Кримінальна відповідальність і повноліття

По­вер­та­ю­чись до вчо­раш­ньої те­ми, хо­чу до­да­ти тро­хи ста­тис­ти­ки. По­рів­няй­те вік по­чат­ку кри­мі­наль­ної від­по­ві­даль­нос­ти з ві­ком, ко­ли на­ступає пов­но­літ­тя. Ці дві циф­ри спів­па­да­ють хі­ба що в Бе­ль­гії. Ста­тис­ти­ка крас­но­мов­но ілю­т­рує той факт, що всі пре­крас­но ро­зу­мі­ють, ко­ли на­справ­ді ди­ти­на мо­же ус­відомлю­ва­ти від­по­ві­даль­ність. І те, що од­но­час­но з від­по­ві­даль­ніс­тю її про­дов­жу­ють об­ме­жу­ва­ти в пра­вах, є ні­чим ин­шим, як дис­кри­мі­на­ці­єю, яку хо­ва­ють під ли­це­мір­ни­ми гас­ла­ми пік­лу­ван­ня про ді­тей...

Вам, ма­буть, ці­ка­во бу­де та­кож узна­ти, яким бо­ком ме­не це сто­су­є­ть­ся? Справ­ді, я не є нар­ко­ма­ном і вже дав­но не ди­ти­на, ну а сво­їх ді­тей, як­що, не дай бо­же, во­ни в ме­не бу­дуть, я зу­мію за­хис­ти­ти від дис­кри­мі­на­ції. І “по­зи­тив­ної дис­кри­мі­на­ції” я теж не за­знаю, хо­ча під­па­даю під зга­да­ну ка­тего­рію. Не за­знаю то­му, що я зна­хо­джу­ся по­за кон­ку­рен­ці­єю, ос­кіль­ки є до­ско­на­лим і не маю жод­них не­до­лі­ків, ок­рім зай­вої скром­нос­ти.

Але про­б­ле­ма по­ля­гає в то­му, що “ди­тя­ча ре­во­лю­ція” мо­же від­бу­ти­ся то­ді, ко­ли я ста­ну зо­всім ста­рий і не­міч­ний. І то­ді мо­ло­де й си­ль­не по­ко­лін­ня змо­же від­пла­ти­ти ме­ні за ро­ки при­ни­жен­ня, яке, між ин­шим, во­но за­знає не від ме­не. І я не хо­тів би спла­чу­ва­ти чу­жі ра­хун­ки. Це ще од­на при­чи­на ста­ти дик­та­то­ром: кра­ще вже по­мер­ти під стук зу­бів під­да­них. А ще мож­на, як Фє­дя Кас­т­ро, да­ти по­кер­му­ва­ти мо­лод­шо­му бра­ту по­ки най­кра­щі лі­ка­рі кра­ї­ни бо­ря­ть­ся за моє жит­тя...

Далі...