Історична справедливість

Что зна­чит над­пись: ми­мо уни­та­за не ссать? Ни­как не по­йму, чего от ме­ня хо­тят.
БОР

Сло­во “спра­вед­ли­вість” лю­ди ро­зу­мі­ють по-різ­но­му. Я, на­при­клад, вва­жаю, що спра­вед­ли­вість — це ко­ли ко­жен от­ри­мує те, чо­го праг­не. І як­що на рів­ні лю­дей спра­вед­ли­вість не зав­жди то­рже­с­т­вує, то на рів­ні на­ро­дів, які жи­вуть до­сить дов­го, це по­ши­ре­не яви­ще. Най­с­міш­ні­шим тут є те, що ре­зуль­тат бу­ває не та­ким, яким йо­го со­бі зви­чай­но уяв­ля­ють. І це озна­чає тіль­ки те, що іс­то­рія не тіль­ки учить то­му, що ні­чо­му не учить, але й іро­ні­зує над цим.

Хо­ті­ли, на­при­клад, ро­бо­чі й кол­гоз­п­ни­ки ™ ко­му­ніз­му, і от­ри­ма­ли йо­го точ­но в строк. При­чо­му са­ме те, чо­го праг­ну­ли. Про­с­то во­ни ду­ма­ли, що прин­цип «кож­но­му — за по­тре­ба­ми» бу­де ре­а­лі­зо­ва­но так, що ви­роб­ниц­т­во за­до­во­ль­ня­ти­ме їх­ні по­тре­би. Але ж оче­вид­но, що за умо­ви дик­та­ту­ри про­ле­та­рі­а­ту, це не­мож­ли­во. За­те мож­ли­во на­в­па­ки — ко­ли по­тре­би адап­ту­ю­ть­ся до ви­роб­ниц­т­ва... Най­ці­ка­ві­ше, що і на­тя­ки бу­ли у ви­гля­ді во­єн­н­о­го ко­му­ніз­му, Го­ло­до­мо­ру, ста­лін­сь­ких ре­пре­сій... Але не ро­зу­міє на­род на­тя­ків!

По­тім ук­ра­їн­сь­кий на­род по­чав праг­ну­ти не­за­леж­нос­ти. Так він на­зи­вав ков­ба­су в ма­га­зи­нах... І во­на з'я­ви­ла­ся! Те­пер за кіль­кіс­тю м'я­со­мо­лоч­них ви­ро­бів ми по­пе­ре­ду усі­єї пла­не­ти. Ну, а ос­кіль­ки справ­ж­ня не­за­леж­ність ук­ра­їн­сь­ко­му на­ро­ду не по­тріб­на, то її і не­ма...

І ро­сі­йсь­кий на­род, до ре­чі, теж от­ри­мав, що хо­тів. Він хо­тів, щоб йо­го по­ва­жа­ли. Ну, так, як ро­сі­йсь­кий на­род ро­зу­міє це сло­во. Отож він під­ня­в­ся, на­реш­ті, з ко­лін і те­пер ви­гля­дає як та мав­па з гра­натою, з якою не зна­єш як по­во­ди­ти­ся.

Але ж ро­зу­м­на лю­ди­на не зви­ну­ва­чу­ва­ти­ме мавпу в то­му, що во­на по­во­ди­ть­ся з гра­натою як мав­па. Во­на зви­ну­ва­чу­ва­ти­ме то­го, хто дав мав­пі гра­на­ту... І тут ми ма­є­мо по­дя­ку­ва­ти США за Ірак і Ко­со­во. Хо­ті­ли ма­ти де­ше­вий бен­зин за будь-яку ці­ну? Хо­че­те про­дов­жу­ва­ти експор­ту­ва­ти зброю? Але ж зброй­ний біз­нес, як і будь-який біз­нес, має тен­ден­цію до роз­ши­рен­ня... І не ви­пад­ко­во зав­т­ра ми свят­ку­ва­ти­ме­мо од­но­час­но день наф­то­ви­ків і день тан­кіс­та! Це не мо­же бу­ти про­с­то збіг!!!

В то­му, що Пів­ніч­ний Ки­тай бу­де, ра­но чи піз­но, при­му­ше­но до ми­ру, я не су­м­ні­ва­ю­ся. Пи­тан­ня ли­ше, чи до­ве­де­ть­ся Те­ха­су роз­ді­ли­ти до­лю Ти­бе­ту. Але так чи инак­ше іс­то­рич­на спра­вед­ли­вість то­рже­с­т­ву­ва­ти­ме! На жаль, до­во­ди­ть­ся кон­с­та­ту­ва­ти, що анек­сія Су­дет ні­чо­му Єв­ропу не на­в­чи­ла. Зна­чить урок бу­де по­вто­ре­но. По­ки люд­с­т­во йо­го не за­сво­їть! За­ли­ша­є­ть­ся тіль­ки жал­ку­ва­ти, що ми зна­хо­ди­мо­ся як­раз в цен­т­рі Єв­ро­пи. Але на­ші “пра­це­дав­ці” ні­чим не кра­щі за єв­ро­пей­сь­ких. Над­при­бут­ки си­ль­ні­ші за ін­с­тинкт са­мо­збе­ре­жен­ня...

Далі...