj02E-ltj8/XizPk8sn46I/AAAAAAAAGzY/twWGrBuQgu8y_DE2JBCyMyHdkER4edtFQCLcBGAsYHQ/s320/az1RYmm_700b.jpg" width="292" /></a></div>
І найкращою ілюстрацією цієї тенденції, по-моєму, є <a href="https://www.depo.ua/ukr/life/nazvaniy-naypopulyarnishiy-originalniy-serial-na-netflix-202001231100225">найпопулярніший насьогодні серіял у Netflix</a> «<a href="https://toloka.to/t106567">Відьмак</a>». Адаптація <a href="http://chtyvo.org.ua/authors/Sapkovskyi/Mech_pryrechennia/">твору</a> полягала в тому, що з нього випатрали весь сюжет, історії та характери персонажів, навіть абсолютно другорядних — від доплерів до Брокілонських дріад, — замість інтриги змонтували хронологічний безлад, замість драми неоковирно переробили сцени, що їх показували на початку. Щоб народу сподобалося, взяли симпатичних акторів на головні ролі... Ну, і <a href="https://www.youtube.com/watch?v=srOHGYw5Yws&t=638s">графоній©</a>, звісно, куди ж без нього? Що ще потрібно для успіху? Правильно, скандал! Тому розкрутили хвилю обурення чорнявими ельфами та неграми з Цинтри — адже всім відомо, що справжні ельфи є правдивими аріями, а Цинтра — взагалі über alles. Отже, якщо вам не сподобався серіял, ви вже маєте готовий спосіб вербалізувати своє невдоволення! Не треба думати — просто повторюйте: <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D1%96%D1%81%D1%81_%D0%9C%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B4">Тріс Меріґольд</a> була рудою красунею, а не потворною циганкою. А все решта норм, чи не так?
<br />
<blockquote>
...Урвав, побачивши малу худесеньку попелястоволосу істотку, що повільно йшла за хлопцями. Дівчинка глянула на нього, він побачив великі очі, зелені, як весняна трава, сяючі, мов дві зіроньки. Побачив, як дівчинка раптом підхопилася, як побігла, як... Почув, як тонко, пронизливо закричала:<br />
— Хто така Єнніфер?!!<br />
Юрга побачив очі відьмина. І дуже здивувався. Почув тихий плач Злотолітки, відчув тремтіння її пліч. Дивився на відьмина і чекав, весь напружившись, його відповіді. Знав, що не зрозуміє тієї відповіді, але чекав на неї...
</blockquote>
Відповіді, мабуть, не буде...</div>
Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-25527060756816416182019-08-18T17:03:00.000-03:002019-08-18T17:13:53.501-03:00На захист мемів<a href="https://zbruc.eu/node/91431">Юрій Андрухович позавчора видав черговий текст</a> про те, як Україна гине через те, що український народ зробив неправильний вибір на користь <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">нового преЗе!денета</a>. Стороння людина, яка не знає нічого про хохляцький спосіб життя, прочитавши цей лемент, може подумати, що до вибору «31 березня, 21 квітня і 21 липня» Україна була сильна, незалежна і керувалася патріотами. А якщо така людина ще щось чула про так звану <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96">революцію гідности</a>, головним фактичним здобутком якої було утвердження неписаного правила, що кримінальна відповідальність не розповсюджується на керівний бандитський клас, то може подумати, що лиха доля спіткала неньку — а винуваті в усьому меми.<br />
<br />
<span class="fullpost">Я, звісно, розумію, що перша частина про меми — це така наживка, щоб привабити читача. Але бісить мене те, що до <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2015/08/russische-volksgemeinschaft.html">викривлення понять</a> в українському інформаційному просторі вже приєднався, свідомо чи несвідомо, ще й пан Андрухович. Цілком можливо, що несвідомо, бо споживання інформації з джерел, де <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2014/11/lustration.html">кожне друге поняття викривлене</a> аж до своєї протилежности, до добра не доводить. І це ніяке не перебільшення: українці вже давно звикли <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2016/10/farce.html">називати бандюків у формі правоохоронцями</a>. А ось свіжий приклад: виявляється, тепер „донецькі сепаратисти“ виступають <a href="https://vchasnoua.com/donbass/61367-v-ordlo-zbyraiut-pidpysy-za-povernennia-v-ukrainu">за обʼєднання ОРДЛО з Україною</a>! Тобто спочатку московських окупантів і колабораціоністів стали називати сепаратистами, а тепер, коли, за новим <a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Putin%27s_Plan">планом Путіна©</a>, ці маріонетки мають бути вживлені в політичне тіло України, вже пізно переназивати їх „уніяністами“ (слово „уніяти“ вже зайняте) — і коло замкнулося! Припускаю, що нові сепаратистські рухи українців, яким не сподобається новий совок зі столицею в Києві, але під повним московським контролем, будуть мати нові смішні назви. Принагідно пропоную називати цих сепаратистів засоюзниками®. І це навіть логічно: вони ж бо, напевне, будуть виступати за Європейський Союз як противагу Москві. Думаю, що вся ця термінологія і її утворення в майбутньому буде предметом дослідження окремої дисципліни — історичної психіатрії.<br />
<br />
Але повернімося до мемів.<br />
<br />
Почну з того, що «червонії лінії», «дорожні карти», всякі «вектори» і навіть розмови про те, що «обʼєднує або розʼєднує Україну» — це ніякі не меми, а звичайні кліше, як правильно згадав пан Андрухович. І популярність цих кліше, які спочатку запускають і розкручують, а потім тупо повторюють, ґрунтується на тому, що інтелектуальній більшості людей дуже важко формулювати свою думку, особливо якщо її нема, але відносно легко згадати пару колись почутих звучних фраз. Уміння згадати такі фрази, власне, вирізняють українського інтелектуала з поміж звичайного люду, в якого від пивасика та горілки мозок стає більш вузькоспеціалізованим і памʼятає лише прості слова, імена та маршрут з роботи до дому. Окрім цього, примітивні фрази і словосполучення працюють як маркери, які, зпосеред українських інтелектуалів, дозволяють легко відрізнити порохобота від зебіла, а патріота від ватника.<br />
<br />
Меми — це зовсім инша штука. В людській культурі існують з давніх часів певні наративи, які відповідають певним типам стосунків і ситуацій, що повторюються не лише в житті, але й в мистецтві. Так от мемом стали називатися візуальні способи, які, завдяки своїй упізнаваності, дозволяють швидко і точно передати цей контекст. Наприклад, коли людина згадує про старі добрі часи і додає до цього <a href="https://knowyourmeme.com/memes/pepperidge-farm-remembers">“Pepperidge Farm Remembers”</a> — це є використання мема, який дозволяє насправді передати велику кількість інформації, що її доволі складно виразити за допомогою инших засобів. Це включає ностальгію за тим часом, усвідомлення того, що роки минають тощо. Можливо, використання мемів — це новий творчий жанр, як поезія чи карикатура. А може це такий творчий прийом, що його можна використовувати в багатьох жанрах. Можна згадати, що аналоги того, що зараз називають мемами, вже давно використовували живописці та скульптори, коли надавали своїм персонажам і ситуаціям певні атрибути, які дозволяли їх ідентифікувати. Думаю, можна знайти меми і в літературі, про що пан Андрухович має знати краще за мене. Взагалі то, по-хорошому, це він має розповідати про нові культурні явища, а я — <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2016/02/blog-post.html">про чорні діри та гравітаційні хвилі</a>, але маємо те, що маємо... Бачите, як я іронічно застосував кліше — але це знову не мем. А ось це мем:<br /></span>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a class="fullpost" href="https://konivjab.net/%d0%bc%d0%b5%d0%bc-%d0%bf%d1%80%d0%be-%d1%82%d1%83%d0%b0%d0%bb%d0%b5%d1%82%d0%bd%d0%b8%d0%b9-%d0%bf%d0%b0%d0%bf%d1%96%d1%80/" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="800" data-original-width="474" src="https://konivjab.net/wp-content/uploads/2019/08/kohavynka-obuhiv.jpg" /></a>
</div>
Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-34356802993689827112016-10-19T11:23:00.000-02:002016-10-19T11:39:54.604-02:00Проблема вагонетки та гібридні стратегії<div style="text-align: right;"><i lang="ru">И пусть кто-то из украинских военных попробует стрелять в своих людей...</i><br />
<a href="https://www.youtube.com/watch?v=PoQXvPsBBn8">Геній гібридних стратегій</a></div><br />
Днями <a href="http://noddeat.livejournal.com/870273.html">у Німеччині показали цікавий телеспектакль</a>...<br />
<div class="fullpost"><blockquote>Вчора у телевізорі досить крутий фільм: суд над пілотом повітряних сил, що збив літак Люфтганзи, який терористи мали спрямувати в стадіон Алліанц Арена, де на той час було 70’000 глядачів. <br />
<br />
Наказу на постріл не було, зрештою Конституційний Суд ще у 2010 році визначив, шо збивати літаки з пасажирами, захоплені терористами (в контексті подій у вересні 2001) заборонено. Однак, Конституційний Суд тоді не визначив, чи пілота винищувача, який прийме таке рішення особисто, треба засудити за вбивство. <br />
<br />
Німецьке кримінальне право містить певні винятки, в яких вбивство не є злочином — це коли воно здійснене з метою порятунку власного життя або життя близьких людей. Але німецьке кримінальне право не передбачає такого винятку для порятунку абсолютно лівих людей просто тому, шо їх більше. <br />
<br />
Прокуратура наводила арґументи: нехай є 2 хворих, яким потрібна нирка для трансплантації, інакше помруть за два тижні. Нехай є смертельно хворий, шо помре гарантовано через 3 тижні. Чи можна його пристрелити на тиждень раніше, шоб вирізати нирки і врятувати двох людей? Закон каже НІ. <br />
<br />
Захист наводив арґументи переважно чомусь з англійського права, коли у несферичних у вакуумі ситуаціях доводилось жертвувати малою кількістю людей заради порятунку більшої. <br />
<br />
87% глядачів проголосували за «не винен», і фільм закінчився виправданням пілота. Я голосував за «винен»: рішення про пожертву життя може приймати тільки той, хто жертвує. Це можна зробити заздалегідь, клікнувши при купівлі квитка «я погоджуюсь, шо мій літак можуть збити». Я би хотів дізнатися, скільки з тих 87% любителів пожертвувати чужим життям клікнули би. Мій прогноз: 0%.</blockquote></div><span class="fullpost">Цей спектакль цікавий тим, що одночасно ставить дослід на великій кількісті людей, які розв'язують варіянт <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B0_%D0%B2%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%BA%D0%B8">дилеми вагонетки та дилеми товстуна</a>. Штука в тому, що порівняння цих двох дилем не є тестом на логіку чи <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2014/04/choice.html">задачею теорії ігор</a>, а доводить, що моральна поведінка великою мірою спираються на інстинкт, значно давніший набуток людини, ніж розум і логіка. Саме тому більшість не має проблем з її розв'язком, але проблеми мають психопати, які не бачать моральної відмінности між збиванням літака з терористами та їхніми заручниками й убивством смертельно хворого заради органів. Навіть психопати з високим інтелектом цієї відмінности не розуміють.<br />
</span><br />
<div class="fullpost">Таким чином, можна зробити два висновки:<br />
<ol><li>(очевидний) пан <a href="http://noddeat.livejournal.com/profile" style="border: 0px !important; color: #007399; display: inline-block; font-family: ProximaNovaSemibold, sans-serif; font-size: 14px; height: 16px !important; letter-spacing: 0.16px; margin: 0px 2px 0px 0px !important; padding: 0px !important; text-decoration: none; white-space: nowrap; width: 16px !important;" target="_self"><img src="http://l-stat.livejournal.net/img/userinfo.gif?v=17080?v=142.4" style="border: 0px !important; height: 16px !important; image-rendering: pixelated; margin: 0px !important; padding: 0px 1px 0px 0px !important; vertical-align: text-bottom !important; width: 16px !important;" /></a><a href="https://www.blogger.com/null" style="color: #007399; font-family: ProximaNovaSemibold, sans-serif; font-size: 14px; letter-spacing: 0.16px; text-decoration: none; white-space: nowrap;">noddeat</a> є психопатом, або досить майстерно переконує своїх читачів у цьому, погоджуючись з аргументами прокурорів;</li>
<li>(найцікавіший) у Конституційному суді Німеччини засідають психопати.</li>
</ol>На жаль, дилему сформульовано не дуже добре. Питання родичів, на щастя, було усунуто, адже результат тут доволі передбачуваний: люди, всупереч усім <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2016/08/outlook-bounds.html">гуманітарно-гуманістичним настановам</a>, цінують життя своїх рідних і друзів значно більше за життя якихось невідомих людей. Але очевидний ньюанс псує чистоту експерименту: люди в літаку гинуть у будь-якому разі. Значно більш цікавою була би така постановка проблеми, за якої цих людей у принципі можна було врятувати, якщо винищувач не збиває літак. Наприклад, якби терористи в цьому випадку просто кидали бомби на стадіон і летіли б собі на захопленому літаку в <strike>Московію</strike> свої терористичні краї.<br />
<br />
