середа, 31 січня 2007 р.

Аргентина


Пер­ше що вра­зи­ло — це курс валют в ае­ро­пор­ті Бу­є­нос Ай­ре­са. Як­що по­мі­ня­ти ре­а­ли на пе­си, а по­тім пе­си на до­ла­ри там, то це ви­гід­ні­ше, ніж пря­мо мі­ня­ти ре­а­ли на до­ла­ри в Сан Па­у­лу! Піс­ля цьо­го я зро­зу­мів, що люблю цю кра­ї­ну!

Транспорт знач­но де­шев­ший: ми на­віть жар­ту­ва­ли, що так­сі кош­тує де­шев­ше за ав­то­бус в Сан Па­у­лу. І це не­да­ле­ко від ре­а­лій, як­що по­рів­ня­ти, на­при­клад, скіль­ки тре­ба за­пла­ти­ти за ав­то­бус-мет­ро-ав­то­бус, щоб до­їха­ти до ае­ро­пор­ту Guarulhos. Що ж сто­су­є­ть­ся по­їз­д­ки в цей ае­ро­порт на так­сі, то во­на мо­же кош­ту­ва­ти до­рож­че за кви­ток на лі­так, бо так­сі в Бра­зи­лії (і в Ар­ген­ти­ні) на­кручу­ють лі­чи­ль­ник не тіль­ки за кі­ло­мет­раж, але й за час. Від­так мож­на за­пла­ти­ти ба­га­тень­ко за сто­ян­ня в про­б­ці, а це зви­чай­на річ у Сан Па­у­лу. По­рож­ню до­р­огу мож­на ба­чи­ти тіль­ки піз­но вно­чі і да­ле­ко від цен­т­ру...

Бра­зи­лі­й­ці зра­зу по­ча­ли го­во­ри­ти з так­сис­том на portunhol. Я, зви­чай­но, май­же ні­ч­о­го не ро­зу­мів. За­те так­сист з ра­діс­тю по­чав про щось з ни­ми ба­ла­ка­ти, при­чо­му слів йому яв­но бра­ку­ва­ло для ви­ра­жен­ня всі­єї га­ми по­чут­тів, то­му він до­по­ма­гав со­бі же­с­та­ми і за кер­мо май­же не три­мав­ся. Я чо­мусь то­ді зга­дав анек­дот про чор­ний ящик в ав­то, що за­пи­су­вав ос­тан­ні сло­ва пе­ред ава­рі­єю, і най­попу­ляр­ні­ши­ми ви­яви­ли­ся "Хлоп­ці, глянь­те, як я мо­жу!" Ді­зна­в­шись, що ми ле­ти­мо за­раз в атом­ний центр Bariloche, він зра­зу по­ці­ка­вив­ся, чи не бу­де­мо ми ро­би­ти бом­бу. Ми за­пе­ре­чу­ва­ти не ста­ли. Він по­яс­нив, що є ба­га­то кра­їн по­ряд, до яких про­с­то не­об­хід­но не­п­ога­но її за­сто­су­ва­ти... Бра­зи­лію чо­мусь не зга­дав - ма­буть за­був.

Бу­є­нос Ай­рес ме­ні ду­же спо­д­об­ав­ся: це пря­мі ву­ли­ці і без ус­я­ких пар­ка­нів, які ме­ні ос­то­чор­ті­ли вже в Сан Па­у­лу. На­яв­ність де­рев і ся­ких та­ких тро­ту­а­рів ро­бить міс­то при­дат­ним для пр­огу­ля­нок. До то­го ж роз­та­шо­ва­не во­но на рів­но­му міс­ці і не­ма без­кі­неч­них під­йомів-спус­ків. Як­би не во­л­огість, то мож­на бу­ло б жи­ти...

...А ще ба­га­то де­рев, до яких я звик в Дні­про­пет­ров­сь­ку: кле­ни, то­по­лі, вер­би. Ще од­не я впі­з­нав, але на­зви не знаю. Ба­чив та­кож наш оче­рет і бу­дя­ки. Ду­же ба­га­то різ­них хво­й­них ро­с­лин: ба­чив, на­при­клад та­ке по­діб­не до яли­ни, але з біль­ши­ми гол­ка­ми і світ­лі­ш­о­го ко­льо­ру, від чо­го схо­жа на фот­ку з пога­ною різ­кіс­тю (на­че ялин­ка роз­ма­за­на по фо­т­огра­фії). Але в Bariloche хво­й­них, зви­чай­но, біль­ше: це сос­ни і яли­ни, а та­кож ба­га­то вся­ких ин­ших. Крім то­го, там ча­с­то зу­с­трі­ча­ю­ть­ся бе­ре­зи.

Bariloche зна­хо­ди­ть­ся в го­рах на бе­ре­зі озе­ра Nahuel Huapi. Клі­мат пре­чу­до­вий: су­хо, не хо­лод­но і не жар­ко ці­лий рік (так я зро­зу­мів). Є один не­до­лік: сон­це за­над­то пе­куче — лег­ко мож­на зго­рі­ти і не від­чу­ти, бо ві­те­рець під­ступ­но об­ду­ває. Крає­вид — про­с­то каз­ка. Особ­ли­во з го­ри. Там ба­га­то ка­нат­них до­ріг, і я се­бе ви­снаж­ли­ви­ми підй­ома­ми не мучив.

А ще там де­ше­ве ви­но... Я від­крив для се­бе Malbec, яке пре­крас­но по­єд­ну­є­ть­ся з тра­ди­ці­й­ним ар­ген­тин­сь­ким м'яс­цем. А ще во­ни, на від­мі­ну від бра­зи­лі­й­ців, го­ту­ють суп. Про­те ово­чі та фрук­ти ар­ген­тин­ці їдять ма­ло. Во­ни там пога­но ро­с­туть і ім­пор­ту­ю­ть­ся пе­ре­важ­но з Бра­зи­лії, то­му від­нос­но до­р­огі. За­мість цьо­го во­ни п'ють ма­те, який міс­тить не­об­хід­ні ві­та­мі­ни та мік­ро­еле­мен­ти.
Міс­це­ва ка­ва бра­зи­лі­й­цям не спо­д­об­а­ла­ся — не міц­на, во­ни на­зва­ли її ча­вою — тоб­то чаєм із за­па­хом ка­ви. Для ме­не осо­бис­то міц­ність ка­ви не так важ­ли­ва, як її смак, а смак, як ви­яв­ля­є­ть­ся, за­ле­жить від спо­со­бу при­го­ту­ван­ня. Хо­ро­ша ка­ва го­ту­є­ть­ся в спе­ці­я­ль­них ка­во­вар­ках, де за до­по­м­о­гою ни­зь­к­о­го тис­ку ство­рю­є­ть­ся па­ра при тем­пе­ра­ту­рі, мен­шій 100 гра­ду­сів, по­тім ця па­ра пропус­ка­є­ть­ся че­рез роз­мо­ло­ті зер­на і кон­ден­су­є­ть­ся. На­віть пога­на ка­ва, при­го­то­ва­на у та­кий спо­сіб, смач­ні­ша за зі­псо­ва­ну ок­ро­пом хо­ро­шу. А вже хо­ро­ша ка­ва піс­ля ка­во­вар­ки... — мо­же­те со­бі уя­ви­ти. Хо­ро­ша ка­ва, як я зро­зу­мів, до Ар­ген­ти­ни не до­во­зи­ть­ся...

Нема коментарів

Дописати коментар

Hy-phen-a-tion