Перше що вразило — це курс валют в аеропорті Буєнос Айреса. Якщо поміняти реали на песи, а потім песи на долари там, то це вигідніше, ніж прямо міняти реали на долари в Сан Паулу! Після цього я зрозумів, що люблю цю країну! 
Транспорт значно дешевший: ми навіть жартували, що таксі коштує дешевше за автобус в Сан Паулу. І це недалеко від реалій, якщо порівняти, наприклад, скільки треба заплатити за автобус-метро-автобус, щоб доїхати до аеропорту Guarulhos. Що ж стосується поїздки в цей аеропорт на таксі, то вона може коштувати дорожче за квиток на літак, бо таксі в Бразилії (і в Аргентині) накручують лічильник не тільки за кілометраж, але й за час.
Відтак можна заплатити багатенько за стояння в пробці, а це звичайна річ у Сан Паулу. Порожню дорогу можна бачити тільки пізно вночі і далеко від центру... 
Бразилійці зразу почали говорити з таксистом на portunhol. Я, звичайно, майже нічого не розумів. Зате таксист з радістю почав про щось з ними балакати, причому слів йому явно бракувало для вираження всієї гами почуттів, тому він допомагав собі жестами і за кермо майже не тримався. Я чомусь тоді згадав анекдот про чорний ящик в авто, що записував останні слова перед аварією, і найпопулярнішими виявилися "Хлопці, гляньте, як я можу!" Дізнавшись, що ми летимо зараз в атомний центр Bariloche, він зразу поцікавився, чи не будемо ми робити бомбу. Ми заперечувати не стали. Він пояснив, що є багато країн поряд, до якихпросто необхідно непогано її застосувати... Бразилію чомусь не згадав - мабуть забув. 
Буєнос Айрес мені дуже сподобався: це прямі вулиці і без усяких парканів, які мені осточортіли вже в Сан Паулу. Наявність дерев і сяких таких тротуарів робить місто придатним для прогулянок. До того ж розташоване воно на рівному місці і нема безкінечних підйомів-спусків. Якби не вологість, то можна було б жити...
...А ще багато дерев, до яких я звик в Дніпропетровську: клени, тополі, верби. Ще одне я впізнав, але назви не знаю. Бачив також наш очерет і будяки. Дуже багато різних хвойних рослин: бачив, наприклад таке подібне до ялини, але з більшими голками і світлішого кольору, від чого схожа на фотку з поганою різкістю (наче ялинка розмазана по фотографії). Але в Bariloche хвойних, звичайно, більше: це сосни і ялини, а також багато всяких инших. Крім того, там часто зустрічаються берези.
Bariloche знаходиться в горах на березі озера Nahuel Huapi. Клімат пречудовий: сухо, не холодно і не жарко цілий рік (так я зрозумів). Є один недолік: сонце занадто пекуче — легко можна згоріти і не відчути, бо вітерець підступно обдуває. Краєвид — просто казка. Особливо з гори. Там багато канатних доріг, і я себе виснажливими підйомами не мучив.
А ще там дешеве вино... Я відкрив для себе Malbec, яке прекрасно поєднується з традиційним аргентинським м'ясцем.
А ще вони, на відміну від бразилійців, готують суп. Проте овочі та фрукти аргентинці їдять мало. Вони там погано ростуть і імпортуються переважно з Бразилії, тому відносно дорогі. Замість цього вони п'ють мате, який містить необхідні вітаміни та мікроелементи.
Місцева кава бразилійцям не сподобалася — не міцна, вони назвали її чавою — тобто чаєм із запахом кави. Для мене особисто міцність кави не так важлива, як її смак, а смак, як виявляється, залежить від способу приготування. Хороша кава готується в спеціяльних кавоварках, де за допомогою низького тиску створюється пара при температурі, меншій 100 градусів, потім ця пара пропускається через розмолоті зерна і конденсується. Навіть погана кава, приготована у такий спосіб, смачніша за зіпсовану окропом хорошу. А вже хороша кава після кавоварки... — можете собі уявити. Хороша кава, як я зрозумів, до Аргентини не довозиться...