Наскільки я зрозумів текст пана <a href="http://noddeat.livejournal.com/profile" style="border: 0px !important; color: #007399; display: inline-block; font-family: ProximaNovaSemibold, sans-serif; font-size: 14px; height: 16px !important; letter-spacing: 0.16px; margin: 0px 2px 0px 0px !important; padding: 0px !important; text-decoration: none; white-space: nowrap; width: 16px !important;" target="_self"><img src="http://l-stat.livejournal.net/img/userinfo.gif?v=17080?v=142.4" style="border: 0px !important; height: 16px !important; image-rendering: pixelated; margin: 0px !important; padding: 0px 1px 0px 0px !important; vertical-align: text-bottom !important; width: 16px !important;" /></a><a href="https://www.blogger.com/null" style="color: #007399; font-family: ProximaNovaSemibold, sans-serif; font-size: 14px; letter-spacing: 0.16px; text-decoration: none; white-space: nowrap;">noddeat</a>, Конституційний суд вважає, що німецькі винищувачі не повинні збивати бомбардувальники, якщо в них летять заручники. Власне, це є чудовою ілюстрацією того, чому людські спільноти, керовані психопатами, не виживають — діє природний (він же у цьому випадку штучний) добір! Інтелектуальну вправу з вироблення стратегії безкарного бомбардування Німеччини я лишаю читачам для самостійного роботи. Окремо хочу зауважити дві речі, які (я точно знаю) декого зацікавлять.<br />
<br />
По-перше, психопати можуть розв'язувати дилему не так, як <a href="http://noddeat.livejournal.com/profile" style="border: 0px; color: #007399; display: inline-block; font-family: proximanovasemibold, sans-serif; font-size: 14px; height: 16px; letter-spacing: 0.16px; margin: 0px 2px 0px 0px; padding: 0px; text-decoration: none; white-space: nowrap; width: 16px;" target="_self"><img src="http://l-stat.livejournal.net/img/userinfo.gif?v=17080?v=142.4" style="border: 0px !important; height: 16px !important; image-rendering: pixelated; margin: 0px !important; padding: 0px 1px 0px 0px !important; vertical-align: text-bottom !important; width: 16px !important;" /></a><a href="https://www.blogger.com/null" style="color: #007399; font-family: proximanovasemibold, sans-serif; font-size: 14px; letter-spacing: 0.16px; text-decoration: none; white-space: nowrap;">noddeat</a>. Особисто мені дуже подобається <a href="http://9gag.com/gag/amzD34v">таке формулювання</a>:<br />
<blockquote lang="en">Definitely would NOT have shot down the plane.. i mean the momentary satisfaction of personally murdering those 164 people isnt worth sacrificing the opportunity to take out 70.000 bastards.</blockquote>Ну, і <a href="https://www.youtube.com/watch?v=-N_RZJUAQY4">класичне видиво на цю тему</a>, звісно!<br />
<br />
Друге питання: як би особисто я вчинив на місці пілота. Я міг би не відповідати, але не бачу ніякого сенсу цього приховувати: я би діяв згідно з законом і не збивав літак без наказу. Причина дуже проста: я не хочу ризикувати бути засудженим і, як мінімум, кар'єрними втратами, заради порятунку невідомих мені людей. І навіть байдуже скількох — сімдесяти тисяч чи мільйонів. Саме тому я вважаю, що вчинок пілота є не лише моральним, але й героїчним.<br />
<br />
Й останнє: наведений приклад і сам факт контроверсії навколо нього дають нам можливість зрозуміти деякі особливості сучасної ситуації, завдяки яким найбільш успішними стали саме гібридні стратегії ведення бойових дій. Очевидно, що важливим підґрунтям їхньої дієвости є засилля безвідповідальних психопатів чи не на всіх керівних державних посадах.</div>Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-6574175075836930652016-08-16T16:40:00.002-03:002016-08-16T16:42:40.815-03:00Межі світоглядуРелігійний світогляд, зокрема християнський, виходить з того, що, окрім матеріяльного світу, існує ще нематеріяльне, божественне, вище по відношенню до матерії. Звісно, для більшості так званих християн ця концепція є занадто складною, оскільки вони досі перебувають в архаїчному стані. Їхній світ природно поєднує природне і надприродне. Святий дух і божа матір-заступниця там діють безпосередньо на одному рівні з иншими казковими персонажами: нечистою силою, чаклунами і барабашками, від яких рятує свята вода, молитва, викачування яйцем тощо, і все це уживається з астрологією, гомеопатією, зарядженою водою та різними забобонами, які є не менш реальними за автомобілі та мобільні телефони. Проте релігійна думка все-таки пішла далі і намагається розділяти матеріяльне та нематеріяльне. Причому матеріяльне за християнською традицією є одночасно недосконалим і гріховним. Світ — це диявол, а справжній християнин має прагнути до Бога, в тому числі через відмову від світських цінностей.<br />
<br />
Гуманістична ідея виходить насправді з прямо протилежних засад: у центр світу вона ставить людину, яку одночасно проголошує мірою добра і зла. Що стосується ідеальних речей, то їм відводиться вторинне місце по відношенню до матеріяльного світу, точніше його центру — людини. Тут уже ідеальний світ є недосконалим, допоміжним. А всілякі ідеї, навіть загального щастя чи концепції загальних благ, як відомо, не варті сльозинки дитини, ага! Цей світогляд, що ставить в центр світу гріховну людину, є по суті своїй антихристиянським і богохульним. Ба більше, християнському богу, богу-творцю і господарю людини, в цьому світогляді насправді не лишається місця. Втім, надприродне туди теж вписується — просто надприродним силам відводиться місце на узбіччі людського суспільства: в кращому для них випадку, у вигляді супергероїв, які просто мають рятувати людство і не вимагати нічого за свої послуги.<br />
<br />
Звісно, це лише два полюси. Як відомо, різні живі істоти, що живуть в однакових умовах, з часом набувають схожих рис. Це називається конверґенція. Подібний процес є наслідком еволюції, а отже стосується будь-яких реплікаторів, у тому числі світоглядів, які є набором переконань і програм поведінки. Цілком природно, що перебуваючи в одному суспільстві, ці світогляди набувають схожих рис. З одного боку зʼявляється те, що в сучасному історико-політичному наративі називається протестантською етикою. Хоча протестантів було багато всяких різних, тут мова йде про цілком конкретний розвиток християнської думки, спрямований на примирення божественного ідеалу з грішною землею. Якщо коротко, то, раз уже Бог створив людину в цьому гріховному світі, то треба якось крутитися: не прагнути до «царства не із світу цього», як заповідав Ісус Йосипович, а все-таки цінувати матеріяльне життя, хоч яке воно недосконале. Зокрема цінувати також людину, точніше іскру божу в ній, що на практиці те саме. З иншого боку, гуманістичні ідеї переносять фокус з реальної людини, на людину ідеальну, людину, якою вона має стати в кращому, досконалішому суспільстві. Деякі з цих гуманістичних концепцій досягли свого протилежного полюсу — релігійного бузувірства нацистів і комунофашистів, які спробували радикальні методи для наближення ідеального стану людини — за допомогою винищення всіх, хто в їхні ідеали не досить добре вписався. Втім, сучасні, так звані ліволіберальні гуманісти відмовилися від ідеї винищення неідеальних особин, принаймні на словах. Проте не збираються відмовлятися від силового перетворення світу на кращий, справедливіший і щасливіший — а хіба ж може бути инакше? Тож нема нічого дивного в тому, що ці прекрасні люди так просто знаходять спільну мову з ісламськими фундаменталістами та московськими православними фашистами, — їхні світоглядні установки майже збігаються: лишається лише домовитися про облаштування ідеального світу, щоб там було місце і шаріату, і справедливому перерозподілу чужого майна, і московській зажерливості. Особисто мені неочевидно, чому ці речі не можна поєднати якщо не в одному місці то, принаймні, за рецептом Орвела — в трьох наддержавах.<br />
<br />
Але найцікавіше, на мою думку, є те, що лишається за межами такого спектру світоглядів. На жаль, саме́ існування дискусу в межах цього спектру утруднює обговорення його меж. Тут слід почати з того, що є спільним в усіх вищезгаданих ідеологій. А спільним є розрізнення матеріяльного та нематеріяльного світу (світу ідей, богів тощо), а також, що з практичної точки зору є найважливішим, ієрархією цінностей, продиктовану таким розрізненням. Ця ієрархія є, очевидно, різною в різних світоглядних системах — приміром, права ґеїв є важливими для ліваків та ісламістів і перебувають на протилежних полюсах, але неважливими для московських фашистів. Але спільним є те, що ця ієрархія існує і визначається як абсолютна. Втім, відсутність ієрархії цінностей теж можна описати в рамках сучасного дискусу, але лише як нігілізм або моральний релятивізм. Те, що відмова порівнювати цінності різних людей не обовʼязково означає моральну тотожність цих цінностей або взагалі заперечення таких, вже лишається за рамками такого дискусу і не вписується в світоглядну матрицю. Але найсмішніше відбувається, коли людина стикається з чимось, що лежить цілком за межами такої матриці, зокрема цілком абсурдної ідеї про матеріяльний та нематеріяльний світ. Тут взагалі нема адекватних термінів і способів донести, наприклад, думку про те, що так званий нематеріяльний світ складається з цілком реальних, тобто матеріяльних, сутностей, густо перемішаних з вигаданими, які взагалі не мають нічого спільного з реальністю. Точніше, все, що вони мають спільного, це те, що люди вірять у їх існування, так само як дехто — в існування Діда Мороза чи «памʼяти води».<br />
<br />
Це можна сприймати як певний виклик для людського розуму. Можна відносно легко уявити, як середньовічній, навіть, високоосвіченій людині практично неможливо пояснити ідею нерелігійного світогляду, особливо якщо користуватися середньовічною системою понять і уявлень про світ. Найбільше, на що можна сподіватися, це переконати таку людину, що ти божевільний, який замість вірити в Істиного Бога, або, принаймні, якогось хибного бога, вірить у порожнечу, у неіснування бога. Те, що може існувати щось инше замість порожнечі, яка зʼявляється в релігійному світогляді, коли прибрати звідти бога, важко пояснити деяким християнам навіть зараз, коли вже існують відповідні інструменти переконання.<br />
<br />
Точно так само, відкидання ідеї вищої цінности людського життя чи якихось инших вищих цінностей, ідеї про присвоєння доданої вартости, чи визнання зверхности суспільства над людиною, зовсім не означає моральний нігілізм і готовність приносити людей в жертву якимось ідеям чи умоглядним конструкціям або ж своїм бажанням, не виходить з визнання права економічної експлуатації людини людиною, а також не заперечує думки, що не можна жити в суспільстві та бути вільним від нього. Особисто я відмовляюся взагалі від дискусії в цих термінах, оскільки не вважаю їх такими, що адекватно описують реальність. Я не вважаю, що в природі існують такі поняття як додана вартість, а отже економічна експлуатація, я не вважаю, що повинен будувати абсолютну ієрархію цінностей та робити раз і назавжди вибір, що мені важливіше: мій вільний час, ідея рівности прав людини, палець на руці, доля африканських дітей, що помирають від голоду, чи мій власний мобільний телефон. І тим більше я не визнаю права инших людей розпоряджатися мною і результатами моєї праці, хай яку більшість ці люди утворюють. Це, очевидно, включає і заперечення їхнього права визначати такі суспільно-необхідні ієрархії цінностей для мене. І моя готовність захищатися від такої сваволі усіма доступними засобами зовсім не означає, що я виправдовую всякі засоби великою метою і залишаю за собою право поводитися в суспільстві так, як мені заманеться. На мою думку, в цих питаннях нема дихотомії, тому відмова від самої постановки таких питань не утворює порожнечу в моєму світогляді. Мені здається, що навпаки: це дає мені більше свободи. Не ідеальної концепції, а цілком реальної, матеріяльної свободи, кожна ступінь якої, як відомо, описується рівнянням другого порядку.Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-51496315385334083612016-04-07T09:44:00.000-03:002016-04-07T09:51:38.317-03:00Україна — це Європа?<div style="text-align: right;"><span class="kobzar" style="text-align: right;"><br />
Як понесе з України<br />
У синєє море<br />
Кров ворожу...</span><br />
(ще один <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2012/02/blog-post_18.html?showComment=1329599698603#c7331609158712949495">провокатор</a>)</div><br />
Користуючись нагодою, хочу і собі прокоментувати <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D1%83%D0%BC_%D0%9D%D1%96%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%96%D0%B2_%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE_%D0%B0%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D1%96_%D0%84%D0%A1">референдум у Нідерландах</a> та <a href="http://noddeat.livejournal.com/826122.html">кризу демократії в Європі</a>. Почати я хочу з високого мистецтва.<br />
<br />
<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Gerard_David_012.jpg">Оце</a> — картина нідерландського живописця, яка називається <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B4%D0%B8%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%88%D0%BA%D1%96%D1%80%D0%B8_%D0%B7_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%96">«Здирання шкіри з продажного судді»</a>. До речі, пікантна деталь, яку не можна було зобразити на цій картині, — здерту шкіру також було використано з користю: нею оббили стілець, на якому відтак засідав талановитий син цього судді (теж суддя — знайома ситуація, еге-ж?).<br />
<br />
