субота, 15 грудня 2007 р.

Українська латинка


Полярний Птах позавчора запропонував свій варіянт для української латинки, який мені дуже сподобався. Сподобався настільки, що я написав конвертер для нього. Причому я не зразу збагнув чому. Справді, варіянтів є багато, а цей з одного боку не вписується ні в які стандарти, а з иншого нічого не вирішує, адже все одно необхідно використовувати розширену латинку, що не завжди можливо.

Але це тільки на перший погляд. Насправді (і я це збагнув тільки вчора), текст, написаний таким чином, психологічно легше читати! Порівняйте:
Vičnyj revolücqjoner!
Dux, şo tilo rve do boü,
Rve za postup, şastä j volü!
Vin žyvyj, vin şe ne vmer...


А це написано офіційним українським транслітом:
Vichnyi revoliuc'ioner!
Dukh, scho tilo rve do boiu,
Rve za postup, schastia y voliu!
Vin zhyvyi, vin sche ne vmer...


Звичайно, коли я писав свій транслітератор, я думав над правилами. І вважаю, що офіційний варіянт є найгіршим з усього, що можна придумати. Мій не набагато кращий, але, принаймні, дозволяє однозначно конвертувати з кирилиці в латину і назад.

Найбільше мене дратує апостроф для позначення м'якого знаку. У мене його слід використовувати ще частіше, бо подвійні голосні теж пом'якшують приголосні. Проте в офіційній транслітерації все ще гірше: ми позначаємо м'який знак одним апострофом, а апостроф — двома. Звичайно, можна все позначати одним апострофом, але легше від цього не стає — читати все одно важко. Ще одна суто транслітераторна проблема: на можна нормально редаґувати кириличний текст в лівому віконці, бо всі апострофи перетворюються на м'які знаки! Також дістають приголосні, які чергуються з h, перетворюючи невинні слівця на щось малозрозуміле.

Окремий прикол з інтерпретацією голосівок, які йдуть поспіль у трансліті, що читається в кожному слові по-своєму і взагалі невластиво українській мові! Це не кажучи про те, що ДАІ, наприклад, пишеться так само, як і дай (DAI)... Але по-справжньому стає страшно, якщо згадати слова, що закінчується на (з урахуванням відмінків)!

Власне, ідея Полярного Птаха є ніщо инше, як вилучення нелогічностей зі стандарту ISO 9, прийнятого всією СНД, окрім України. Подвійні голосні завжди позначаємо двома крапками, шиплячі приголосні — завжди галочкою. Все кодується одним символом, x схожа на х, а q виглядає, як перевернутий ь — теж інтуїтивно зрозумілі.

І найцікавіше: при переході до стандартного ASCII, текст читається не набагато гірше ніж офіційна транслітерація:
Vicnyj revolucqjoner!
Dux, so tilo rve do bou,
Rve za postup, sasta j volu!
Vin zyvyj, vin se ne vmer...


На жаль, мені особисто ці правила нічним не допоможуть, оскільки кирилицю я використовую принципово, а набираю текст за допомогою стандартної американської клавіатури і транслітератора. Проте припускаю, що якщо хочеться написати щось милом із використанням неанглійських слів разом з українськими, і якщо нема впевнености, що одержувач зуміє прочитати UTF-8... Хоча є ще люди, які віддають перевагу текстовим поштовим клієнтам в Linux, а там стандартне кодування далеко не завжди KOI8-U...

2 коментарі:

  1. Дехто пропонує використовувати "q" в якості букви "ч": Qernivci, kaqka.
    Цей варіант, як на мене кращий ніж "кью" - "м’який знак". Але він також недолугий. Придумувати щось для м’якого знаку нема потреби. З функцією пом’якшення прекрасно справляється літера "j". Якщо зберегти правило апострофа, що є в українській кирилиці, повністю виключаються двоєчитання.
    Зразки текстів тут:
    http://ualatynka.blogspot.com/2012/03/blog-post_1459.html

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Тут ідея бу­ла прос­то зро­би­ти, щоб од­на бук­ва від­по­ві­да­ла од­ній букві.
      А j для по­зна­чен­ня м’я­кос­ти ме­ні теж по­до­ба­є­ть­ся. Са­ме за та­ки­ми пра­ви­ла­ми пра­цює транс­лі­те­ра­тор.

      Видалити