Українська латинка

По­ляр­ний Птах по­за­в­чо­ра за­про­по­ну­вав свій ва­рі­янт для ук­ра­їн­сь­кої ла­тин­ки, який ме­ні ду­же спо­д­об­ав­ся. Спо­д­об­ав­ся на­стіль­ки, що я на­пи­сав кон­вер­тер для нь­о­го. При­чо­му я не зра­зу збаг­нув чо­му. Справ­ді, ва­рі­ян­тів є ба­га­то, а цей з од­н­о­го бо­ку не впи­су­є­ть­ся ні в які стан­дар­ти, а з ин­ш­о­го ні­ч­о­го не ви­рі­шує, адже все од­но не­об­хід­но ви­ко­рис­то­ву­ва­ти роз­ши­ре­ну ла­тин­ку, що не зав­жди мож­ли­во.

Але це тіль­ки на пер­ший погляд. На­справ­ді (і я це збаг­нув тіль­ки вчо­ра), текст, на­пи­са­ний та­ким чи­ном, пси­хо­л­огіч­но лег­ше чи­та­ти! По­рів­няй­те:

Vičnyj revolücqjoner!
Dux, şo tilo rve do boü,
Rve za postup, şastä j volü!
Vin žyvyj, vin şe ne vmer...

А це на­пи­са­но офі­ці­й­ним ук­ра­їн­сь­ким транс­лі­том:

Vichnyi revoliuc'ioner!
Dukh, scho tilo rve do boiu,
Rve za postup, schastia y voliu!
Vin zhyvyi, vin sche ne vmer...

Зви­чай­но, ко­ли я пи­сав свій транс­лі­те­ра­тор, я ду­мав над пра­ви­ла­ми. І вва­жаю, що офі­ці­й­ний ва­рі­янт є най­гір­шим з усь­о­го, що мож­на при­ду­ма­ти. Мій не на­ба­га­то кра­щий, але, при­най­м­ні, дозво­ляє од­но­знач­но кон­вер­ту­ва­ти з ки­ри­ли­ці в ла­ти­ну і на­зад.

Най­біль­ше ме­не дра­тує апос­т­роф для по­зна­чен­ня м'я­к­о­го зна­ку. У ме­не йо­го слід ви­ко­рис­то­ву­ва­ти ще ча­с­ті­ше, бо по­дві­й­ні го­лос­ні теж по­м'як­шу­ють при­го­лос­ні. Про­те в офі­ці­й­ній транс­лі­те­ра­ції все ще гір­ше: ми по­зна­ча­є­мо м'я­кий знак од­ним апос­т­ро­фом, а апос­т­роф — дво­ма. Зви­чай­но, мож­на все по­зна­ча­ти од­ним апос­т­ро­фом, але лег­ше від цьо­го не стає — чи­та­ти все од­но важ­ко. Ще од­на су­то транс­лі­те­ра­тор­на про­б­ле­ма: на мож­на нор­маль­но ре­да­ґу­ва­ти ки­ри­лич­ний текст в лі­во­му ві­кон­ці, бо всі апос­т­ро­фи пе­ре­тво­рю­ю­ть­ся на м'я­кі зна­ки! Та­кож ді­с­та­ють при­го­лос­ні, які чер­гу­ю­ть­ся з h, пе­ре­тво­рю­ю­чи не­вин­ні слів­ця на щось ма­ло­з­ро­зу­мі­ле.

Ок­ре­мий при­кол з ін­тер­пре­та­ці­єю го­ло­сі­вок, які йдуть по­спіль у транс­лі­ті, що чи­та­є­ть­ся в кож­но­му сло­ві по-своє­му і вза­га­лі не­влас­ти­во ук­ра­їн­сь­кій мо­ві! Це не ка­жучи про те, що ДАІ, на­при­клад, пи­ше­ть­ся так са­мо, як і дай (DAI)... Але по-справ­ж­ньо­му стає страш­но, як­що зга­да­ти сло­ва, що за­кін­чу­є­ть­ся на -ї (з ура­ху­ван­ням від­мін­ків)!

Влас­не, ідея По­ляр­н­о­го Пта­ха є ні­що ин­ше, як ви­лучен­ня не­л­огіч­нос­тей зі стан­дар­ту ISO 9, при­й­ня­т­о­го всі­єю СНД, ок­рім Ук­ра­ї­ни. По­дві­й­ні го­лос­ні зав­жди по­зна­ча­є­мо дво­ма крап­ка­ми, шип­ля­чі при­го­лос­ні — зав­жди га­лоч­кою. Все ко­ду­є­ть­ся од­ним сим­во­лом, x схо­жа на х, а q ви­гля­дає, як пе­ре­вер­ну­тий ь — теж ін­ту­ї­тив­но зро­зу­мі­лі.

І най­ці­ка­ві­ше: при пе­ре­хо­ді до стан­дар­т­н­о­го ASCII, текст чи­та­є­ть­ся не на­ба­га­то гір­ше ніж офі­ці­й­на транс­лі­те­ра­ція:

Vicnyj revolucqjoner!
Dux, so tilo rve do bou,
Rve za postup, sasta j volu!
Vin zyvyj, vin se ne vmer...

На жаль, ме­ні осо­бис­то ці пра­ви­ла ніч­ним не до­по­мо­жуть, ос­кіль­ки ки­ри­ли­цю я ви­ко­рис­то­вую прин­ци­по­во, а на­би­раю текст за до­по­м­о­гою стан­дар­т­ної аме­ри­кан­сь­кої кла­ві­а­ту­ри і транс­лі­те­ра­то­ра. Про­те припус­каю, що як­що хо­че­ть­ся на­пи­са­ти щось ми­лом із ви­ко­рис­тан­ням не­ан­г­лі­йсь­ких слів ра­зом з ук­ра­їн­сь­ки­ми, і як­що не­ма впев­не­нос­ти, що оде­ржу­вач зу­міє про­чи­та­ти UTF-8... Хо­ча є ще лю­ди, які від­да­ють пе­ре­ва­гу тек­с­то­вим по­што­вим клі­єн­там в Linux, а там стан­дар­т­не ко­ду­ван­ня да­ле­ко не зав­жди KOI8-U...

Далі...