понеділок, 17 квітня 2017 р.

Нормандський шаблон


Я розумію, що редакторам «Української Правди» ліньки вичитувати текст, автоматично перекладений з російської. Ну, а російській мові, як відомо, альтернативи нема. Тому пропоную всі майбутні новини про зустріч у „Номандському форматі“ автоматизувати за допомогою простенького шаблону (який я вже вичитав):
Відбулася <тип зустрічі/телефонна розмова> Президента Петра Порошенка з президентом РФ Володимиром Путіним, канцлером Німеччини <вписати імʼя та прізвище> і президентом Франції <вписати імʼя та прізвище>.

Лідери країн „Нормандської четвірки“ знову підтвердили прихильність виконанню Мінських угод у сфері безпеки і з політичних аспектів врегулювання.

Також сторони вітали домовленість про відновлення перемирʼя з <вписати дату>, досягнуту в ході попереднього засідання Контактної групи, і підкреслили важливість його суворого дотримання. Крім того, лідери закликали активізувати роботу з обміну заручників за формулою „всіх на всіх“.

Як відомо, підконтрольні Кремлю бойовики від початку перемирʼя <вписати кількість обстрілів> разів обстріляли позиції Збройних Сил України, <вписати кількість поранених> українських військовослужбовців отримали поранення, <вписати кількість загиблих> загинуло.
Таким чином, публікація новини зводиться до заповнення простої форми, яка буде корисною ще багато років.

вівторок, 14 березня 2017 р.

«Новий вогонь»


Дмитро Різниченко нарешті опублікував у відкритому доступі свою програмну книгу «Новий вогонь». Це подається як програма їхнього націонал-ліберального руху, яка по-суті є соціал-демократичною з типовими постсовковими особливостями, що стосуються міграції та «нетрадиційного» сексу. Якщо відкинути міркування про геополітику та мрії про те, що Україна стане рятівницею Європи, то залишається ось така програма:

  1. Принципове заперечення можливого реформування поточної системи державного управління УРСР зсередини. Ставка на створення нових структур на основі волонтерських рухів, які перебирають на себе державні функції. Найголовніше — побудова силової системи, не повʼязаної з нинішньою, яка має «зламати об коліно» теперішні структури, починаючи з силових.
  2. Розформування контролюючих органів і створення в разі необхідности нових з відповідними функціями з нуля. Залучення колишніх службовців, зокрема силових структур «окремим порядком, з детальним дослідженням діяльності кожного», і «через спеціальні комісії».
  3. За «глибоку люстрацію — не лише кримінально-економічну, але й політичну. Ставимо задачею впровадити відповідальність (зокрема, позбавлення громадянства і депортацію) за публічне схвалення злочинів проти Майдану, за підтримку окупації української території, за демонстрацію ворожої символіки. Добитися покарання для всіх осіб, причетних до злочинів проти України та її народу, безвідносно строку давності... Відплата за злочини проти нації мусить бути екстериторіальною, тобто злочинці, які переховуються за межами України, отримають і суд, і виконання вироку (зокрема — смертельного)... Вважаємо необхідним притягти до колективної відповідальності всіх без винятку членів Партії Регіонів, Комуністичної Партії України, офіційних діячів Московського патріархату та інших відверто промосковських організацій. Ці люди мусять бути позбавлені права займати державні посади та займатися громадською діяльністю.» А також «люстрація суддів, причетних до протиправних рішень, і глибоко реформувати судову систему, запровадивши інститут „суду присяжних“.»
  4. Широка декомунізація: «видалення, знищення, перейменування та відправлення до музеїв культурних пам’яток і назв, які прославляють комуністичний стрій, комуністичну ідеологію та період панування московського влади в Україні.»
  5. Широка мілітаризація та створення сучасної професійної резервістської армії за прикладом Ізраїля.
  6. Легалізація зброї, приватних детективів, приватних силових структур.
  7. Повне розірвання дипломатичних стосунків з Росією до закінчення війни та деокупації територій України. Наступальна війна проти Росії гібридними методами з залученням диверсійних загонів та підтримкою місцевих повстанців. Кінцева мета — знищення Росії як окремої держави та встановлення контролю над тими територіями, які стануть зоною впливу України в майбутньому (проект «Русь»).
  8. Секуляризація, «відокремлення всіх релігійних конфесій від державної структури», що включає «скасування всіх податкових, митних, торгівельних та будь-яких інших пільг для релігійних структур.»
  9. Легалізація легких наркотиків.
  10. Обмеження пропаганди і продажу алкоголю, розвиток центрів реабілітації та взаємодопомоги алкоголіків.
  11. Спрощення оподаткування, а також зниження податків.
  12. Відкритість державних реєстрів і кадастрів. Впровадження електронного врядування і звітування державних службовців.
  13. Обовʼязкове знання української мови та використання її не лише в офіційній, але в будь-якій публічній діяльності.
  14. Відновлення ядерного статусу.
  15. Контроль за міграцією лише з «країн, в яких не визнаються права людини». Заборона натуралізації «чоловіків від підліткового до зрілого віку», які прибувають з цих країн, «за виключенням особливих випадків — робота в українській науці, служба в українському війську, спортивні досягнення під українським прапором, тощо. Право натуралізації, отримання українського громадянства для мігрантів з таких країн ми визнаємо лише за жінками і дітьми.»
В принципі, на відміну від політичної діяльности деяких партій, по-моєму, таку програму вже можна обговорювати, а не лише посміятися. Деякі пункти хороші, деякі —дуже, а деякі — не дуже. Ну а першим сімом взагалі нема альтернативи, як це зараз модно казати. Але не в тому значенні, що його використовує однотуровий гарант, коли його тіньові доходи та залаштункові домовленості опиняються під загрозою. На мою думку, або ці пункти будуть виконані, або українцям слід готуватися до остаточного вирішення українського питання Москвою.

