Міжзоряні війни

Все-та­ки, «Зо­ря­ний Де­сант» — це ге­ні­я­ль­ний фільм. Там усе пре­крас­но: по­чи­на­ю­чи від уро­ку про де­мо­кра­тію на по­чат­ку і за­кін­чу­ю­чи за­хоп­лен­ням ро­зу­м­н­о­го арах­но­ї­да. Са­ме про це я і хо­чу ска­за­ти па­ру слів.

Уя­віть со­бі, що ви хо­че­те во­ю­ва­ти з по­за­зем­ною ци­ві­лі­за­ці­єю. Як ви бу­де­те ді­я­ти? Запус­ти­те де­ся­ток уні­вер­саль­них сол­да­тів на три­нож­ни­ках? Здо­ро­вий глузд під­ка­зує, що це мар­на спра­ва на­віть за умо­ви то­таль­ної те­х­ніч­ної пе­ре­ва­ги. Бо на рід­ній пла­не­ті, як відо­мо, і сті­ни мік­ро­би до­по­ма­га­ють. Так чи инак­ше, де­сять, сто, чи на­віть сто ти­сяч ин­шо­пла­не­т­них сол­да­тів лю­ди за­дав­лять про­с­то кіль­кіс­тю. Ну, а як­що від­прав­ля­ти зра­зу мі­льярд, то який то­ді сенс во­ю­ва­ти? Ви­дат­ки на та­кий марш-ки­док на­пев­не пе­ре­кри­ють будь-який зиск від на­шої пла­не­ти. Як­що взя­ти до ува­ги ці мір­ку­ван­ня, мож­на зро­зу­мі­ти, що ві­й­на, особ­ли­во між­зо­ря­на, має ве­с­ти­ся мак­си­маль­но де­ше­во. В іде­а­лі — вза­га­лі без за­ки­дан­ня де­сан­ту. І са­ме на цьо­му на­би­ли гулю на по­чат­ку зем­ля­ни. Втім, у кін­ці во­ни ви­пра­ви­ли­ся...

Для чо­го лю­дям був по­тріб­ний ро­зу­м­ний арах­но­їд і яка бу­де їх пе­ре­мож­на стра­тегія? Оче­вид­но, по­тріб­но зна­ти, як він ке­рує ин­ши­ми арах­но­ї­да­ми, зо­кре­ма сол­да­та­ми. Як­що зро­зу­мі­ти це, ви­сад­ка де­сан­ту вза­га­лі стає не­пот­ріб­ною: від­да­є­мо ко­ман­ду сол­да­там вби­ти ма­ток — і арах­но­ї­ди ви­ми­ра­ють са­мі!

Звіс­но, люд­сь­ке суспі­ль­с­т­во влаш­то­ва­но тро­хи инак­ше, але ос­нов­на ідея втор­г­нен­ня на Землю та­ка са­ма: ви­в­чи­ти лю­дей, і від­так зму­с­и­ти їх са­мих ви­ко­на­ти всю бруд­ну ро­бо­ту. І ми, зем­ля­ни, вже до­стат­ньо ви­в­чи­ли са­мих се­бе, щоб мож­на бу­ло по­мір­ку­ва­ти над мож­ли­вим на­ступ­ним кро­ком.

Що мо­же зму­с­и­ти лю­дей ді­я­ти про­ти сво­їх влас­них ін­те­ре­сів? Від­по­відь ми зна­є­мо — іде­о­л­огія. Ком­п­лекс ідей, які дик­ту­ють прин­ци­пи на­шої по­ве­дін­ки. І як­що лю­дям при­щ­е­пи­ти пра­ви­ль­ну іде­о­л­огію, во­ни поч­нуть ді­я­ти за від­по­від­ною пр­огра­мою. Іде­о­л­огію не обо­в'яз­ко­во ви­ду­му­ва­ти від по­чат­ку до кін­ця — мож­на взя­ти ко­рис­не з то­го, до чо­го лю­ди вже са­мі до­ду­ма­ли­ся. З то­го, що вже до­ве­ло свою руй­нів­ну си­лу...

Хо­ро­ши­ми кан­ди­да­та­ми для ос­но­ви та­кої іде­о­л­огіч­ної зброї є ав­ра­а­міч­ні ре­лі­гії, діє­вість яких мож­на по­рів­ня­ти з атомною бом­бою спо­ві­ль­не­ної дії. Там на­яв­ні май­же всі не­об­хід­ні ком­по­нен­ти: то­та­лі­тар­ність, не­тер­пи­мість до ина­ко­мис­лен­ня, гар­на об­гор­т­ка «за все хо­ро­ше про­ти всь­о­го пога­н­о­го», ну і про­зе­лі­тизм, звіс­но, — іде­о­л­огія має роз­по­всю­джу­ва­ти­ся! Гар­ні гас­ла та со­лод­кі обі­цян­ки раю для вір­них по­с­лідов­ни­ків роб­лять на­вер­нен­ня від­нос­но не­ск­лад­ною за­да­чею, а да­лі вклю­ча­є­ть­ся то­та­лі­та­ризм і не­тер­пи­мість до тих, хто не во­ло­діє іс­ти­ною...

От тіль­ки спря­мо­ву­ва­ти гнів на яки­хось аб­с­т­рак­т­них єре­ти­ків та язич­ни­ків — це не ду­же ефек­тив­но. Для справ­ж­ньої іде­о­л­огіч­ної зброї по­тріб­на кон­к­рет­ні­ша ціль — „по­міч­ни­ка­ми ди­я­во­ла“ слід ого­ло­си­ти най­більш ко­рис­них лю­дей суспі­ль­с­т­ва, на­зве­мо їх для яс­нос­ти бу­ржу­я­ми...

Це я спро­щую, зви­чай­но. На­справ­ді ця іде­о­л­огія знач­но склад­ні­ша. І го­лов­не: во­на про­по­нує ці­лий тер­мі­но­л­огіч­ний ар­се­нал, який дозво­ляє зму­шує ви­крив­ле­но спри­й­ма­ти ре­аль­ність. Чо­го вар­ті та­кі по­нят­тя, на­при­клад, як „ек­сп­лу­а­та­ція лю­ди­ни лю­ди­ною“, „при­сво­єн­ня до­да­ної вар­тос­ти“, „кла­со­ві ін­те­ре­си“, „со­ці­аль­на спра­вед­ли­вість“ — ім'я їм легі­он! На­віть як­що ви зна­є­те (з експе­ри­мен­тів), що мар­к­сизм-ле­ні­нізм (так са­мо як і не­ле­ні­нізм) — це хиб­на те­о­рія, ви все од­но мір­ку­є­те в рам­ках тих кон­цеп­цій, що їх вніс мар­к­сизм. Ви ма­є­те хиб­ну па­ра­диг­му, яка ви­кривлює ва­ше сві­то­сприй­нят­тя! От­же, ва­ші ви­снов­ки теж бу­дуть ви­крив­ле­ні на ко­ристь ин­шо­пла­не­т­них за­гар­б­ни­ків.

Який тут ви­сно­вок? Ду­же ко­рот­кий: як­що до нас і при­ле­ті­ли при­бу­ль­ці з ин­ших пла­нет, то во­ни, оче­вид­но, вже май­же два сто­літ­тя ве­дуть про­ти нас ві­й­ну. Во­ни по­ча­ли її на­віть до то­го, як на­ро­див­ся Гер­берт Велс!

Далі...