Вид на мою вулицю
Німеччина мене особливо не вразила. Тут добре, але приблизно так я її і уявляв. На вулицях чисто, та з Японією не зрівняти. Поїзди і навіть автобуси приходять точно за розкладом — можна звіряти годинника, але иноді трапляються затримки. Порадували асортиментом супермакети, особливо після Бразилії. Ціни на основні продукти порівнювати не берусь, але червона ікра російського виробництва точно коштує дешевше, ніж в Україні.
А ще мені сподобалися будинки. Вони роблять дахи під дуже великим кутом, так що в перерізі вони виглядають як рівносторонні трикутники. Тому, якщо будинок великий, на горищі може вміститися 2-3 поверхи. Зате візуально такий будинок виглядає значно меншим, таким собі іграшковим. Цього враження додають яскраві світлі кольори, якими німці люблять їх розфарбовувати. Виглядає дуже класно.
Якихось особливостей за німцями я не помічаю: наприклад, якщо машин нема, вони легко можуть переходити вулицю на червоне світло або й поза пішохідним переходом, а не чекають на зелене, як про це люблять брехати. Та оскільки в Ротенбурзі, де я мешкаю, живе дуже багато росіян, цілком можливо, що то все вони...
Втім, за деякими звичками росіян упізнати можна завжди. Якщо, наприклад, люди сидять за столиком і п'ють пиво з великих стаканів, то це, мабуть, німці. А якщо на лавці і з горла, то це однозначно росіяни. Я це визначив точно, оскільки розмовляли вони в основному матюками. Одним словом, горе переможеним у Другій Світовій!..
