Освіта в Україні

Де­тей ко­неч­но не­ль­зя уби­вать. Но что-то с ни­ми на­до де­лать.
Д. Хар­мс

У цьо­му ро­ці мо­лод­ший син Ющ­ен­ка пі­шов у шко­лу. У Пе­чер­сь­ку між­на­род­ну. Во­на ві­д­різ­ня­є­ть­ся не тіль­ки ан­г­лі­йсь­кою мо­вою ви­кла­дан­ня, але й тим, що не має лі­цен­зії мі­ніс­тер­с­т­ва ос­ві­ти Ук­ра­ї­ни. Про­с­ті­ше ка­жучи, де­бі­лі­за­тор­сь­ка по­лі­ти­ка, що її сис­тем­но про­во­дить в ос­ві­ті на­ше ке­рів­ниц­т­во не роз­по­всю­джу­є­ть­ся на шко­лу, в якій на­в­ча­є­ть­ся Та­ра­сик. І це доб­ре. Для Та­ра­си­ка. То­му що по­ки діт­ки ма­лень­ких ук­ра­їн­ців © бу­дуть ви­в­ча­ти пра­ви­ла куль­тур­н­о­го спіл­ку­ван­ня по мо­білці, поглиб­ле­не ук­ра­ї­но­знав­с­т­во та фут­бол, Та­ра­сик здоб­у­ва­ти­ме знан­ня, ви­в­ча­ти­ме ино­зем­ні мо­ви, го­ту­ва­ти­ме­ть­ся до щас­ли­в­о­го жит­тя си­на бога ©...

У мій час, сис­те­ми ос­ві­ти як та­кої в Ук­ра­ї­ні вже не бу­ло. Іс­ну­ва­ла прір­ва між ви­пус­к­ни­ка­ми од­н­о­го й то­го са­м­о­го на­в­чаль­н­о­го за­кла­ду, ино­ді на­віть з од­на­ко­ви­ми ре­зуль­та­та­ми. Прір­ва між ти­ми, хто вчив­ся, і ти­ми, хто не вва­жав це за по­тріб­не. Те­пер ця прір­ва бу­де лік­відо­ва­на. То­му що на­віть тих, хто хо­че вчи­ти­ся, вчи­ти пе­ре­с­та­нуть. За­да­ча шко­ли від­те­пер — при­в­чи­ти ді­тей до уні­фор­ми і на­в­чи­ти доб­ро­ві­ль­но зда­ва­ти гро­ші в фонд кла­са.

Мож­на бу­ло б на­д­і­я­ти­ся, що ді­тям, які хо­чуть щось зна­ти, при­най­м­ні да­дуть мож­ли­вість вчи­ти­ся са­мо­сті­й­но, але сис­те­ма пра­цює і над цим. І тут вда­ло­ся зро­би­ти вже ба­га­то. По-пер­ше, не бу­де вчи­те­лів, які зна­ють свій пред­мет. То­му що во­ни ра­но чи піз­но всі по­в­ми­ра­ють, а но­вих ні­хто не го­тує. От­же, не бу­де ко­му на­віть пи­тан­ня за­да­ти! А по-дру­ге, ді­ти про­с­то не ма­ти­муть ві­ль­н­о­го ча­су. Час їх­ній бу­де ви­тра­ча­ти­ся на те, щоб при­ду­ма­ти кон­цепт іде­аль­н­о­го мо­бі­ль­н­о­го те­лефо­на та на ство­рен­ня най­гар­ні­шої ви­ти­нан­ки. Це все!

Але уя­ві­мо, що якісь хво­рі на го­ло­ву ба­ть­ки ви­рі­ши­ли свою ди­ти­ну чо­мусь на­в­чи­ти. І, за­мість від­да­ти ди­ти­ну до шко­ли, на­в­ча­ти­муть її са­мо­туж­ки. Я ду­маю, не важ­ко зро­зу­мі­ти, що та­ка ди­ти­на не про­й­де “не­за­леж­не те­с­ту­ван­ня”! Во­на на­віть чор­ни­ла пра­ви­ль­н­о­го ко­льо­ру не під­бе­ре! Адже тут по­трі­бен пра­ви­ль­ний під­хід...

Та­ким чи­ном, мож­на зро­би­ти ви­сно­вок, що де­бі­лі­за­ція ос­ві­ти на­бли­жа­є­ть­ся до св­о­го логіч­н­о­го за­вер­шен­ня. Зі шко­ла­ми, ви­пус­к­ни­ки яких, ма­ють ос­ві­ту. І шко­ла­ми, най­кра­щий учень якої вміє на­пи­са­ти “сту­дент­сь­кий про­їз­ний кви­ток” без по­мил­ки. При­чо­му пер­ші бу­дуть до­ступ­ни­ми тіль­ки для “елі­ти”. Це вже на­віть не се­ред­ньо­віч­чя. Це вже Ста­ро­дав­ній Єги­пет і Ме­со­по­та­мія... Схо­же, я по­ми­лив­ся: фі­зи­ко­знав­с­т­во бу­дуть ви­в­ча­ти не всі, а тіль­ки най­кра­щі. Тіль­ки най­ро­зу­м­ні­ші з най­ро­зу­м­ні­ших ук­ра­їн­ців змо­жуть ви­в­чи­ти цей над­склад­ний пред­мет!

Далі...