А оце <a href="https://en.wikipedia.org/wiki/File:Jan_de_Baen-_De_lijken_van_de_gebroeders_de_Witt.jpg">зображено братів де Вітів</a>. Там <a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Johan_de_Witt">історія ще цікавіша</a>: Йоган де Віт, коли був премʼєром у Нідерландах, сказав щось на кшталт, що військового вирішення конфлікт з Англією не має. І якісь там секретні угоди підписував у <strike>Мінську</strike> Вестмінстері. Щоправда, на відміну від декого, він проводив досить непогані економічні реформи, за що йому навіть памʼятника поставили. Проте це його не врятувало від повалення після чергового нападу Англії. Відтак його разом з братом натовп небайдужих голандців не просто лінчував, а зʼїв. У буквальному розумінні цього слова!<br />
<br />
Мені здається, є деякий звʼязок між цими подіями, особливо в порівнянні зі <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2014/04/choice.html">ставленням українських протестувальників</a> до <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2014/01/thanks.html">своїх прямих обовʼязків</a>, і тим очевидним фактом, що референдум у Нідерландах матиме більший вплив на Україну, аніж усі референдуми в Україні разом узяті.<br />
<br />
До речі, такого роду <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2014/11/lustration.html">люстрації</a> свого часу відбувалися по всіх куточках Європи. І, на мою думку, доки українці не переймуть цей нехитрий європейський досвід, Україна Європою не буде, а лишатиметься тим, чим є, — хай скільки ще майданів там буде...Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-62828769915764891842015-10-06T10:40:00.000-03:002015-10-06T10:43:10.058-03:00Про контрабандуОтже, існує група людей, яка обмежує пересування людей і товарів через так звані кордони, довільно намальовані на мапі, а також знущається й оббирає людей, які перетинають ці кордони, за допомогою так званих мит, зборів, акцизів, плати за візи тощо. Ставитися до цієї організованої злочинної діяльности, шкоду від якої важко переоцінити, можна по-різному. Особисто я, будучи гуманістом, вважаю, що вищезгадані злочинні угрупування необхідно якнайшвидше ліквідувати, а їх учасників показово знищити фізично, аби иншим незнадно було займатися чимось подібним ніколи знову.<br />
<br />
Але існують люди, які не просто захищають цих злочинців і їхню злочинну практику створення перепон для людей фактично на рівному місці, але мають нахабність засуджувати тих героїв, які не підкоряються наказам злочинної банди і провозять необхідні людям товари через так звані кордони. Цю самовіддану працю вони обзивають контрабандою, а героїв-контрабандистів називають злочинцями. Цілком очевидно, що такі люди є психічно хворими і нездатними адекватно сприймати реальність, а динаміка розповсюдження цієї психічної хвороби вказує на те, що вона є надзвичайно заразною і потребує негайного втручання протиепідеміологічних служб аж до примусової ізоляції хворих для карантину.<br />
<br />
Найбільше вражає, що люди, які страждають від цієї надзвичайно небезпечної хвороби, втрачають адекватність настільки, що починають насміхатися з тих, які перебувають за кордоном, через тамтешні заборони. Зокрема люди, яким заборонено провозити сигарети та бурштин, насміхаються з тих, яким забороняють провозити фуаґру та хамон. Невже нічого не можна вдіяти з цією пандемією божевілля?!Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-80757897841365387262013-04-18T20:51:00.000-03:002013-04-18T21:00:52.283-03:00Спосіб життя в УкраїніСьогоднішня новина про те, як <a href="http://www.ukrinform.ua/ukr/news/zakohaniy_vinnichanin_vipav_z_tretogo_poverhu_gurtogitku_svoe_ii_divchini_i_zaginuv_1819626">закоханий вінничанин випав з третього поверху гуртожитку своєї дівчини і загинув</a>, на мою думку, стисло описує весь спосіб життя в Україні. Якщо б ви спробували розказати про цей випадок якому-небудь бразилійцю, він би вирішив, що цей хлопець був якимось божевільним ґвалтівником. Вам би довелося багато часу пояснювати, хто така консьєржка, і чому вона не пускала людину, яку запросили в гості. Це при тому, що в Бразилії будинки з охороною — <strike>звичайна</strike> необхідна річ, зважаючи на національну традицію грабувати і ґвалтувати. І охоронці в будинках бувають досить тупими. Але навіть найтупішому з них ніколи не прийде в голову думка не пустити запрошену людину. Просто тому, що його робота — охороняти мешканців будинку, а не навмисне створювати їм проблеми!<br />
<div style="float: right; margin: 10px 10px 10px 10px;"><iframe frameborder="0" height="315" src="http://www.youtube.com/embed/p7_3OSEkOG4" style="text-align: center;" width="560"></iframe></div><br />
Натомість в Україні допуск до гуртожитку залежить від настрою консьєржки. І всі це прекрасно знають. І знають, як можна підняти цей настрій. І терплять. Тому що, за великим рахунком, усе життя в Україні розділяють штучні „прохідні“, що охороняються такими собі „консьєржками“, які <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2013/02/crimebasis.html">називаються держслужбовцями</a>. Робота держслужбовця полягає в тому, щоб створити для вас перешкоду, за яку ви їм дасте хабара. Тому, <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2013/02/sparrowhawk.html">починаючи від зачаття</a> і закінчуючи <strike>крематорієм</strike> <a href="http://biketravel.wordpress.com/2013/03/21/fight_for_your_right/">закордонним паспортом</a>, ви повинні на кожному кроці долати чергового держслужбовця, від якого залежить не щось неймовірне, а просто ваше нормальне існування. І якщо ви не покращите© його настрій за допомогою „добровільної пожертви в фонд спасіння людства“, можете спробувати „лазити на третій поверх“. Щодня. Доки не зламаєте шию.<br />
<br />
Слова взагалі безсилі передати цей стиль життя — його пізнаєш тільки безпосередньо. Тут мова навіть не про те, що людина є <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2009/01/blog-post_19.html">залежною від начальника ЖЕКа</a>, як той кріпак від пана: він може не дати чергову „довідку з місця проживання“ — і ти на колінах до нього приповзеш. Насправді людина в Україні є залежною від останньої <strike>секретутки</strike> консьєржки на вході в гуртожиток. І запросто може заплатити за непокору власним життям.Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-31171396425357224792013-04-12T22:40:00.000-03:002013-04-12T22:40:25.275-03:00Третій закон КларкаМені завжди здавалося, що <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B8_%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B8_%D0%9A%D0%BB%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0">закони Кларка</a> всього лише описують практичну непередбачуваність подальших досягнень науки й техніки. Виявляється, їх можна інтерпретувати инакше. Зокрема третій закон сформульовано таким чином, що можна подумати, одного дня людська технологія досягне <strike>повного й остаточного</strike> достатнього розвитку, щоб уже нарешті стати „магією“. І відтак ми всі нарешті зможемо <strike>сказати авада кедавра</strike> отримати все, чого душа бажає! Магічним способом.<br />
<br />
Не знаю, чи навмисно третій закон було сформульовано з запереченням, — що неможливо відрізнити просунуту технологію від магії, — яке, очевидно, вступає в протиріччя з першим законом. Але якщо виходити з контексту, легко зрозуміти, про що саме мова. Мова йде про те, що розвинена технологія просто <i>виглядає</i> як магія. З точки зору особи, яка цією технологією не володіє. Тому сьогодні будь-яка людина може легко вдатися до чарів: досить чиркнути сірника — і ви на власні очі побачите „магію“ вогню, яка є одною з найдавніших технологій людства.<br />
<br />
Насправді, будь-які „чари“, які реально працюють, — це вже технологія. І якщо ми завтра відкриємо, що кров незайманки дозволяє безпроблемно встановити <a href="http://support.microsoft.com/kb/2839011/uk-ua">оновлення KB2823324</a>, то це відкриття нічим принципово не відрізнятиметься від відкриття антибіотиків. Це буде просто нова технологія. І навпаки: <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82_%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%BE">карґо-культ</a>, який може виглядати як технологія, нею, очевидно, не є. З тої самої причини.<br />
<br />
Ну а популярне твердження, що ми дійшли до того, що вже не можемо зрозуміти всі наукові досягнення, і тому змушені просто приймати їх на віру, — це просто брехня. Головна брехня міститься у слові <i>вже</i> — ніколи ніхто з людей не володів усіма знаннями людства. У цьому сенсі сьогодення нічим принципово не відрізняється від кам'яного віку, коли людина тільки почала розвивати технології. Окрім цього, є ще звичайнісінька підміна понять: технологіям люди <i>довіряють</i>, а не <i>вірять</i> у них. Довіряють, бо вони працюють, на відміну від молитов і кривавих жертвопринесень — от у них справді потрібно вірити...Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-31943319901291260742013-02-13T23:12:00.000-02:002013-02-13T23:13:15.162-02:00Міжзоряні війниВсе-таки, «<a href="http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=32546">Зоряний Десант</a>» — це геніяльний фільм. Там усе прекрасно: починаючи від уроку про демократію на початку і закінчуючи захопленням розумного арахноїда. Саме про це я і хочу сказати пару слів.<br />
<br />
Уявіть собі, що ви хочете воювати з позаземною цивілізацією. Як ви будете діяти? Запустите десяток універсальних солдатів на триножниках? Здоровий глузд підказує, що це марна справа навіть за умови тотальної технічної переваги. Бо на рідній планеті, як відомо, і <strike>стіни</strike> мікроби допомагають. Так чи инакше, десять, сто, чи навіть сто тисяч иншопланетних солдатів люди задавлять просто кількістю. Ну, а якщо відправляти зразу мільярд, то який тоді сенс воювати? Видатки на такий марш-кидок напевне перекриють будь-який зиск від нашої планети. Якщо взяти до уваги ці міркування, можна зрозуміти, що війна, особливо міжзоряна, має вестися максимально дешево. В ідеалі — взагалі без закидання десанту. І саме на цьому набили гулю на початку земляни. Втім, у кінці вони виправилися...<br />
<br />
Для чого людям був потрібний розумний арахноїд і яка буде їх переможна стратегія? Очевидно, потрібно знати, як він керує иншими арахноїдами, зокрема солдатами. Якщо зрозуміти це, висадка десанту взагалі стає непотрібною: віддаємо команду солдатам вбити маток — і арахноїди вимирають самі!<br />
<span class="fullpost"><br />
Звісно, людське суспільство влаштовано трохи инакше, але основна ідея вторгнення на Землю така сама: вивчити людей, і відтак змусити їх самих виконати всю брудну роботу. І ми, земляни, вже достатньо вивчили самих себе, щоб можна було поміркувати над можливим наступним кроком.<br />
<br />
Що може змусити людей діяти проти своїх власних інтересів? Відповідь ми знаємо — ідеологія. Комплекс ідей, які диктують принципи нашої поведінки. І якщо людям прищепити правильну ідеологію, вони почнуть діяти за відповідною програмою. Ідеологію не обов'язково видумувати від початку до кінця — можна взяти корисне з того, до чого люди вже самі додумалися. З того, що вже довело свою руйнівну силу...<br />
<br />
Хорошими кандидатами для основи такої ідеологічної зброї є <a href="http://www.proza.ru/2004/05/07-121">авраамічні релігії, дієвість яких можна порівняти з атомною бомбою сповільненої дії</a>. Там наявні майже всі необхідні компоненти: тоталітарність, нетерпимість до инакомислення, гарна обгортка «за все хороше проти всього поганого», ну і прозелітизм, звісно, — ідеологія має розповсюджуватися! Гарні гасла та солодкі обіцянки раю для вірних послідовників роблять навернення відносно нескладною задачею, а далі включається тоталітаризм і нетерпимість до тих, хто не володіє істиною...<br />
<br />
От тільки спрямовувати гнів на якихось абстрактних єретиків та язичників — це не дуже ефективно. Для справжньої ідеологічної зброї потрібна конкретніша ціль — „помічниками диявола“ слід оголосити <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2012/06/blog-post.html">найбільш корисних людей суспільства</a>, назвемо їх для ясности буржуями...<br />
<br />
Це я спрощую, звичайно. Насправді <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2009/07/blog-post_31.html">ця ідеологія</a> значно складніша. І головне: вона пропонує цілий термінологічний арсенал, який <strike>дозволяє</strike> змушує викривлено сприймати реальність. Чого варті такі поняття, наприклад, як „експлуатація людини людиною“, „присвоєння доданої вартости“, „класові інтереси“, „соціальна справедливість“ — ім'я їм легіон! Навіть якщо ви знаєте (з експериментів), що марксизм-ленінізм (так само як і неленінізм) — це хибна теорія, ви все одно міркуєте в рамках тих концепцій, що їх вніс марксизм. Ви маєте хибну парадигму, яка викривлює ваше світосприйняття! Отже, ваші висновки теж будуть викривлені на користь иншопланетних загарбників.<br />
<br />
Який тут висновок? Дуже короткий: якщо до нас і прилетіли прибульці з инших планет, то вони, очевидно, вже майже два століття ведуть проти нас війну. Вони почали її навіть до того, як народився <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82_%D0%A3%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%81">Герберт Велс</a>!<br />
<br />
<a href="http://thephilthyway.files.wordpress.com/2012/06/301709.jpg" style="background-color: #393939; border: 0px; color: #81c8d5; font-family: Helvetica, Arial, sans-serif; font-size: 12px; line-height: 19px; margin: 0px; padding: 0px; text-align: right; vertical-align: baseline;"><img height="343" src="http://thephilthyway.files.wordpress.com/2012/06/301709.jpg?w=549&h=343" style="background-color: transparent; border: none; clear: both; display: block; height: auto; margin: 0px auto; max-width: 100%; padding: 0px; vertical-align: baseline;" title="301709" width="549" /></a><br />
