Про забобони

Все-та­ки ди­на­мі­ку по­зи­тив­них змін в Ук­ра­ї­ні (при­най­м­ні в Дні­про­пет­ров­сь­ку) вид­но не­озб­ро­є­ним оком. Особ­ли­во, як­що час від ча­су при­їжджа­ти, жи­вучи при цьо­му за ме­жа­ми... Дні­про­пет­ровськ бу­ду­є­ть­ся, ак­тив­но роз­ви­ва­є­ть­ся сфе­ра по­слуг, ро­с­те рі­вень жит­тя — це про­с­то не­мож­ли­во не по­мі­ти­ти. У нас у ліф­ті на­віть по­с­та­ви­ли люс­т­ра з рек­ла­мою від okoshko.ua. Втім, за­хо­ди­ти ту­ди все рів­но страш­ну­ва­то...

Ме­не ж на­сто­ро­жує тен­ден­ція, яку я чо­мусь не по­мі­чав ра­ні­ше. Мо­да на за­бо­бо­ни. Це ж про­с­то по­валь­не яви­ще! Особ­ли­во при­ко­ль­но, що за­бо­бо­ни ма­ють лю­ди з дип­ло­мом, в яко­му на­пи­са­но, що во­ни здоб­у­ли ви­щу ос­ві­ту. Ви­яв­ля­є­ть­ся, здо­ров­ка­ти­ся не мож­на че­рез по­ріг, не мож­на да­ру­ва­ти на день на­ро­джен­ня го­дин­ни­ки — і цю ма­яч­ню по­вто­рю­ють різ­ні лю­ди на різ­ні ла­ди... Од­ним сло­вом, ку­ди не ткни­ся — ні­ч­о­го не мож­на! Бо­ро­ти­ся з цим яви­щ­ем на тлі су­ці­ль­н­о­го за­не­па­ду еле­мен­тар­ної ос­ві­ти, ко­ли за світ­сь­кою бе­сідою спо­кі­й­но об­го­во­рю­ю­ть­ся ха­ба­рі для се­сії, на­че це член­сь­кий вне­сок, по-мо­є­му, спра­ва мар­на.

То­му я вва­жаю, що за­бо­бо­ни слід спри­й­ма­ти як при­род­не яви­ще і ви­ко­рис­то­ву­ва­ти від­по­від­но. Не­об­хід­но ж при­в­ча­ти ма­со­ву свідо­мість, що не мож­на смі­ти­ти, не мож­на па­ли­ти в гро­мад­сь­ких міс­цях, не мож­на мо­чи­ти­ся в ліф­тах, би­ти шиб­ки в по­їз­дах то­що... А це ж мож­на ро­би­ти че­рез за­бо­бо­ни! Хай за­бо­бо­ни слу­гу­ють на ко­ристь суспі­ль­с­т­ву, раз во­ни та­кі мод­ні!

Не ки­дай сміт­тя на ву­ли­ці — сім ро­ків не ма­ти­меш щас­тя!

Далі...