Та це лише поверхове прочитання. Якщо ж вчитатися в деталі, то ми побачимо суцільні пільги та протекціонізм, протекціонізм і державний контроль, державний контроль і регулювання. Ось такий він, український націонал-лібералізм:
  • Податки зменшуємо, але не дуже — гроші ж бо потрібні! Не більше 20% від зарплати плюс прогресивне оподаткування прибутків. Також пропонується скасування «закону про уникнення подвійного оподаткування, щоб перекрити витікання коштів через офшорні компанії.» Зате будуть податкові та митні пільги для волонтерів та «підприємців, які жертвують волонтерам кошти».
  • Можлива часткова «націоналізація великих стратегічних підприємств, перетворення їх на акціонерні товариства (відкриті чи закриті), в яких держав а в володіє часткою, але контрольний пакет акцій лишається у приватного власника». При цьому ні слова не сказано про перегляд злочинного розкрадання державного майна. Мабуть, великим власникам просто треба буде по-тихому домовитися з новою владою про пакети акцій — иншої інтерпретації я просто не маю. Взагалі ні слова про конфіскацію незаконного майна, а також компенсації та повернення майна законним власникам (реституції).
  • Пропонується захист та привілеї високотехнологічному бізнесу — це «ІТ-компанії, інженерні корпорації та інші наукоємні підприємства». А ще — недопущення санкцій та обмежень з боку розвинених країн — мені особливо цікаво, як цього домогтися, з огляду на пункти 14-15!
  • Найцікавішим, на мою думку, є формулювання про заохочення конкуренції, що включає створення альтернативних комунальних, ліцензувальних, освітніх, митних і регулювальних структур. З тексту не зрозуміло, чи буде дозволено приватні структури хоча б у комунальному та освітньому секторі, чи це буде конкуренція між різними державними структурами — мабуть, пропонується конкуренція між умовною митницею Саакашвілі, митницею Вілкула та митницею Садового. От буде хороший вибір, цитую: «кому нести гроші»!
  • Свобода віросповідання та совісті визнається, але під державним контролем. Хоча не зовсім зрозуміло, яким чином держава зможе так нахабно втручатися у справи озброєних громадян для «організації регулярного фінансового аудиту діяльності» релігійних структур, а також для «запобігання шахрайству, діяльності деструктивних небезпечних культів або структур, чия ідеологія пропагує ворожість до наших громадянських цінностей.» Окрім цього пропонується державний контроль за ідеологічно виваженою версією історії: «визнаємо генеральною ту історичну лінію, в якій присутня наша національна суб’єктність — від отаманів Визвольних змагань до націоналістів-добровольців в локальних війнах після краху СРСР.» Ну, і мовні квоти на українську мають бути максимальними — це до купи.
  • Найбільш ліберальний пункт програми — реєстрація гомосексуальних союзів, але лише гомосексуальних і без надання їм статусу шлюбу. До того ж пропонуються пільги та преференції гетеросексуальним сімʼям, навіть якщо вони не мають дітей. Одним словом, любителів зазирати в чуже ліжко наші націонал-ліберали поважають. Це також пояснює, чому не згадується легалізація проституції та скасування до смішного абсурдних законів про «розповсюдження порнографії».
...Проте навіть навіть таку, відносно беззубу програму підтримувати нікому. Я так розумію, окрім пана Резніченка до націонал-лібералів можна записати ще кільканадцять його друзів — я буду здивований, якщо їх кілька десятків, — які не мають ані грошей, ані впливу, ані можливостей популяризувати свої ідеї, які серед українського населення, очевидно, дуже непопулярні...