</span><br />
Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-43004181987133523572013-02-08T17:57:00.001-02:002013-02-08T18:00:10.195-02:00Проповідь про миро дорогоціннеОце помітив, що останнім часом я забагато <a href="https://plus.google.com/u/0/108225498331771627386/posts/WYV8YZntjiG">розказую віруючим християнам основи їхнього віровчення</a>. На жаль, мушу визнати, що це марна справа — як були єретиками та язичниками, так і лишаються...<br />
<br />
Отож перейду я, мабуть, до проповідей. Нехай може хоч комусь допоможу <strike>потрапити швидше в Царство Небесне</strike> зрозуміти Святе Письмо.<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="http://vilius1968.livejournal.com/3531952.html" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" src="http://ic.pics.livejournal.com/vilius1968/16196790/2426642/2426642_original.jpg" /></a></div><span class="fullpost"><br />
Чи помічали ви, благословенні читачі мої, як часто пастирі ваші, що називають себе отцями святими, а є насправді книжниками і фарисеями, задля виправдання своєї гріховної зажерливости цитують <a href="http://www.ukrainian-bible.co.uk/B40C026.htm">26 розділ Євангелія від Матвія</a> про миро дорогоцінне, що його Ісус дозволив вилити на себе:<br />
<blockquote> 6. Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,<br />
7. підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.<br />
8. Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?<br />
9. Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.<br />
10. Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.<br />
11. Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.</blockquote>Із цього вони зазвичай роблять висновок, що розкоші в церкві та надто для „вірних служителів“ Божих не є гріхом cмертним, але є діянням праведним задля слави Божої. Тлумачення таке Святого Письма є яскравим прикладом фарисейства, що його застосовують ці слуги Диявола аби викривити Слово Боже.<br />
<br />
Щоб переконатися в цьому досить прочитати повністю, що сказав тоді Ісус учням своїм:<br />
<blockquote>12. Бо, виливши миро оце на тіло Моє, <u>вона те вчинила на похорон Мій</u>.</blockquote>Отож знайте, благословенні читачі мої, що марнотратство те справді угодно Богу, але лише перед похороном. І ваша задача виконати волю Його, наблизивши похорон зажерливих тих служників Диявола. Амінь.</span>Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com4tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-16846522563910469902013-01-06T12:53:00.002-02:002013-01-06T12:54:21.399-02:00Про українських нацистівСьогодні <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D1%83%D1%81_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">Василю Стусу</a> виповнилося б 75 років. І досі, на 22 році від проголошення так званої незалежности України, його вбивць не покарано. Та більше — вони всім відомі і чудово почуваються серед народу, чийого найбільшого поета минулого століття вони закатували. На мою думку, одного цього факту досить, щоб поставити діагноз українському народу — повна відсутність найменшої самоповаги.<br />
<br />
Тому коли я чую <a href="http://www.komunist.com.ua/article/1/42/11701_u.htm">балачки деяких покидьків про українських фашистів і нацистів</a>, які «піднімають голову» в Україні, мені стає справді смішно. Насправді, <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%81_%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B3_%D0%91%D1%80%D0%B5%D0%B9%D0%B2%D1%96%D0%BA">в будь-якій, навіть найблагополучнішій країні завжди існують екстремісти</a>, які розділяють ідеологію національної вищости. В усіх країнах є фашисти і є нацисти, в усіх, окрім однієї — України. Точніше нацисти в Україні існують, але <a href="http://politiko.ua/blogpost81121">всі вони є неукраїнськими нацистами</a>. Довести це можна дуже легко.<span class="fullpost"><br />
<br />
Припустімо в Україні є хоч один справжній нацист, чи взагалі будь-який націонал-екстреміст. Невже можна повірити, щоб він дозволив би жити, скажімо, <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%B4%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%87%D1%83%D0%BA_%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87">пану Меведчуку</a>? За цей час ми б побачили принаймні замахи на його життя! Він би просто не міг почуватися в безпеці в Україні, якби там мешкала не те що б пара десятків українських «нацистів і неофашистів», а принаймні радикальних патріотів! Але <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2010/08/nazi.html">їх справді нема</a>. Жодного!</span><br />
<br />
<div class="fullpost">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://plus.google.com/101401758788146857707/posts/DSbZYRgbw8w" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="http://4.bp.blogspot.com/-z6dQ6GG2Aoo/UOSpkls5-SI/AAAAAAAAGFs/L1eMeFgLAlg/s1600/1339172078904.gif" title="Картинка ілюстративна, але хто заважає мріяти?" /></a></div>
Проте я вважаю, що така аномалія не може існувати вічно. Думаю, <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2008/09/blog-post_13.html">історична справедливість</a>, яка зараз торжествує над українським народом, повернеться незабаром своїм обличчям і <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2012/04/blog-post_17.html">до окупантів та колабораціоністів</a>. І коли це станеться, я переконаний, що ніякого цивілізованого прибалтійського підходу до вирішення цієї проблеми в Україні не буде. Тому що суспільство люмпенів на таке просто не здатне.<br />
<br />
Зате воно цілком може організуватися для иншого. Наприклад, для зразкового <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2008/07/blog-post_23.html">суду Лінча</a> над кількома найбільш одіозними особами і членами їхніх родин. Або навіть просто першими, до кого доберуться. І головне: за відсутности системи правосуддя <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2012/02/blog-post_18.html">звірячі розправи над їхніми рідними, і особливо діточками</a>, — це, на мою думку, не тільки необхідна, але й неминуча частина сценарію...</div>
Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-89722967353145692972012-06-09T23:29:00.000-03:002012-06-10T00:25:20.493-03:00Абсолютне злоВ <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B9%D0%BD_%D0%A0%D0%B5%D0%BD%D0%B4">Айн Ренд</a> є <a href="http://aynrandlexicon.com/lexicon/fascism_and_communism-socialism.html">цікаве порівняння фашистів і комуністів</a>:<br />
<blockquote>
Основною характеристикою соціалізму (і комунізму) є суспільна власність засобів виробництва, а отже — скасування приватної власности. Правом власности є право користуватися і розпоряджатися. За фашизму, люди зберігають видимість або вдають існування приватної власности, проте уряд зберігає повну владу над її використанням і можливістю розпоряджатися...<br />
<br />
За фашизму громадянам залишають обов'язки, що випливають з володіння власністю, без свободи дії і без жодної переваги від володіння. При соціалізмі, урядо́ві чиновники набувають усіх переваг володіння без будь-яких обов'язків, позаяк формально цим майном вони не володіють, а лише мають право користування — принаймні до наступної чистки. В усякому разі, урядо́ві чиновники отримують економічну, політичну та законну владу над життям і смертю громадян...<br />
<br />
В обох системах, жертовність застосовується як магічна, безальтернативна відповідь на будь-яку кризу, а „суспільне благо“ стає вівтарем для заклання жертв. Проте є стилістичні відмінності в акцентах. Соціалістично-комуністичні вісь годує жертв обіцянками досягти достатку, матеріяльного комфорту та безпеки у невизначеному майбутньому. Фашистсько-нацистська вісь зневажає матеріальний комфорт і безпеку та звеличує духовний обов'язок невизначеного роду, службу й завоювання. Соціалістично-комуністична вісь пропонує своїм жертвам примарний соціальний ідеал. Фашистсько-нацистська вісь пропонує лише довільні балачки про невизначені форми <i>расової</i> або <i>національної</i> „величі“. Соціалістично-комуністична вісь проголошує грандіозний економічний план, від якого щороку доводиться відмовлятися. Фашистсько-нацистська вісь лише звеличує лідерство — лідерство без мети, програми і напрямка — лише владу заради влади.</blockquote>
Таке протиставлення дає враження, що насправді ці системи не відрізняються. Адже навіть так звані відмінності в акцентах виглядають дуже примарними, особливо коли згадати, що нацисти прекрасно справлялися з постановкою соціяльно-економічної мети очищення „життєвого простору“ від „неповноцінних рас“, що мало призвести до цілком уявного соціального ідеалу благополуччя і процвітання „вищої раси“, а, з иншого боку, комуністам непогано вдавалося іґнорувати „тимчасові матеріяльні негаразди“ заради „світлого маймбутнього“, прославляти мудрість лідерів, „інтернаціональний борг“ і службу „справі пролетаріяту“. Ну а замість <i>расової</i> величі комуністи використовують <i>класову</i>.<br />
<br />
Але насправді відмінність між цими тоталітарними напрямками є. І вона не така позірна, як здається на перший погляд. Ця різниця, на мою думку, якраз і полягає у відмінності між расою (нацією) і класом. Хоча на практиці расовим або класовим ворогом за необхідності можна призначити будь-кого, ідеологічна спрямованість грає вирішальну роль.<br />
<br />
Що таке ворожа раса? Це всього лише довільно обрана група „чужих“ — це можуть бути <strike>жиди</strike> євреї, <strike>цигани</strike> роми, <strike>негри</strike> чорні, або й усі разом. До чого зводиться боротьба „за расу“? У гіршому випадку до геноциду — винищення цілих народів. Попри те, що це є абсолютно негуманним актом, нічого нового в цьому плані (окрім хіба масштабів) фашизм не привніс. Всю історію, яку ми можемо прослідкувати, люди саме цим і займалися — вбивали, винищували і навіть їли своїх сусідів за те, що вони молилися не тим богам, мали не такий колір шкіри, говорили не такою мовою — і навіть просто так, бо дуже хотілося! А коли дуже хочеться вбити сусіда, то привід завжди знайдеться...<br />
<br />
Але поняття класу — точніше „класу експлуататорів“ — це новітнє поняття. Боротьба проти цього класу — це боротьба проти <u>людей, які мають</u>. Відповідно боротьбу ведуть <u>ті, хто не має</u>. У чому тут принципова відмінність від боротьби проти иншої раси? Відмінність у тому, що до людей, які щось мають, автоматично належать всі ті, хто приносить найбільшу користь иншим.<br />
<br />
Це, звичайно, не означає, що всі власники є найкориснішими членами суспільства, але <b>найкорисніші, як правило, стають власниками</b>. Просто тому, що суспільство, яке не цінує і не винагороджує корисність існувати не може. Отож боротьба проти „класу експлуататорів“ — це завжди боротьба проти найкорисніших членів суспільства. Відповідно спиратися в цій боротьбі комуністи можуть лише на найнікчемніших його членів — люмпенів. Отже комуністична боротьба — це вже не боротьба проти групи людей за якоюсь довільною ознакою. Ця ознака цілком визначена — корисність. Комуністична боротьба — це боротьба людей нікчемних <u>проти людей корисних: найталановитіших, найпрацьовитіших, найвідповідальніших</u> — і це те головне, що <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2009/09/blog-post_19.html">відрізняє комунофашизм від усіх инших типів фашизму</a>.<br />
<br />
Тенденція всякої комуністичної боротьби — це винищення всіх, хто є корисним для суспільства. Винищення кращих його представників. Якщо нацисти винищували лише цвіт єврейства, лишаючи при цьому живими найкращих представників „арійської раси“, то комуністи винищували найкращих незалежно від того, яку форму носа вони мали чи якою мовою розмовляли. Тому комуністичний геноцид — це не просто злочин проти людяности. Це злочин проти біології: це антиселекція — <u>цілеспрямований відбір у людській популяції найгірших</u>. І <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2010/10/blog-post.html">плоди цієї антиселекції</a> ми пожинаємо вже сьогодні...Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com14tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-42668972072819656252012-03-19T14:14:00.000-03:002016-10-19T11:13:40.191-02:00Що таке біоетика?Коли я готую науковий проєкт для подавання на ґрант, то завжди радію, що я фізик-теоретик. Тому що чи не половина необхідних документів пов'язана з так званою біоетикою і тому подібною маячнею. Недавно італійські біоетики досягли феєричних вершин “наукової” думки — <a href="http://jme.bmj.com/content/early/2012/03/01/medethics-2011-100411.full">додумалися до постнатальних абортів</a>. Важко повірити, але <a href="http://jme.bmj.com/content/early/2012/03/01/medethics-2011-100411.full/reply#content-block">в них там справді моральна дилема</a>!<br />
<br />
Втім, чого я дивуюся? Адже вже давно за законами деяких особливо прогресивних країн, на зразок України, моральний статус людини, яка зайшла до вас у хату через напіввідчинені двері, такий самий, як у людини, яка вдерлася до вас серед ночі у розбите нею вікно. Я так розумію, що це тому, що з “філософсько-етичної” точки зору, в обох випадках в хаті з'явився непроханий гість. Логічно? Логічно! Тому якщо хоч першого, хоч другого ви, не дай боже, <a href="http://4post.com.ua/criminal/136477.html">пристрелите</a>, це <a href="http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/013/115.php">буде від 7 до 15 років</a>.<br />
