середу, 2 січня 2008 р.

Рататуй


Подивився недавно Рататуя. Так і не зміг зрозуміти, чому пан Каганов таке пише. Втрата фамільного ресторана — це що, глобальна невдача? А для того, щоб довести, що “готувати може кожен”, ресторан мав би дістатися обов'язково Лінгвіні? А може краще було б вимагати воскресіння самого Гюсто?!

По-моєму, фільм про те саме, що й Історія лицаря. Просто з казковими персонажами і незвичним “полем бою”. Головна ідея фільму така ж сама — змінити світ. А головна ідея цього допису: не вірте рецензіям пана Каганова — він очевидно займається експериментами з масовою свідомістю!

2 коментарі:

  1. гхм, цікаво... мульт не дивився, рецензія каганова сподобалася (хоча й з серії "многа букаф"), за винятком лишень присутнього в ній якогось підліткового максималізму: мовляв, козлищамне дано.

    імхо: не дано що? може, мова про те, що для щастя зовсім не обов'язково бути успішним саме так, як цього від тебе чекає глядач? може, для щастя не потрібен великий ресторан? інфініті, пентхауз і пишногруда блондинка?

    е... гаразд, з блондинкою передав куті меду, вона потрібна. щодо решти -- мушу таки подивитися мульт, щоби зробити власний висновок =)

    ВідповістиВидалити
  2. Я теж вважаю, що саме це є ідеєю. Тема для американців актуальна, та й не тільки для американців.

    ВідповістиВидалити