понеділок, 27 лютого 2017 р.

Зомбі, зомбі і ще зомбі!


Zombi zombi zombi est.
(прислівʼя)

Учора переглянув «Гордість та упередження», а сьогодні — «Гордість та упередження, та зомбі». Мушу сказати, що сам факт планування перегляду другого фільму, додав настрою при перегляді першого, бо весь час я собі пробував уявити, де там зʼявляються зомбі. І то правда: ну хто повірить у ту застуду від дощу? Ясно, що без нападу зомбі раптове занедужання пояснити просто неможливо! Чи, приміром, зламався екіпаж — ага, отак просто взяв і зламався!.. Одним словом, лише завдяки спробам доповнити сюжет я подужав перший фільм. А вже другий пішов просто чудово навіть попри те, що, як на мій смак, і з пафосом, і з засмальцьованими штампами, і з зомбі там явно перестаралися... Втім, хіба може бути забагато зомбі?! Єдине, що насправді розчарувало, — це те, що Лідія з паном Вікемом не перетворилися на щасливе подружжя ватажків зомбі, які (зрозуміло) жадають помсти. Таке закінчення залишило б чудові можливості для сіквелу — адже так зараз модно...

Взагалі, гадаю, що додавання зомбі — це дуже продуктивна ідея, яка може врятувати багато сюжетів. Думаю, це дозволило б мені отримувати певне задоволення навіть від творів Маркеса. І наславлений «Ла-Ла Ленд» від додавання зомбі також, на мою думку, лише виграв би! Та й майже вся так звана класична література, якщо туди добряче пододавати зомбі, може стати навіть трохи цікавою! Принаймні на комікси згодиться... Російську літературу, зрозуміло, і зомбі не порятують (хіба окрім Пушкіна) — ну, і чорт з нею...

Головне, що Шевченка майже не треба переробляти:
Не слухала Катерина
Ні батька, ні неньки,
Полюбила москалика,
Як знало серденько.
Полюбила того зомбі,
В садочок ходила,
Поки себе, свою долю
Там занапастила...

пʼятниця, 20 січня 2017 р.

Відкривання вікна Овертона


Поки українці злякано дивляться на відчинені вікна Овертона, з иншого боку ми бачимо готові ілюстрації для підручника з відкривання цих вікон. Реалізація гібридного сценарію повернення контролю Росії над Україною відбувається як по нотах. Слідкуйте за руками: спочатку мирний спротив неприхованій агресії, потім мінський процес і мінські домовленості, яким альтернативи нема, потім Пінчук популярно пояснює, про що саме домовилися, і як слід діяти українцям для реалізації цих домовленостей. Потім його за це обзивають аґентом Кремля і (яке страшне покарання) бойкотують. Але й цей “жахливий” бойкот не може тривати вічно. Тим більше, що є дуже важливі питання для обговорення:
Якщо ця інформація правдива, то вся тема з бойкотом, демонстрацією своєї незгоди, можна сказати більше – примусу ігнорувати захід Пінчука, відійшла на другий план, коли з’явилася можливість провести переговори з людиною, яка має вплив на Дональда Трампа або, як мінімум, підтримує з ними зв’язок.
Це є стадія переходу від радикальности до прийнятности “мирного плану” Путіна, що його виклав Андрій Іларіонов ще в 2015 році. Далі за сценарієм цей план лише обростатиме деталями, аналітикою і, зрештою, стане популярним в народі. Адже «народ уже втомився від цієї війни»!..® Одним словом, зараз саме час просити вибачення перед загиблими побратимами. Поспішайте, бо незабаром ви їм заздритимете!