<br />
За цією логікою, звичайно, треба або аборти заборонити, або дозволити вбивати немовлят (а в Україні легко <a href="http://www.poltava.pl.ua/news/15069/">можуть зробити і те</a> й инше). Бо <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2011/08/blog-post.html">концепція права розпоряджатися собою просто недоступна деяким людям</a>. Та найцікавіше, по-моєму, з'ясувати звідки береться подібна “наукова” активність. Думаю, слід починати з того, кому це вигідно.<br />
<br />
Припустімо, ви виробляєте жорсткі диски. Як відомо, кожна маленька технологічна революція, дозволяє збільшити вміст жорсткого диску на один-два порядки. Але якщо їх зразу запускати у виробництво, то, по-перше, ніхто не куплятиме вже випущені диски за старою технологією, а по-друге, нових дисків теж куплять на порядок менше. Так буде не вигідно. Вигідно нарощувати ємність поступово, що ми й спостерігаємо в реальності.<br />
<br />
А тепер уявімо, що ви виробляєте ліки. Хай не панацею, але такі, які реально зможуть врятувати життя смертельно хворим людям. Чи можете ви дозволити собі, випускати їх спочатку з обмеженим функціоналом, а потім — все краще й краще? Та вас живцем з'їдять! Як же в такому разі зробити так, щоб спочатку продавати їх за мільярди хворим мільярдерам, потім за мільйони — мільйонерам, ну а потім, через кілька десятків чи сотен років, — і простим смертним?<br />
<br />
Відповідь проста, як і все геніяльне: біоетика! Заборонити всі передові медичні дослідження, або, принаймні, зробити таку процедуру, щоб проводити їх легально було неможливо. Чи означатиме це зупинку таких досліджень? Звичайно ні! Так само, як заборона наркотиків не знищує ані наркоіндустрію, ані наркоторгівлю. Просто <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2008/12/blog-post_19.html">ця діяльність стає підпільною</a>. А за нелегальність треба платити. І платити тим більше, чим масштабнішою є боротьба проти цієї діяльности.Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-6428663943900128942011-10-21T12:18:00.005-02:002011-10-21T12:33:28.878-02:00Педагоги і мораль<div dir="ltr" style="text-align: right;" trbidi="on">
<i>Παιδαγωγός — дослівно: дитину ведучий — раб, якому в атенських родинах було доручено хлопців від шести років. Обов'язком педагога було охороняти вихованця від фізичної і моральної небезпеки. Педагог мав постійно супроводжувати дитину, коли вона виходила з дому. Педагогами обирали зазвичай рабів, які не були придатні ні до якої иншої роботи, проте були віддані господарям. За часів Римської Імперії педагогами називали також рабів, які навчали нових або молодих рабів їхнім обов'язкам.</i></div>
<br />
Добре відомо, що <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2010/02/52.html">основна задача української школи — працевлаштувати вчителя</a>. Але окрім основної, школи виконує також і другорядну — <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2010/08/blog-post_16.html"><strike>засирання мізків</strike></a> <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2008/09/blog-post_24.html">пристосування дитини до подальшого життя в українському суспільстві</a>. Це означає навчити давати хабарі, застосовувати подвійні стандарти, бити слабших і запобігати перед сильнішими, уміти адекватно виразити свій статус за допомогою одягу та аксесуарів тощо. Не останню роль у цьому грають педагоги, які дають так звану „путьовку в жизь“, <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2009/06/die-welle.html">знищуючи особистість і перероблюючи її на гвинтик</a> українського суспільства — напівфабрикат, який потім відшліфують в армії, ПТУ або ВНЗ.<br />
<br />
У совку педагоги фактично перебрали на себе <a href="http://eking-go.livejournal.com/128302.html">всі суспільно необхідні функції церкви</a> і сумлінно виконували їх досьогодні. Тому нічого дивного, що цей контингент радо вітає усі <a href="http://www.tivasyk.info/2011/10/blog-post_19.html">нововведення нацкомісії з моралі</a>. Я так розумію, що маленька зарплатня визначила напрямок відбору в і так уже досить специфічному континґенті — на користь тих, хто „працює“ не за гроші, а за ідею. Либонь це і призвело до такої розумової деградації педагогів, у яку навіть важко повірити.<br />
<br />
Але, тим не менше, це факт. І <a href="http://infoporn.org.ua/news/urn:news:4108F62C">ось доказ: учителька жаліється на нацкомісію</a>! Тут важливо навіть не те, що це нагадує боротьбу бджіл проти меду! Для того, щоб відчути, про що йдеться, потрібно прочитати уважно й оцінити стиль! Уявіть собі на що вона скаржиться: у той час, як підлітки курять і дивляться на цицьки по телевізору (слава богу, що <a href="http://tsn.ua/ukrayina/internet-provayderiv-zmusyat-zakrivati-pornosayti.html">в інтеренетах вже заборонили</a>!), вчительок пропонують контролювати в питаннях розміру мініспідниці та тютюнопаління! Отож, комісія з нацморалі спрямувала зусилля не в той бік! Краще б за телевізором пильніше дивилася!<br />
<br />
Я вже уявляю цю епічну картину. Приходить така Юля Смаль у мініспідниці і з лінійкою в свій клас, щоб міряти довжину спідниці школярок і викликати батьків за непристойний вигляд, а потім біжить у тубзік перекурити після важкої праці, а заразом і вигнати школярів, які самі там курять. І тут бац — облом: тепер уже колектив учительок буде міряти довжину спідниці їй самій і контролювати її тютюнопаління, а учнів чіпати забороняється! І найстрашніше: тепер про колежанок і слова поганого сказати не можна! Ну як же з таким можна погодитися?!<br />
<br />
Якщо пам'ять мені не зраджує, навіть комахи вміють упізнавати себе в дзеркалі. І якщо деякі вчителі не здатні побачити, що лаяти рішення нацкомісії — це все одно, що лаяти воду за свою вроду, то... Хто там дурніший за комах? Черви? Амеби? У мене є підозра, що серед людей існує досі невивчений вид, який успішно пристосувався до життя в людському суспільстві, але при цьому не належить не те що до ссавців, але й до тваринного царства. Це не рослини, оскільки фотосинтезом вони не займаються, а, напевне, гриби. На мою думку, вивчення цих грибів — пріоритетна задача в біології!Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-60581721018240798942011-08-05T00:08:00.000-03:002011-08-05T00:08:56.918-03:00Класифікація людей<div class="fullpost" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="http://vilius1968.livejournal.com/2144403.html" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" src="http://pics.livejournal.com/vilius1968/pic/005q7bqt" /></a></div>
Усіх людей можна розділити на <a href="http://arbat.livejournal.com/562947.html">дві групи залежно від їхнього ставлення до права людини розпоряджатися собою та результатами своєї праці</a>. Перша група людей вважає, що людина має безумовне право на це. Обґрунтовують це право по-різному. Наприклад тим, що Бог створив усіх людей рівними, а значить не можна дозволити одним людям розпоряджатися иншими. Особисто мені ніякі обґрунтування не потрібні — мені досить того, що мені не подобається, коли хтось розпоряджається мною або моїми речами. Мені, звичайно, відомо, що існує багато людей, яким подобається, коли ними розпоряджаються. І я не заперечую проти того, щоб вони делеґували право розпоряджатися ними иншим людам. Але, очевидно, таке делеґування є одним з варіантів реалізації права розпоряджатися собою.<br />
<br />
Очевидно також, що є друга група людей — людей, які не визнають безумовного права людини розпоряджатися собою і результатами своєї праці. Тут обґрунтувань є ще більше: починаючи від того, що всі люди є власністю одної богообраної (або втіленням Бога на землі), і закінчуючи тим, що деяких людей просто не визнають за людей. Не зайвим буде нагадати, що весь спектр ідеології другої групи людей широко розповсюджений сьогодні навіть у цивілізованих країнах Північної Америки та Західної Європи, не кажучи вже про варварські країни типу України. За приклад богообраної людини можна взяти Папу Римського, а <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2008/01/blog-post_28.html">прикладом групи людей, які не мають статусу людини практично в усіх країнах, є неповнолітні</a>.<br />
<br />
Така класифікація є простою і зрозумілою... лише першій групі людей. Безпомилковим визначенням людини з другої групи є не лише незгода, а практично повне несприйняття цієї класифікації. І в цьому нема нічого дивного. Спробуймо поглянути на світ з точки зору людини з другої групи.<br />
<br />
<span class="fullpost">
Якщо людина не визнає безумовне право иншої людини розпоряджатися собою, це означає, що повинні існувати такі люди, які мають право розпоряджатися иншими людьми. Иноді, звичайно, декларуються потойбічні сутності, але, оскільки в реальному світі ми їх не спостерігаємо, все зводиться до людей, які тлумачать волю цих потойбічних істот. Як правило, людина другої групи відносить себе до категорії тих, хто має право розпоряджатися иншими людьми. Решта теж відносить, але не усвідомлює цього. Якщо людина, наприклад, вважає, що Римський Папа має право заборонити мені займатися проституцією, то це є ніщо инше, як спосіб розпорядитися мною.<br />
<br />
Таким чином, всі люди з точки зору людей другої групи діляться на дві категорії: «свої» — ті, які можуть розпоряджатися иншими людьми, і «чужі» — ті, якими розпоряджаються «свої». «Чужі», в свою чергу, можуть класифікуватися в залежності від можливости розпоряджатися ними і небезпеки втратити таку можливість. Залежно від того, за яким принципом визначаються «свої», можна провести класифікацію ідеологій другої групи людей.<br />
<br />
На крайньому полюсі знаходиться найпримітивніша ідеологія — <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2009/09/blog-post_19.html">сталінізм</a>. Для типового сталініста «своїм» є тільки він сам. Навіть рідні батьки і власні діти відносяться до категорії «чужі». Сталініст живе в світі, де панує закон джунглів, а людина людині — вовк. Будучи наодинці зі зграєю вовків, сталіністи задля психологічного захисту вигадують собі напівміфічного вождя, який має захистити їх, перетворивши ворогів на <strike>порох</strike> лагєрную пиль. Иноді сталіністи збиваються в зграї, але, слід зауважити, що хоч портрет Вождя в них, як правило, однаковий, у кожного в голові свій сталін, який, в ідеалі, повинен розстріляти всю зграю, окрім, звісно, того, в чиїй голові сидить.<br />
<br />
Ще одним простим прикладом є шайка бандитів. У них є «свої» (члени шайки) і «чужі» (лохи, яких можна і треба грабувати). На цьому простому прикладі легко зрозуміти, чому люди другої групи не сприймають класифікацію людей за їхнім ставленням до права людини розпоряджатися собою. Для бандита нема принципової відмінности між поліцією і великою конкуруючою шайкою: і ті й инші є «чужими» і дуже небезпечними для «своїх».<br />
<br />
Точно так само соціалісти, для прикладу, не бачать принципової відмінности між, скажімо, фашистами, релігійними фундаменталістами і людьми з першої групи. Всі ці люди не вважають, що в багатих потрібно відняти «надлишки» і роздати бідним, а отже є для соціаліста «чужими».<br />
<br />
Зпоміж усіх людей другої групи я хотів би виділити соціал-демократів, які мають не тільки найбільш складну, але й найбільш прийнятну ідеологію з точки зору людини з першої групи. По-перше, «своїми» соціал-демократи вважають усіх тих, хто розділяє їхню ідеологію. А по-друге, вони визнають можливість <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2009/12/blog-post_11.html">порушення права людини розпоряджатися собою лише за наперед визначеними за допомогою демократичної процедури правилами</a>. Це означає, що за людьми з першої групи визнається право впливати на складання правил, які порушують право людини розпоряджатися собою, а отже, надається можливість зменшення шкоди від такої практики. Решта представників другої групи є прихильниками тоталітаризму в тій чи иншій формі і компроміс із ними має такий самий сенс, як компроміс зі зграєю голодних хижаків.<br />
<br />
На щастя, народи, які живуть за принципами людей другої групи, дуже легко втрачають конкурентноспроможність, якщо взагалі її здобувають. Це є основним, історично доведеним аргументом на користь того, що такі принципи є протиприродними для людини. Тому в цивілізованих країнах більшість населення складають саме соціал-демократи. Думаю, що не помилюсь, якщо напишу, що за кількістю соціал-демократів Україну можна віднести до числа цивілізованих країн.<br />
<br />
Наша проблема полягає в тому, що якщо в цивілізованих країнах на соціал-демократів мають вплив представники першої групи, то в Україні ці люди є абсолютно маргінальною групою. Натомість ми маємо <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2010/06/blog-post_28.html">величезну кількість бандитів</a>, що й утворюють політичний спектр країни. Бандити демократично впроваджують бандитські норми в усі сфери життя, а соціал-демократи просто за означенням не можуть цьому опиратися.</span>Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-1636094908756171742011-04-24T23:22:00.000-03:002011-04-24T23:22:23.396-03:00Трошки психоналізу<br />
