Як мене читати

Хо­ча всі мож­ли­во­с­ті, які про­по­нує мій блоґ чи­та­че­ві, про­с­ті й ін­ту­ї­тив­но зро­зу­мі­лі, ду­маю, все рів­но вар­то роз­ка­за­ти про де­які особ­ли­во­с­ті, що скла­ли­ся іс­то­рич­но. Спо­ді­ва­ю­ся, це до­по­мо­же чи­та­че­ві, на як­о­го так зне­на­ць­ка зва­лив­ся ве­сь цей Web 2.0, ро­зі­бра­ти­ся що тут і до чо­го.

Лег­ко ба­чи­ти, що я не пуб­лі­кую до­пи­си типу

Юрій Пан­чул сма­лить. Втім, як зав­жди.
Що, за­хи­щ­е­ний за­пис? Ну, це ж від ді­тей!

або

Гра­мот­ний пєар. Я так щі­таю.

UPD: А от і лі­те­ра­тур­не про­дов­жен­ня по­с­лі­ду­ва­ло.

І це не то­му, що я не зу­с­трі­чаю ні­ч­о­го ці­ка­в­о­го. Про­с­то в цьо­му бло­зі я пуб­лі­кую Мої за­пи­си. Не фор­мат, як­що ко­рот­ко.

Але це зо­всім не озна­чає, що ви не мо­же­те ба­чи­ти ці­ка­ві по­си­лан­ня від ме­не. Це мож­ли­во! По­точ­ні но­ви­ни, які я вва­жаю вар­ти­ми ува­ги, я пуб­лі­кую в ка­на­лі Мо­їх но­вин. Стат­ті, ци­та­ти — і вза­га­лі вся­ке різ­не, що вар­то збе­рег­ти для на­щад­ків, я пуб­лі­кую в Но­тат­ни­ках. Все це ра­зом з Анек­до­та­ми дня, і фот­ка­ми іс­нує та­кож в ок­ре­мо­му ка­на­лі Friend Feed. І го­лов­не: не за­бу­вай­те про ка­нал ка­на­лів, який по­новлю­є­ть­ся зрід­ка, але опе­ра­тив­но!

Чи­тай­те тіль­ки най­кра­ще!

Далі...