пʼятниця, 13 січня 2017 р.

Не дихай


Сьогодні переглянув чудовий фільм. Сюжет, якщо коротко, такий: головна героїня на прізвизько Рок — типове ґенетичне сміття. Її мати з дитинства замикала в багажнику, щоб не заважала розважатися. І ось це стерво виросло і, замість орально обслуговувати далекобійників, як радила мати, воно разом з двома хлопцями — один її бахур (тут ніяких сюрпризів) уркаган, а другий “просто друг” (звичайний невдаха зі спермотоксикозом) — вирішили пограбувати самотнього ветерана. На перший погляд ситуація доволі погана — троє досвічених озброєних грабіжників проти одного старого та ще й сліпого чоловіка, який має лише одного чотириногого друга. Марно розраховувати на те, що негідники дістануть те, на що заслуговують. Проте ветеран таки зміг трохи вшкварити — і то без божої допомоги! До того ж, у кінці фільму стоїть не крапка, а цілком виразна кома, яка лишає надію на те, що всіх злочинців, зрештою, буде покарано.

середа, 19 жовтня 2016 р.

Проблема вагонетки та гібридні стратегії


И пусть кто-то из украинских военных попробует стрелять в своих людей...
Геній гібридних стратегій

Днями у Німеччині показали цікавий телеспектакль...
Вчора у телевізорі досить крутий фільм: суд над пілотом повітряних сил, що збив літак Люфтганзи, який терористи мали спрямувати в стадіон Алліанц Арена, де на той час було 70’000 глядачів.

Наказу на постріл не було, зрештою Конституційний Суд ще у 2010 році визначив, шо збивати літаки з пасажирами, захоплені терористами (в контексті подій у вересні 2001) заборонено. Однак, Конституційний Суд тоді не визначив, чи пілота винищувача, який прийме таке рішення особисто, треба засудити за вбивство.

Німецьке кримінальне право містить певні винятки, в яких вбивство не є злочином — це коли воно здійснене з метою порятунку власного життя або життя близьких людей. Але німецьке кримінальне право не передбачає такого винятку для порятунку абсолютно лівих людей просто тому, шо їх більше.

Прокуратура наводила арґументи: нехай є 2 хворих, яким потрібна нирка для трансплантації, інакше помруть за два тижні. Нехай є смертельно хворий, шо помре гарантовано через 3 тижні. Чи можна його пристрелити на тиждень раніше, шоб вирізати нирки і врятувати двох людей? Закон каже НІ.

Захист наводив арґументи переважно чомусь з англійського права, коли у несферичних у вакуумі ситуаціях доводилось жертвувати малою кількістю людей заради порятунку більшої.

87% глядачів проголосували за «не винен», і фільм закінчився виправданням пілота. Я голосував за «винен»: рішення про пожертву життя може приймати тільки той, хто жертвує. Це можна зробити заздалегідь, клікнувши при купівлі квитка «я погоджуюсь, шо мій літак можуть збити». Я би хотів дізнатися, скільки з тих 87% любителів пожертвувати чужим життям клікнули би. Мій прогноз: 0%.
Цей спектакль цікавий тим, що одночасно ставить дослід на великій кількісті людей, які розв'язують варіянт дилеми вагонетки та дилеми товстуна. Штука в тому, що порівняння цих двох дилем не є тестом на логіку чи задачею теорії ігор, а доводить, що моральна поведінка великою мірою спираються на інстинкт, значно давніший набуток людини, ніж розум і логіка. Саме тому більшість не має проблем з її розв'язком, але проблеми мають психопати, які не бачать моральної відмінности між збиванням літака з терористами та їхніми заручниками й убивством смертельно хворого заради органів. Навіть психопати з високим інтелектом цієї відмінности не розуміють.