Я завжди дивувався, коли час від часу чую істеричні заперечення якихось масових убивств чи инших кривавих злочинів. Ну, наприклад, <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D1%80">Голодомору</a>. Мовляв, не було його! Це все вигадки! Скільки можна вже мусолити цю тему? Як же ви задовбали цими плясками на кістках! І тому подібне... Мені було цікаво, чому мене, наприклад, ніяк не дратує згадка, скажімо, про <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%86%D0%B8%D0%B4_%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%BC%D0%B5%D0%BD_%D1%83_%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%96">вірменську різанину</a> або <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B5%D1%97%D0%B4">Апартеїд</a>, а инших зразу починає корчити просто від відповідних ключових слів.<br />
<br />
Думаю, відповідь насправді дуже проста. Всім відомо проти кого направлені були ті чи инші злочини. І якщо людина, свідомо чи підсвідомо, вважає, що масове винищення тих чи инших народів, соціальних груп або релігійних течій є прийнятним, виправданим, природно, що вона починає співчувати тим, хто цим винищенням займався. Наслідком цього співчуття є ототожнення себе з убивцями, а відтак, людина подумки стає співучасником убивства. І коли, наприклад, у присутності нациста згадують про <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82">Голокост</a>, той сприймає це як особисте звинувачення — хай навіть цей нацист досі ніяк не виявляв своїх нацистських поглядів.<br />
<br />
Той, хто згадав про злочин, може навіть не підозрювати про людиноненависницьку сутність співрозмовника. Більше того, останній може цілком свідомо її приховувати і небезпідставно вважати, що ніхто ніколи про неї не дізнається. Але підсвідомість не знає, що приховано, а що ні, підсвідомість не дуже відрізняє справжній злочин від уявного. І коли сама згадка про злочин стає схожою на звинувачення, то таке звинувачення завжди є особистим: це ти, сталіністе, морив українців голодом, це ти, нацисте, відправляв євреїв у крематорій, це ти, расисте, катував негрів...<br />
<br />
А далі вмикається найпримітивніша реакція злочинця, якого впіймали на гарячому, — заперечення... Ну а другою реакцією є рефлекторний пошук тих, на кого можна звалити провину. Дуже прикольно буває спостерігати за цими рефлексами, коли людина починає виправдовуватися за те, в чому її ніхто не звинувачував...<br />Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-75190877396572448922011-02-04T17:12:00.000-02:002011-02-04T17:12:06.696-02:00ОхлократіяЯк нам відомо з курсу марксизму-ленінізму, за багато століть історії людство винайшло багато способів для експлуатації людини людиною. І капіталізм, як система експлуатації людей за допомогою капіталу, вже давно в минулому, дорогі товариші. Ми всі звикли, що вищий панівний клас займається експлуатацією нижчого, який є більш численним і виробляє трохи більше, ніж споживає. Ці надлишки присвоює собі панівна зажерлива меншість, проти якої давно необхідно повстати в праведному пролетарському гніві.<br />
<br />
І сьогодні, як і в усі часи, є експлуататори. Проте є суттєва різниця між сьогоднішньою і минулою експлуатацією. Якщо в минулому меншість експлуатувала більшість, то сьогодні все навпаки — більшість експлуатує меншість. Продуктивність праці зросла настільки, що одна людина вже може виробити не просто більше, ніж вона споживає, а стільки, що вистачає на десять-двадцять <s>людей</s> дармоїдів. Відтак змінився і механізм експлуатації. Тепер не потрібно вигадувати бога, для того щоб обґрунтувати право однієї людини панувати над иншою. Все вирішується <s>демократично</s> охлократично.<br />
<br />
<span class="fullpost">Як це працює? А дуже просто: приймаються “демократичні” закони про те, що той, хто працює, зобов'язаний годувати нероб. А щоб це не звучало як «єсть чо?», придумуються гарні назви — соціальні зобов'язання і соціальний податок. І якщо нехлібників у десять разів більше, ніж тих, хто працює, закон проходить навіть не простою, а конституційною більшістю! Насправді все трохи складніше: нероби обирають своїх “представників” в органи влади, а вже вони від імені всього народу приймають такі закони. Ну і про себе теж не забувають, звичайно...<br />
<br />
Не знаю про відсталі країни (<a href="http://vjn.livejournal.com/859599.html">цікаві чутки ходять</a>), але передова Україна вже давно знаходиться саме в цій фазі. <a href="http://health.unian.net/ukr/detail/216201">У нас пільговиків 28,5 мільйонів</a>, а це майже конституційна більшість, навіть якщо рахувати немовлят! І ця більшість займається тим, що обирає владу, яка <s>пообіцяє</s> придумує для них все нові пільги. І брешуть ті, хто вважає цю владу антинародною. Ця влада є народною в тому сенсі, що виконує саме волю більшости <s>народу</s> населення. Якщо хтось не вірить у це, нехай згадає чим <a href="http://5.ua/newsline/250/40/71637/">закінчилися всі ці майданні виступи підприємців</a>. А тепер погляньте, як поспіхом <a href="http://finance.tochka.net/ua/11969-pensioneram-vernuli-besplatnyy-proezd-v-metro-kieva">відновлювали помилково скасовані пільги</a>. Не чекаючи навіть гучних протестів! Тому що влада прекрасно знає, хто тут народ, а хто казли, яких треба доїти...<br />
<br />
Але повернемося до наших демократично обраних представників влади. Вони не просто віднімають зароблені гроші, не просто знищують більше, ніж крадуть, — закони, які приймаються охлосом, просто заважають нормально жити. І яка на це реакція? Ну, <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2010/06/blog-post_28.html">охлос</a>, який <a href="http://ft-cmak.blogspot.com/2010/10/blog-post_31.html">розуміє свою нікчемність і залежність від влади</a>, звичайно ж, пробачає їй усе. А от решта чомусь намагається апелювати до сумління бандитів! Мовляв, крадете, нищите, забороняєте — так хоч міру вже знайте. Приймаєте <a href="http://www.unian.net/ukr/news/news-405962.html">податковий кодекс</a>? Ну хоч <a href="http://www.chesni-podatky.org/">не дуже сильно податки збільшуйте</a>! <a href="http://navkolo.me/post/1442">Забороняєте кетамін? Ну, хоч би попередили!</a><br />
<br />
Коли вже експлуатований клас почне <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2010/11/blog-post.html">задавати правильні питання</a>? За що людина платить податки? На якій підставі людям забороняють займатися <a href="http://www.imk.ua/ua/news/03-02-2011/224196/">певними видами бізнесу</a>? Якого біса купа нероб вважає, що вони мають право на “безплатні” житло, освіту, медицину, та ще й матеріальну допомогу за рахунок працюючих? Хай їх хоч у сто разів більше, але ж <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8_%D1%96_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%B0">декларацію прав людини</a> ще ніхто не скасував!<br />
<br />
Ні, я розумію, що викидати людину на мороз, або прирікати на голодну смерть, або не надавати невідкладну медичну допомогу через те, що в неї нема грошей, — це жорстоко, і так бути не повинно в цивілізованому суспільстві. Але ж <u>у нас ситуація прямо протилежна</u>. Сьогодні в Україні людина, яка працює і заробляє своєю працею, не може купити житло, не може отримати нормальну медичну допомогу, не може дати освіту своїм дітям — взагалі не має ніяких прав. Зате люди, які нічого корисного не роблять і ніколи не робили, жирують за їхній рахунок: отримують субсидії, квартири, безплатно лікуються, а на зекономлені гроші купують дітям дипломи про освіту. Мені здається, що це абсурд!</span>Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com2tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-67210524012791887052010-08-25T22:26:00.000-03:002010-08-25T22:26:39.688-03:00Золотий стандартЛібертаріанці мають, на мою думку, одну дуже дивну ідею, звичайно ж, у контексті звільнення від державної опіки. Це — <a href="http://hseldon.livejournal.com/2119.html">золотий стандарт</a>. Навіть <span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 2px; -webkit-border-vertical-spacing: 2px; font-family: Verdana, Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: small; white-space: nowrap;"><a href="http://alex-rozoff.livejournal.com/profile" style="background-color: transparent; color: #0000cc;"><img alt="[info]" height="17" src="http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif" style="border-bottom-width: 0px; border-color: initial; border-left-width: 0px; border-right-width: 0px; border-style: initial; border-top-width: 0px; padding-right: 1px; vertical-align: bottom;" width="17" /></a></span><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 2px; -webkit-border-vertical-spacing: 2px; font-family: Verdana, Arial, Helvetica, sans-serif; font-size: small; white-space: nowrap;"><b><a href="http://alex-rozoff.livejournal.com/" style="background-color: transparent; color: #330066;">alex_rozoff</a> </b></span>у своїй <a href="http://www.proza.ru/avtor/rozoff">трансутопії</a> його має — тільки в нього стандарт алюмінієвий, що не міняє суті. 100% резерв золота чи будь-якого иншого продукту означає необхідність виведення цього продукту з обігу. Відповідно, ціна цього продукту буде завищеною, оскільки цьому «золоту» буде передано функцію універсального еквіваленту. Додаткова функція — це додаткова ціна. Але це ще дрібниця. Головне, що <a href="http://vzua.livejournal.com/56871.html?thread=474663#t474663">економічна активність перетворюється, фактично, на гру з нульовою сумою</a>: на скільки кількість твого золота зросла, на стільки ж вона зменшилася в инших учасників гри. Якщо врахувати необхідність активних дій для того, щоб грати, найкращою стратегією буде сховати золото під подушку. Я навіть пам'ятаю, що ми цю проблему вчили на уроках середньовічної історії — закопування кладів і все таке...<br />
<br />
Разом із тим, гроші в теперішньому вигляді — це чисте шахрайство. Навіть якщо припустити, що піраміда ніколи не впаде завдяки мудрій державній політиці підтримки багатих і жорсткого стягнення з бідних. Все одно ваші гроші знецінюються просто тому, що хтось має змогу друкувати їх стільки, скільки хоче, і цей хтось дуже хоче...<br />
<br />
<a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2009/01/blog-post_26.html">Відкрита фінансова система</a>, на мою думку, має дуже багато переваг, але, на сьогоднішній момент, вона є нереальною. Та перший крок до неї робиться вже сьогодні. Цей крок — просто <a href="http://community.livejournal.com/carians/617815.html">позбавлення держави монополії на гроші</a>. Власне, це і є вирішенням лібертаріанських претензій. Для цього не потрібне золото! Досить того, що гроші зможуть вводити в обіг різні конкуруючі структури...<br />
<br />
Більше того, така система вже існує і працює, але тільки на рівні крупного капіталу. Не виключено, що саме це стало причиною зростання політичної ваги міжнародних корпорацій. Вони не залежать від державної монополії на гроші! Їхні гроші — це цінні папери, якими вони обмінюються. Ці цінні папери забезпечені активами — і не потрібне ніяке “золото”. Якщо точніше — “золотом” може виступати будь-який товар чи навіть зобов'язання.<br />
<br />
Лишається тільки спустити цю вже робочу систему до рівня окремої людини. У чому тут проблема? Головна проблема — це технічна реалізація, яка донедавна була неможлива. Та сьогодні вже кожен технічно може взяти з собою на базар мобільник замість гаманця і через біржу обміняти свої цінні папери на ті, які потрібні тому, хто продає вам кілограм картоплі. Такий собі натуральний обмін з використанням сучасних технологій. Відтак держава лишається зі своїми монопольними папірцями, які людям більше не потрібні!..<br />
<br />
Але для пересічної людини портфель акцій — це дуже складний інструмент. Його необхідно якось балансувати, слідкувати за ринками, вносити корекції тощо. Звичайно, на першому етапі цим можуть займатися холдингові компанії, які продаватимуть фізичним особам уже власні акції, забезпечені збалансованими портфелями. Проте це — теж зайві посередники. І, думаю, що саме перехід на повну фінансову відкритість зробить послуги цих посередників дуже дешевими. Та це вже, мабуть, наступний крок: спочатку фінансова відкритість посередників, яким буде більше довіри, потім прихід на цей ринок корпорацій, яким теж доведеться відкритися, — і так далі, аж до можливости бачити, скільки заробляє твій сусід, хоч як би це не псувало настрій...Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-37194209198265715052010-07-31T19:29:00.001-03:002010-07-31T19:33:37.789-03:00Влада над розумом<div lang="en" style="text-align: right;">
'I told you, Winston,' he said, 'that metaphysics is not your strong point. The word you are trying to think of is solipsism. But you are mistaken. This is not solipsism. Collective solipsism, if you like. But that is a different thing: in fact, the opposite thing. All this is a digression,' he added in a different tone. 'The real power, the power we have to fight for night and day, is not power over things, but over men.' He paused, and for a moment assumed again his air of a schoolmaster questioning a promising pupil: 'How does one man assert his power over another, Winston?'<br />
<br />
Winston thought. 'By making him suffer,' he said.<br />
<br />
<a href="http://www.george-orwell.org/1984/19.html">1984</a></div>
<br />
