неділя, 27 лютого 2011 р.

Хліб і видовища


Ос­тан­нім ча­сом спо­сте­рі­гаю не­аби­яке обу­рен­ня бло­ґе­рів тим, що лю­ди за­роб­ля­ють на мі­тин­гах. Підо­зрюю, що це че­рез те, що во­ни вва­жа­ють се­бе ло­ха­ми, які не бе­руть гро­ші там, де ин­ші за­роб­ля­ють. Як­що так, то по­чи­най­те негай­но бра­ти! Не ду­ріть се­бе, що ви за ідею.

Ну, а всім ин­шим я хо­чу по­ра­ди­ти ра­ді­ти лі­бе­ра­лі­за­ції рин­ку мі­тин­гів! Як­що ра­ні­ше для об­сто­ю­ван­ня сво­їх ін­те­ре­сів тре­ба бу­ло мер­з­ну­ти на май­да­ні, то сь­о­год­ні це за вас зроб­лять про­фе­сі­й­ні мі­тин­гу­валь­ни­ки за не­до­р­о­го. Це не про­с­то хо­ро­ша но­ви­на, а чу­до­ва но­ви­на для тих, хто хо­че щось змі­ни­ти. Осо­бис­то я про­пла­тив би кіль­ка ак­цій, в яких пен­сі­о­не­ри б ви­ма­га­ли негай­но ска­су­ва­ти ви­пла­ти пен­сій, а сту­ден­ти — сти­пен­дій, але, бо­ю­ся, ця ідея не знай­де ши­ро­кої під­трим­ки на­віть се­ред тих, чиї по­дат­ки де­ри­ба­нять на всі ці ви­пла­ти...

Та є ба­га­то ин­ших по­лі­тич­них га­сел, що їх люб­лять ви­го­ло­шу­ва­ти в ін­тер­не­тах на­ші не­ви­зна­ні ге­нії. У нас зав­жди ви­зна­ча­ло ге­ть­ма­нів, які зна­ли що нам ро­би­ти, аби на­реш­ті по­ча­ти жи­ти по-люд­сь­ки. Але те­пер ма­є­мо про­с­тий спо­сіб пе­ре­ві­ри­ти, чо­го вар­ті їх­ні ідеї.

Хо­че­те, щоб на­род узнав, як нам пра­ви­ль­но жи­ти і роз­бу­до­ву­ва­ти на­шу не­нь­ку-Ук­ра­ї­ну™? Про­пла­тіть ве­лелюд­ний мі­тинг! Пов­ний па­кет кош­тує 100 гри­вень за лю­ди­ну на день. Як­що кіль­ка ти­сяч іні­ці­а­то­рів ски­ну­ть­ся по ти­ся­чі, то мож­на ор­га­ні­зу­ва­ти кіль­ка де­сят­ків ти­сяч лю­дей! З пра­по­ра­ми і мега­фо­на­ми. На ці­лий день. Або ж ак­цію на тиждень — ду­маю, мож­на на­віть з го­ло­ду­ван­ням і погро­за­ми про са­мо­спа­лен­ня. Ва­шу ідею і ва­ше по­лі­тич­не об'­єд­нан­ня по­чує вся Ук­ра­ї­на. Тіль­ки тре­ба вклас­ти тро­хи гро­ши­ків... Ну, а як­що гро­ши­ків шко­да, то, на мою ду­м­ку, ва­ші ідеї не вар­ті то­го, щоб на них звер­та­ти ува­гу.

І по то­му, на що ук­ра­їн­цям гро­шей не шко­да, мож­на ба­чи­ти іє­рар­хію цін­нос­тей. На пер­шо­му міс­ці у нас зі знач­ним ві­д­ри­вом є пра­во крас­ти та пе­ре­роз­по­ді­ля­ти з де­ржав­ної го­дів­ни­ці...

2 коментарі:

  1. Обурення наивных чукотских юношей, побоку человеку который должен кормить семью.Что делать если стране он пригодился только в таком варианте. Выливают свой праведный гнев, как правило, человеки которые как-то проскочили девяностые. То-ли под стол еще ходили, то-ли просто за пределы столицы не выезжали. И просто не знают, той вязкой пустоты и разбитости бедности. Когда кашу пшеничную да без маселка, да на сухую. Когда окурки на развес стаканами... Не заем, или забыли?

    ВідповістиВидалити

Hy-phen-a-tion