Таким чином, можна зробити два висновки:
  1. (очевидний) пан noddeat є психопатом, або досить майстерно переконує своїх читачів у цьому, погоджуючись з аргументами прокурорів;
  2. (найцікавіший) у Конституційному суді Німеччини засідають психопати.
На жаль, дилему сформульовано не дуже добре. Питання родичів, на щастя, було усунуто, адже результат тут доволі передбачуваний: люди, всупереч усім гуманітарно-гуманістичним настановам, цінують життя своїх рідних і друзів значно більше за життя якихось невідомих людей. Але очевидний ньюанс псує чистоту експерименту: люди в літаку гинуть у будь-якому разі. Значно більш цікавою була би така постановка проблеми, за якої цих людей у принципі можна було врятувати, якщо винищувач не збиває літак. Наприклад, якби терористи в цьому випадку просто кидали бомби на стадіон і летіли б собі на захопленому літаку в Московію свої терористичні краї.

Наскільки я зрозумів текст пана  noddeat, Конституційний суд вважає, що німецькі винищувачі не повинні збивати бомбардувальники, якщо в них летять заручники. Власне, це є чудовою ілюстрацією того, чому людські спільноти, керовані психопатами, не виживають — діє природний (він же у цьому випадку штучний) добір! Інтелектуальну вправу з вироблення стратегії безкарного бомбардування Німеччини я лишаю читачам для самостійного роботи. Окремо хочу зауважити дві речі, які (я точно знаю) декого зацікавлять.

По-перше, психопати можуть розв'язувати дилему не так, як  noddeat. Особисто мені дуже подобається таке формулювання:
Definitely would NOT have shot down the plane.. i mean the momentary satisfaction of personally murdering those 164 people isnt worth sacrificing the opportunity to take out 70.000 bastards.
Ну, і класичне видиво на цю тему, звісно!

Друге питання: як би особисто я вчинив на місці пілота. Я міг би не відповідати, але не бачу ніякого сенсу цього приховувати: я би діяв згідно з законом і не збивав літак без наказу. Причина дуже проста: я не хочу ризикувати бути засудженим і, як мінімум, кар'єрними втратами, заради порятунку невідомих мені людей. І навіть байдуже скількох — сімдесяти тисяч чи мільйонів. Саме тому я вважаю, що вчинок пілота є не лише моральним, але й героїчним.

Й останнє: наведений приклад і сам факт контроверсії навколо нього дають нам можливість зрозуміти деякі особливості сучасної ситуації, завдяки яким найбільш успішними стали саме гібридні стратегії ведення бойових дій. Очевидно, що важливим підґрунтям їхньої дієвости є засилля безвідповідальних психопатів чи не на всіх керівних державних посадах.

субота, 8 жовтня 2016 р.

Комедія на одну дію без назви


Сцена: з одного боку стоїть напів поламана стара лавка, які бувають в парках і скверах. Фарба з неї облізла так, що видно, що її фарбували багато разів і щоразу иншим кольором. З иншого боку сцени стоїть вішак, на якому висить новий гарний поліційний однострій.

Дійові особи: Меланхолік (він же Товстий), Холерик (він же Тонкий), Правоохоронець (він же Мусор).

Виходить Меланхолік. Це кремезний чоловік з чорною акуратно підстриженою борідкою, вдягнений у піджак з краваткою і сорочкою, але без штанів. На ногах у нього шльопани. Він поважно виходить на середину сцени.

Меланхолік (упевнено):
Зрада!

Меланхолік іде за лаштунки. З того ж боку виходить Холерик. Це високий худий чоловік з сивим волоссям і лисиною на чолі. На носі він має окуляри. Вдягнений у майку та джинси. На ногах у нього сандалі на босу ногу. Холерик виходить на середину сцени швидкою ходою.

Холерик (урочисто):
Перемога!

Холерик іде за лаштунки. Виходить Меланхолік. Він шкандибає до середини сцени й оглядається навколо себе.

Меланхолік (роздратовано):
Знову зрада!

Виходить Холерик. Він радісно чемчикує до Меланхоліка.

Холерик (радісно):
Слава Україні!

Меланхолік задумливо оглядає Холерика.

Меланхолік (запопадливо):
Героям слава!

Холерик:
Перемога!

Меланхолік (здивовано):
Де?

Холерик (розгублено):
Як це де? (з піднесенням) Ми здобули!

Меланхолік (іронічно):
Невже?