У молодості я дуже дивувався, як так вийшло, що <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2009/07/blog-post_31.html">комунофашисти</a> чи не поголовно перетворилися на істинно віруючих. Ну, зрозуміло, що <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2010/07/blog-post_29.html">християнство в Україні представлено в основному гебістськими сектами</a>, тому ідеологічно нічого не змінюється. Але ж є світогляд — якісь уявлення про світ, який нас оточує, — це ж не просто радикально поміняти! Так я думав, наївно думаючи, що є що міняти...<br />
<br />
Насправді нічого в світогляді не міняється! Просто <a href="http://lurkmore.ru/%D0%9F%D0%93%D0%9C#.D0.A2.D1.80.D0.B8.D0.B2.D0.B8.D1.8F">замість Партії тепер Церква</a>. А замість світлого майбутнього — рай. Все. Весь <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2009/09/blog-post_27.html">ідеологічний доробок комунофашистської філософії</a> органічно вплітається в християнство — нічого навіть змінювати не потрібно! Ми всі дуже добре знаємо, наприклад, що всі досягнення радянського періоду зроблені завдяки і <a href="http://pekelnyi-bulba.livejournal.com/597295.html">під чуйним кервництвом Партії, вірної завітам Леніна</a>. І саме тому, приміром, на <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%B1_%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B5%D1%97">гербі Північної Кореї знаходяться лінії електромережі</a>, адже електрика — це заслуга комуністичного ладу!<br />
<br />
Точно так само думають і християни. Це просто аксіома: вся наша цивілізація — європейська — це, виявляється, християнська цивілізація! І начхати, що вона веде початок з <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8F_%D0%93%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%96%D1%8F">Давньої Греції</a>, коли християнства ще не було навіть у проєкті! І марно показувати християнам <a href="http://don-beaver.livejournal.com/60339.html">дані досліження, яке демонструє, що внесок християнства, якщо й був, то тільки сповільнив розвиток цієї самої цивілізації</a>. Це все одно, що доводити сталіністам, що <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2009/05/blog-post.html">морити голодом людей — злочин</a>. Вони просто не розуміють, про що мова!<br />
<br />
І злочини християн — це також ніяка не хиба ідеології. Це — перегиби на місцях. Адже кожен знає, що християнство — це любов до ближнього! І <a href="http://ft-cmak.blogspot.com/2010/07/nunc-dimittis.html">якщо бог, наприклад, вимагає спалити цього ближнього живцем заради спасіння його душі</a>, то хіба ж не буде таке спалення проявом великої любови? І заперечити тут нічого. <a href="http://lurkmore.ru/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Motiv_jesus.jpg">Педофіли</a>, як відомо, теж дітей люблять. По-своєму...<br />
<br />
Важливо зауважити, що тут нема ніякого термінологічного непорозуміння. Це просто такий спосіб мислення: пізнання — це зло, і за це нас вигнали з раю. А Internet нашій християнській цивілізації подарував Господь, бо він нас любить... Бачите, все завдяки християнству!Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-84447332273254058022010-07-18T16:26:00.001-03:002010-07-18T16:29:20.594-03:00Вертикаль і фашизмЯк відомо, <a href="http://www.ng.ru/ng_politics/2008-04-01/20_ressurection.html">фашисти стали звичайним явищем у політичному житті Росії</a> з вертикаллю влади. Тому не дивно, що сьогодні, коли бандюки будують свою вертикаль політичної стабільности за російським зразком, <a href="http://gurvinyk.livejournal.com/287229.html">фашисти в Україні теж активізуються</a>. Можливо, вони усвідомлюють те, що зможуть стати частиною нового життя, а може просто відчувають це. І, на мою думку, цілком праві — владній вертикалі фашизм дуже потрібний. Фашизм потрібний, бо одночасно виконує кілька важливих завдань.<br />
<br />
Перше і очевидне — дискредитація опозиційних настроїв. Хоче, наприклад, людина висловити свій протест проти вертикалі. І що вона бачить? Ліворуч — комунофашистів, праворуч — нацистів, посередині — клоунів. Більше нікого по телевізору не показують. Висновок: нормальної опозиції нема, а отже нема й альтернативи владі. Припустімо, що <a href="http://infoporn.org.ua//2010/07/02/pochemu_u_nas_vse_ploho_a_u_nyh__vse_horosho">з'являється нова політична сила</a>. Далі сценарій простий: якщо вона пропонує праву ідеологію, її дискредитують зв'язками з нацистами, якщо ліву — з комуністами. Після цього політична сила в очах громадськості стає такою ж фашистською, як усі инші. Захиститися від цього навіть фізичній особі важко: завжди знайдеться провокатор, який перед камерами потисне тобі руку, — і потім все життя доводитимеш, що ти не верблюд. Ну а політичній чи громадській організації це зробити взагалі неможливо. Таким чином, політична арена дешево й ефективно очищується від соціал-демократів, ліберальних демократів і націонал-демократів.<br />
<br />
Друга причина для підтримки фашистів — це необхідність створення ідеологічного шуму. Поки злодії та бандити різних національностей і віросповідань грабують український народ, можна цьому народу запропонувати ідею, що насправді в усьому винні євреї, узбеки, католики або МВФ — нема різниці. Навіть краще, коли різні типи фашистів будуть пропонувати різних ворогів. Головне, щоб це лайно вільно циркулювало серед народних мас і зіштовхувало ці маси лобами. Дуже непогано для вертикалі, коли комунофашисти б'ються з нацистами, тому що в цей час націонал-ліберали і соціал-демократи будуть сидіти тихенько по домівках, щоб не попасти під гарячу руку і не заплямувати себе участю в протесті разом із фашистами.<br />
<br />
До того ж, фашисти — це дуже зручне пугало для правозахисників. Приїде, наприклад, <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2010/04/blog-post_28.html">Янукович на засідання ПАРЄ, щоб у черговий раз обплювати український народ</a>. Ну, і якийсь парламентарій спитає, чи не задовго той є президентом. Мовляв, може в тридцятимільйонній країні є ще охочі? А Янукович йому і скаже, що радий би полишити цю нелегку посаду, але ж народ такий, що тільки я їх і стримую. Оно чорних б'ють, погроми влаштовують: дай їм волю — так вони горлянки одне одному поперегризають...<br />
<br />
Це, власне, третя причина, яка в такій ситуації лишається суто теоретичною. Але вона теж досить важлива для спокою <a href="http://vzua.livejournal.com/62007.html">«еліти»</a>. Тому що це упевненість у завтрашнім дні. Уявімо собі неможливе: народ України прокинувся і спитав себе, скільки можна терпіти це знущання і чи не час продемонструвати, що він є єдиним джерелом влади в країні... Відтак об'єднані народні маси виносять з уряду, парламенту, президентської адміністрації злодіїв і дармоїдів і влаштовують їм народний суд. Не за те, що вони буржуї, чорнопикі, жиди чи ілюмінати, а за те, що <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2010/04/blog-post_25.html">вони порушують закони, Конституцію</a>, грабують і вбивають людей. Яка буде раекція на це нашої «еліти»? Правильно, вони заволають на весь світ, що антисеміти, скінхеди і сталіністи їх переслідують, розкуркулюють і репресують! І народу України буде дуже важко довести, що він не верблюд...<br />
<br />
Втім, до цього не дійде, звичайно. Просто буде страшно виходити на вулицю простим людям. Бо людину можуть вбити вже не за те, що не досить швидко зганяла за пивом для місцевої шпани, або не так глянула на міліціонера, а просто за те, що розмір черепа або колір волосся не такий, як подобається місцевим фашистам на раёні...Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com11tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-8060228876363802042010-05-19T21:51:00.000-03:002010-05-19T21:51:58.772-03:00Суїцидальність і релігійність<span class="Apple-style-span" style="font-family: arial, sans-serif; font-size: 13px;">Побачивши сьогодні <a href="http://en.wikipedia.org/wiki/List_of_countries_by_suicide_rate">статистику суїцидів</a>, мені захотілося додати її до <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2008/05/blog-post_27.html">статистики релігійности</a>. Якщо <a href="http://spreadsheets.google.com/pub?key=tvznaCOFvZMZwpmpc3Mkwpw&output=html">подивитися на результат</a>, можна бачити, що релігія явно зменшує кількість самогубств. Серед країн де менше 50 осіб на мільйон вирішує протягом року позбутися життя, тільки в <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D0%B9">Парагваї</a> релігійних не більшість. І то ще невідомо, у що ті парагвайці вірять, — може ті, хто заявив, що в бога не вірить, насправді вірить у духів чи ще щось таке...</span><br />
<div><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 2px; -webkit-border-vertical-spacing: 2px; font-family: 'Times New Roman'; font-size: medium;"><img border="0" src="http://forum.pravda.com.ua/smileys/suicide2.gif" style="border-bottom-width: 0px; border-color: initial; border-left-width: 0px; border-right-width: 0px; border-style: initial; border-top-width: 0px; height: 27px; width: 43px;" /></span></div><div>Хоча рівень прибутків і кількість суїцидів негативно корелюють з релігійністю, між собою вони корелюють слабко. Схоже, що релігійність компенсує схильність до самогубств через низький рівень життя. Підтвердженням цьому можуть слугувати пострадянські країни, які декларують високу релігійність (очевидно, не завжди щиро) і мають нійвищий рівень самогубств у світі. </div><div><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 2px; -webkit-border-vertical-spacing: 2px; font-family: 'Times New Roman'; font-size: medium;"><img border="0" src="http://forum.pravda.com.ua/smileys/Razom.gif" style="border-bottom-width: 0px; border-color: initial; border-left-width: 0px; border-right-width: 0px; border-style: initial; border-top-width: 0px; height: 46px; width: 41px;" /></span></div><div>Втім, цілком можливо, що негативна кореляція пояснюється прямою забороною релігії на самогубство. Непогано було б подивитися на який-небудь инший параметр задоволености життям, на який би релігійні забобони прямо не впливали... Також мені дуже цікаво, як це китайцям удалося довести жінок до того, що вони кінчають із собою частіше за чоловіків?!</div><div><span class="Apple-style-span" style="-webkit-border-horizontal-spacing: 2px; -webkit-border-vertical-spacing: 2px; font-family: 'Times New Roman'; font-size: medium;"><img border="0" src="http://forum.pravda.com.ua/smileys/Sho_za.gif" style="border-bottom-width: 0px; border-color: initial; border-left-width: 0px; border-right-width: 0px; border-style: initial; border-top-width: 0px; height: 16px; width: 60px;" /></span></div>Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com4tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-15582569856683166422009-07-31T14:06:00.009-03:002010-06-28T15:07:58.794-03:00Чому комуністична ідеологія є людиноненависницькою?Часто доводиться чути, що комуністична ідея сама по собі хороша, але, на жаль, її реалізація була не найкращою. Коли люди таке кажуть, то не замислюються, як таке могло статися. Що не спроба реалізації “хорошої” ідеї — а виходить черговий антилюдський режим... Я думаю, варто пояснити суть комуністичних ідей, щоб <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2008/10/blog-post_24.html">їх людиноненависницька направленість</a> стала очевидною. На жаль, на сортах лайна я знаюся погано, тому деякі тези можуть бути не точними. Але, сподіваюся, це не надто сильно ускладнить їхнє розуміння.<br />
<span class="fullpost"><a href="http://lemantar.livejournal.com/458779.html"><img alt="" src="http://pics.livejournal.com/detpixto/pic/000brsgk" /></a></span>
<br />
<h3>
Протиприродна ідея</h3>
<span class="fullpost"><br />Комуністичні ідеї беруть свій початок від ідей <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%81">Карла Маркса</a>, який намагався описати індустріяльний виробничий процес. Він вважав продуктивним фактором працю робітника, який створює <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C">додаткову вартість</a> кінцевої продукції. А спостерігав от що: буржуй-фабрикант наймав пролетарів-робітників працювати на його устаткуванні, платив їм мало, а собі привласнював результати їхньої праці. Такий стан стали називати <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%28%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D1%81%D0%BA%29">експлуатацією</a> робочої сили найманих робітників, <u>проти якої боряться всі без винятку комуністи</u>. У ті часи картина виглядала таким чином:
<ol>
<li>Фабрикант мав монопольні права на засоби виробництва (на фабрику і на устаткування).</li>
<li>Робітник змушений був найматися на роботу <u>на умовах фабриканта</u> або померти від голоду.</li>
<li>Оскільки фабрикант мінімізував видатки, робітник отримував найгірші можливі (найдешевші для фабриканта) умови праці та найменшу можливу заробітню платню.</li>
</ol>
