Після того, як людина навчилася розмовляти, а значить отримувати інформацію опосередковано, у неї з’явилися поняття, мало пов’язані з реальністю, або такі, що взагалі не мають відношення до неї. Це відбувається через узагальнення суттєвих властивостей природних об’єктів. Наприклад поняття кольору або міцности можна пов’язати з певною природною властивістю. Абстрактні поняття кола, числа, Всесвіту — вже складніше. Ну а узагальнені поняття, на зразок справедливости чи істини — взагалі неможливо. Що таке, наприклад, добро? Абсолютно абстрактне поняття! Це, кажучи по-простому, коли вовки ситі, але й вівці при цьому цілі, чого реально просто неможливо досягти, хоч може й варто наближатися...
Тепер до узагальнених понятть можна додати уявлення про "абсолютне" втілення їх, що не тільки не має прямого відношення до реальности, а навіть до будь-якої спрощеної моделі реальности. Так виникають поняття бога, диявола, душі, благодати тощо.
Я не буду сперечатися щодо можливої користі такого роду понять, позаяк більшість цих слів я просто не розумію і не часто зустрічаю двох людей, які їх розуміють однаково (за винятком сектантів). Можна було б, звісно, за аналогією поміркувати про надприродне як про модель для моделей. Наприклад, як обґрунтування необхідности моральної поведінки, про що часто кажуть віруючі. Але я хочу звернути увагу на те, що чим більше ускладнюється зв’язок з реальністю, тим простіше його втратити взагалі!
Давайте згадаємо, що за допомогою окремих понять можна формулювати думки, які по суті не можуть мати відношення до реальности. Так формулювання, які ґрунтуються на внутрішньомовних протиріччях, називають парадоксами. Наприклад, відомий парадокс із цирюльником: якщо цирюльник бриє всіх, хто не бриється самостійно, то хто бриє цирюльника?
Проте доки ми маємо справу з простими питаннями, нам легко співставити їх із практикою та переконатися, що вони не мають ніякого сенсу. Значно гірше, коли мова йде про абстрактні поняття. Наприклад, «Чи існує щось окрім матерії?»... Очевидно, що єдина відмінність від питання «Чи живе щось окрім живих істот?» полягає в тому, що в попередньому прикладі іменник і дієслово мають різні корені! Але така дрібниця не заважає дискутувати з цього приводу...
А найгіршим є те, що подібними питаннями навмисне засмічується людський мозок. Тут я бачу пряму аналогію з DDoS атакою, коли завелика кількість запитів до сервера призводить до його відмови. Так само й мозок перестає критично сприймати реальність, будучи завантаженим питаннями «Чи є життя після смерті?», «Що таке душа?», «Чи існує Бог?» тощо... І це використовується для програмування насправді будь якої поведінки!..
Особисто мені довелося витратити багато часу для відповіді на "головне питання" «В чому сенс життя?»
І сьогодні я маю намір поділитися зі світом відповіддю на нього! Читайте уважно:
Сенсом життя людини є зробити мені щось приємне!
Саме для цього й живе будь-яка людина! Не вірите? Хочете переконатися? Це дуже просто: зробіть мені щось приємне! Зразу полегшає на душі! Особливо, якщо ви мені подаруєте багато грошей, — взагалі, чим більше дасте, тим краще вам стане! Обіцяю!
До того ж, гарантую вам вічне життя після смерті, гурій в раю, вдалу реінкарнацію і душевний спокій! Є тільки одна умова: це треба зробити від щирого серця...
Нема коментарів
Дописати коментар