Транспорт значно дешевший: ми навіть жартували, що таксі коштує дешевше за автобус в Сан Паулу. І це недалеко від реалій, якщо порівняти, наприклад, скільки треба заплатити за автобус-метро-автобус, щоб доїхати до аеропорту Guarulhos. Що ж стосується поїздки в цей аеропорт на таксі, то вона може коштувати дорожче за квиток на літак, бо таксі в Бразилії (і в Аргентині) накручують лічильник не тільки за кілометраж, але й за час.
Відтак можна заплатити багатенько за стояння в пробці, а це звичайна річ у Сан Паулу. Порожню дорогу можна бачити тільки пізно вночі і далеко від центру... Бразилійці зразу почали говорити з таксистом на portunhol. Я, звичайно, майже нічого не розумів. Зате таксист з радістю почав про щось з ними балакати, причому слів йому явно бракувало для вираження всієї гами почуттів, тому він допомагав собі жестами і за кермо майже не тримався. Я чомусь тоді згадав анекдот про чорний ящик в авто, що записував останні слова перед аварією, і найпопулярнішими виявилися "Хлопці, гляньте, як я можу!" Дізнавшись, що ми летимо зараз в атомний центр Bariloche, він зразу поцікавився, чи не будемо ми робити бомбу. Ми заперечувати не стали. Він пояснив, що є багато країн поряд, до яких
Буєнос Айрес мені дуже сподобався: це прямі вулиці і без усяких парканів, які мені осточортіли вже в Сан Паулу. Наявність дерев і сяких таких тротуарів робить місто придатним для прогулянок. До того ж розташоване воно на рівному місці і нема безкінечних підйомів-спусків. Якби не вологість, то можна було б жити...
...А ще багато дерев, до яких я звик в Дніпропетровську: клени, тополі, верби. Ще одне я впізнав, але назви не знаю. Бачив також наш очерет і будяки. Дуже багато різних хвойних рослин: бачив, наприклад таке подібне до ялини, але з більшими голками і світлішого кольору, від чого схожа на фотку з поганою різкістю (наче ялинка розмазана по фотографії). Але в Bariloche хвойних, звичайно, більше: це сосни і ялини, а також багато всяких инших. Крім того, там часто зустрічаються берези.
Bariloche знаходиться в горах на березі озера Nahuel Huapi. Клімат пречудовий: сухо, не холодно і не жарко цілий рік (так я зрозумів). Є один недолік: сонце занадто пекуче — легко можна згоріти і не відчути, бо вітерець підступно обдуває. Краєвид — просто казка. Особливо з гори. Там багато канатних доріг, і я себе виснажливими підйомами не мучив.
А ще там дешеве вино... Я відкрив для себе Malbec, яке прекрасно поєднується з традиційним аргентинським м'ясцем.
А ще вони, на відміну від бразилійців, готують суп. Проте овочі та фрукти аргентинці їдять мало. Вони там погано ростуть і імпортуються переважно з Бразилії, тому відносно дорогі. Замість цього вони п'ють мате, який містить необхідні вітаміни та мікроелементи.Місцева кава бразилійцям не сподобалася — не міцна, вони назвали її чавою — тобто чаєм із запахом кави.
Для мене особисто міцність кави не так важлива, як її смак, а смак, як виявляється, залежить від способу приготування. Хороша кава готується в спеціяльних кавоварках, де за допомогою низького тиску створюється пара при температурі, меншій 100 градусів, потім ця пара пропускається через розмолоті зерна і конденсується. Навіть погана кава, приготована у такий спосіб, смачніша за зіпсовану окропом хорошу. А вже хороша кава після кавоварки... — можете собі уявити. Хороша кава, як я зрозумів, до Аргентини не довозиться...
Нема коментарів
Дописати коментар