Оскільки фабрикант мав засоби виробництва, яких робітник не мав, <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%81">Маркс</a> робить висновок, що проблема полягає в тому, що засоби виробництва знаходяться у приватній власності. Якщо засоби виробництва перестануть бути приватною власністю, експлуатація буде неможливою.<br /><br />В цій теорії є несуттєва помилка, на яку вказують всі прихильники вільного ринку в суперечці з комуністами. Навіть якщо вважати працю єдиним виробничим фактором, необхідно врахувати, що для створення фабрики та устаткування необхідна праця. Виключення цієї праці з розгляду автоматично спотворює картину. Фабрика перетворюється на кайдани, в які заковані раби-пролетарі, тоді як цілком очевидно, що вона теж є виробничим фактором, необхідним для виробництва. Без фабрики, робітникам просто не буде де працювати і створювати <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C">додаткову вартість</a>.<br /><br />Чому ця помилка є несуттєвою? Уявімо, що робітники, приходячи на роботу, приносять з собою свої власні засоби виробництва. Чи зникне при цьому “<a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%28%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D1%81%D0%BA%29">експлуатація</a>”? Очевидно, що ні. Людина, яка організовує робочий процес, закупляє сировину, платить робітникам зарплатню, звичайно ж, буде привласнювати собі кінцевий продукт.<br /><br />І цей процес не є уявним — приклад легко знайти. Кожен може запросити робітників, щоб вони зробили ремонт у вашій квартирі за допомогою інструментів, які належать їм. Вони отримають за це зарплатню, а власник квартири — <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C">додаткову вартість</a>, оскільки тепер він має можливість продати свою квартиру дорожче, ніж вона коштувала до ремонту. <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BC%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F">Демагогія</a> комуністів при розгляді даного прикладу полягає в тому, що коли ремонт квартири робиться для власних потреб, це не є <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%28%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D1%81%D0%BA%29">експлуатацією</a>. <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%28%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D1%81%D0%BA%29">Експлуатацією</a> ремонт є тоді, коли квартира потім продається за більшу ціну, наче робітникам, які робили ремонт, не все одно, що робить господар із квартирою після закінчення робіт.<br /><br />Коли ж і ким насправді створюється додаткова вартість? На наведеному вище прикладі легко зрозуміти, що квартира з ремонтом покриє видатки на ремонт тоді, коли такий ремонт буде доцільним та ефективним з точки зору покупця. Простіше кажучи, якщо ремонт цієї квартири у цей спосіб буде <u>потрібною справою</u>. Таким чином, приходимо до висновку що <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C">додаткова вартість</a> існує завдяки приватній ініціативі
<ul>
<li>коли виробництво є доцільним;</li>
<li>якщо організація виробництва є ефективною.</li>
</ul>
В наш час, коли існує можливість взяти в банку кредит і організувати власне виробництво (з <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%28%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D1%81%D0%BA%29">експлуатацією</a> пролетаріату звичайно ж), ці тези мають бути очевидними кожному кретину. Але прихильники комуністичних ідей наполягають на шкоді від приватної ініціативи. Таким чином, <span style="color: blue;">комуністична ідея бореться проти ефективного виробництва доцільної продукції</span>. Якщо послідовників комуністичних ідей можна запідозрити просто в наївності, то <a href="http://gns-ua.livejournal.com/457492.html">пропагандисти цієї гидоти є зловмисниками</a>. Точно такими, якими є пропагандисти <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2008/02/blog-post_14.html">инших людиноненависницьких ідеологій</a>.</span><br />
<h3>
Бандитська практика</h3>
<span class="fullpost">Ідеї <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%81">Маркса</a> були логічно розвинені та вперше застосовані на практиці бандою <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%B8">більшовиків</a> на чолі зі <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%BD_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%86%D0%BB%D0%BB%D1%96%D1%87">всесвітньо відомим терористом В. І. Ульяновим</a>, якого в народі також називають «дєдушка Лєнін». Яким був розвиток цих ідей? Передусім, <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%81">Маркс</a> не придумав кому передати власність на засоби виробництва. <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%B8">Більшовицька банда</a> це питання вирішила просто — передати у власність державі. А оскільки керування державою було узурповане цією бандою, фактично, вся приватна власність переходила в їхні руки. Другою проблемою був механізм передачі права власности. Як справедливо зазначив дєдушка Лєнін, труп якого виставено в якості головного експонату на <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%BB%D0%BE%D1%89%D0%B0">Червоній Площі</a>, ніхто добровільно засоби виробництва не віддасть — їх треба відібрати силою.<br /><br />Ця ідея була дуже зручною для <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%B8">більшовицьких бандитів</a> з огяду на те, що засобами виробництва можна оголосити будь-що — від крупного заводу до кухонного ножа. Таким чином комуністична ідеологія на практиці продемонструвала свою бандитську сутність, яка полягає в тому, щоб відібрати в людини її майно.<br /><br /><span style="color: blue;">Будь-який вид комуністичної ідеології полягає в тому, щоб відібрати ту чи иншу частку заробленою людиною майна</span>. А далі — <a href="http://ru.wikiquote.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2">закінчує типовий більшовик Шаріков</a> — поділити. Парадокс полягає в тому, що ця типово рабовласницька ідея обґрунтовується унеможливленням експлуатації робітника!<br /><br />Як звичайно критикують цей підхід? Опоненти комуністів починають казати про обмеження свободи, на що комуністи просто за <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B8%D0%B3%D0%BC%D1%83%D0%BD%D0%B4_%D0%A4%D1%80%D0%B5%D0%B9%D0%B4">Фройдом</a> відповідають, що заборона вбивати людей — це теж обмеження свободи. Мовляв, обмеження права власности робиться для унеможливлення <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%28%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D1%81%D0%BA%29">експлуатації робітників</a>. Але суть полягає в тому, що <u>експлуатація робітників буває тільки тоді, коли виробництво організовано ефективно</u>. Якщо виробництво організовано неефективно, <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C">додаткової вартости</a> не буде, а отже, не буде й <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%28%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D1%81%D0%BA%29">експлуатації</a>. Саме тому <span style="color: blue;">комуністична практика полягає в організації неефективного виробництва</span>.<br /><br />Є, очевидно, инший спосіб позбутися приватної власности — перейти до спільної власности. Тобто до життя (або тільки роботи) в комуні (кооперативі). Проте, наскільки мені відомо, такий спосіб господарювання не дуже розповсюджений, хоча саме цих люде правильно було б називати комуністами. Але прикол в тому, що комуністи в комуні не живуть і не працюють, хоч це і не заборонено, — самим не цікаво! Вони боряться за владу для того, щоб усіх змусити жити в комуні, яка в такому випадку автоматично перетворюється в барак із рабами, що прагнуть звідти втекти...</span><br />
<h3>
Фашистська держава</h3>
<span class="fullpost"><br />Таким чином, стає очевидно, що комуністична ідеологія має на меті тотальне насилля для внеможливлення приватної ініціативи. Механізм такого насилля вже придумано — це держава, причому держава <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC">тоталітарна</a>. Вона зобов'язана бути <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC">тоталітарною</a>, тому що повинна регулювати приватні відносини. Вона має зазирнути в кожну домівку, щоб перевірити, чи нема там <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BB%D1%83%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%28%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D1%81%D0%BA%29">експлуатації</a>!<br /><br />Для обґрунтування права держави на таке, необхідно визнати <u>пріоритетність держави над особою</u>. Більше того, інтересами особи необхідно постійно нехтувати задля реалізації державної мети. Тому така держава не може не бути фашистською. Сталінський режим — це не випадковість, а закономірний розвиток комуністичних ідей. Саме тому <span style="color: blue;">всі комуністичні держави перетворюються на сталінські концентраційні табори</span>!<br /><br />Як уже було сказано, засобом виробництва може бути будь-що. Тому цілком логічною метою комуністів є відмова від приватної власности взагалі. Очевидно, що якщо робітник у сталінському бараку має небагато мотивів для роботи, то в “світлому майбутньому” без приватної власности таких мотивів буде ще менше.<br /><br />Саме для цього комуністи, як і всі инші фашисти, прагнуть створити нову людину. Людину без егоїзму, без ініціативи, без власности — взагалі без усього того, що називається особистістю. Фактично, все, що робитиме така людина, — працюватиме на суспільство. Таке суспільство вже існує в природі — це суспільство мурах. Таких собі <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2008/03/blog-post_11.html">біомеханізмів</a>, кожен з яких формально є окремим організмом, але, фактично, є частиною одного організму — мурашника.<br /><br />Як створюється така людина — теж відомо. За допомогою “комуністичного виховання”. Тобто коли подавляється всяка індивідуальність та ініціативність, а ті, хто не задовольняє ці вимоги, рано чи пізно опиняються в <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%A3%D0%9B%D0%90%D0%93">ГУЛАГ</a>у. Проте реальність є такою, що комуністичним суспільствам доводилося конкурувати з некомуністичними. А конкурувати без ініціативи вони не могли. Тому ініціативні люди, які добровільно погоджувалися з комуністичною ідеологією, яка (нагадую) бореться проти ініціативи, тобто, простіше кажучи, дводумні покидьки висувалися для керування такими державами-таборами. Ці покидьки займалися регламентацією всіх сфер життя, а також розподілом результатів рабської праці. Завдяки цьому, вони жили відносно добре, і саме про це життя мріють новітні ініціативні пропагандисти комуністичних ідей. <span style="color: blue;">Розумний пропагандист комунофашизму сам не вірить у досяжність комуністичних ідеалів</span>. Він бореться тільки за право розподіляти чуже майно...</span>Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com3tag:blogger.com,1999:blog-332120897625609974.post-77607754724347164522009-07-21T14:49:00.002-03:002009-07-21T14:52:03.867-03:00Неофеодалізм<a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2009/07/oblico-morale.html">Феодальна свідомість</a> народу породжує феодальні відносини. Просто замість коней <a href="http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=7606">новітні «феодали» їздять на Audi</a>, а замість дорогих собак хваляться <a href="http://pravda.com.ua/news/2005/7/22/6431.htm">дорогими «мобілами»</a>. Закріпачення теж іде своїм ходом. Чого вартий лише так званий новомодний <a href="http://ru.wikipedia.org/wiki/HR">HR</a>?! Не дивно, що <a href="http://e-apraksina.livejournal.com/3913110.html">висококваліфікований працівник не може найти з ними спільної мови</a>. Відділ людських ресурсів, як це очевидно з назви, навіть не задумувався для того, щоб наймати працівників! Цей відділ потрібен для придбання рабів. “Гвинтиків” у корпоративному механізмі. Які можна легко замінити на инші, якщо погано виконують накази.<br /><img style="width: 28px; height: 32px;" src="http://forum.pravda.com.ua/smileys/download.gif" border="0" /><br />Хіба можна уявити, щоб <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2008/12/high-res-society.html">Google чи Microsoft</a> наймала працівників таким чином? Адже вони шукають кваліфікованих людей для виконання тих чи инших робіт. І співбесіду з кандидатами там проводять <a href="http://avva.livejournal.com/1951030.html">ті, хто буде потім співпрацювати з ними</a>. А якщо співбесіду проводить спеціяльний відділ, це означає, що кваліфікація — не головне. Головне — готовність виконати будь-який наказ начальства. І після нехитрого навчання простим навичкам <a href="http://fritzmorgen.livejournal.com/225149.html">з обов'язковими тілесними покараннями</a> можна починати виконувати рабську роботу, часто по 12 годин на добу...<br /><img style="width: 48px; height: 30px;" src="http://forum.pravda.com.ua/smileys/punish.gif" border="0" /><br />Кваліфікований робітник так працювати <a href="http://alexander-zhidenko.blogspot.com/2008/05/blog-post.html">не зможе фізично</a>. Але кваліфікованому робітнику нема чого робити на <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%D1%80">пострадянському просторі</a>. <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%D1%80">Пострадянський простір</a> — це феодальний регіон, який постачає сировину цивілізованим країнам. І відтворює він свій улюблений феодалізм: <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%8F">Росія</a>, наприклад, — <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B1%D1%81%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%BC">абсолютизм</a>, а Україна, очевидно, — <a href="http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%97%D0%BD%D0%B0">Руїну</a>...<br /><img style="width: 28px; height: 28px;" src="http://forum.pravda.com.ua/smileys/king.gif" border="0" />Sandyhttp://www.blogger.com/profile/06176818686258156976noreply@blogger.com1