Холерик:
Хіба не бачиш? (Показує на залу.) Боротьба з корупцією. Реформи! А на Росію нові санкції наклали!

Меланхолік:
Ні, не бачу.

Холерик:
Зрадофіл? Та ти подивися навколо!

Меланхолік і Холерик тупо роздивляються залу.

Меланхолік (злорадно):
Що, нема такого в методичках від Мінстеця?

Холерик (роздратовано):
Якого Мінстеця? Запроданець!

Холерик обурено крокує до лави і сідає. Меланхолік знову задумливо оглядає залу та й собі йде до лави.

Меланхолік:
Ну, нічого, ще є надія.

Меланхолік сідає поруч з Холериком.

У цей час на сцені зʼявляється Правоохоронець. Це чоловік середнього зросту і спортивної статури. На обличчі написано мінімум три роки суворого режиму. Правоохоронець вдягнений у куртку з написом „Беркут“ і класичні штани, які є занадто широкими та короткими. Через те, що штани не прикривають литки, видно, що під ними Правоохоронець носить звичайні спортивні штани фірми „Adidas“. Взутий Правоохоронець у традиційні берці. Він підходить до вішака і починає перевдягатися. Він знімає куртку з написом „Беркут“ і кидає її на підлогу. Під курткою в нього тєльнік, оздоблений російським триколором, а на правій руці — колорадська стрічка. Також видно, що широкі штани тримаються на підтяжках. Правоохоронець знімає тєльнік, так що залові добре видно його мʼязисту спину, яка повністю вкрита татуюванням „куполів“ з написом „Россия“. В цей час його помічають Холерик та Меланхолік. Вони тупо витріщаються на Правоохоронця. Правоохоронець поспішно зриває з себе колорадську стрічку, комкає її і поспішно кидає на підлогу. Відтак підтягує підтяжки і накидає на плечі нову куртку, яку знімає з вішака. Тепер видно, що, окрім штанів, під курткою висить смугаста палиця інспектора ДАІ. Правоохоронець хапає цю палицю і, полишаючи на вішаку инші предмети поліційного однострою, поквапливо прямує до лави, на ходу просовуючи руки в рукави куртки. Палиця йому трохи заважає, коли він її просовує в рукава. Правоохоронець зупиняється перед лавою і застібає куртку.

Правоохоронець (офіційно):
Здравія желаю!

Холерик (ніяковіючи):
І вам таво же.

Меланхолік (невпевнено):
Так.

Правоохоронець:
Тут сидіти заборонено.

Холерик:
Чому?

Правоохоронець:
У нас реформа поліції. Ви — терористи!

Меланхолік (тупо):
Що?

Правоохоронець (суворо):
Третій майдан готуєте? А знаєте кому зараз вигідно дестабілізувати країну?! Путіну!

Холерик (перелякано):
Ми нічого не готуємо! Ми просто сидимо.

Правоохоронець:
Сідітє, значіт? (Посміхається.) Це шутка. Закуріть єсть?

Холерик (з гідністю):
Не курю.

Меланхолік (з сумом):
Закінчилися.

Погляд Меланхоліка зупиняється на штанях Правоохоронця. Він їх уважно роздивляється, бо класичні штани Правоохоронця пасують до його піджака.

Правоохоронець (припинивши посміхатися):
Но сідєть тут всьо равно ніззя. Давайте, вставайте.

Холерик і Меланхолік неохоче підводяться. Тепер видно, що штани Правоохоронця були явно шиті на Меланхоліка.

Правоохоронець:
Я обязан вам вежліво сказать. Попросіть отсюда. У мєня работа. Ми рєформіруємся, тому не заважайте.

Меланхолік (невпевнено):
Але ми не...

Правоохоронець:
Ви патріоти? Слава Україні!

Холерик і Меланхолік разом:
Героям слава!

Правоохоронець (упевнено):
Єслі патріоти, вам нада в воєнкомат. Ви уже билі в АТО?

Холерик:
Ми...

Правоохоронець (ввічливо):
Воєнкомат вон там. (Показує палицею за лаштунки.) Давайтє! Ви нужни Родінє!

Правоохоронець упевнено бере Меланхоліка та Холерика під ручки і випроваджує за лаштунки.

Завіса.