Проповідь про миро дорогоцінне

Оце помітив, що останнім часом я забагато розказую віруючим християнам основи їхнього віровчення. На жаль, мушу визнати, що це марна справа — як були єретиками та язичниками, так і лишаються...

Отож перейду я, мабуть, до проповідей. Нехай може хоч комусь допоможу потрапити швидше в Царство Небесне зрозуміти Святе Письмо.

Чи помічали ви, благословенні читачі мої, як часто пастирі ваші, що називають себе отцями святими, а є насправді книжниками і фарисеями, задля виправдання своєї гріховної зажерливости цитують 26 розділ Євангелія від Матвія про миро дорогоцінне, що його Ісус дозволив вилити на себе:

  6. Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,
  7. підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
  8. Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: Нащо таке марнотратство?
  9. Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим.
10. Зрозумівши Ісус, промовив до них: Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
11. Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.

Із цього вони зазвичай роблять висновок, що розкоші в церкві та надто для „вірних служителів“ Божих не є гріхом cмертним, але є діянням праведним задля слави Божої. Тлумачення таке Святого Письма є яскравим прикладом фарисейства, що його застосовують ці слуги Диявола аби викривити Слово Боже.

Щоб переконатися в цьому досить прочитати повністю, що сказав тоді Ісус учням своїм:

12. Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.

Отож знайте, благословенні читачі мої, що марнотратство те справді угодно Богу, але лише перед похороном. І ваша задача виконати волю Його, наблизивши похорон зажерливих тих служників Диявола. Амінь.

Далі...