Звичайний фашизм

Са­ме про це я зра­зу по­ду­мав, ко­ли по­ба­чив ча­рів­не сло­во­спо­лучен­ня де­ржа­ва-кор­по­ра­ція. І не по­ми­лив­ся. Влас­не я спо­чат­ку по­ду­мав, ну не мо­жуть бу­ти ук­ра­їн­ці аж на­стіль­ки тупи­ми, що бо­дай ко­мусь зда­ю­ть­ся при­ваб­ли­ви­ми ідеї, що до­ве­ли свою не­спро­мож­ність ще в пер­шій по­ло­ви­ні ми­ну­л­о­го сто­літ­тя... Але ні, люд­сь­ка тупість, на від­мі­ну від Все­сві­ту, справ­ді не має меж! І я не мо­жу не по­ді­ли­ти­ся од­ним з її пре­крас­них дже­рел. Ци­тую:

Згід­но з іс­ну­ю­чою у сві­ті пра­во­вою сис­те­мою, він [на­у­ко­вець] мо­же по­їха­ти пра­цю­ва­ти ку­ди за­хо­че. На­при­клад, в ін­шу де­ржа­ву, яка за­пла­тить йому в де­сят­ки ра­зів біль­ше, ніж ба­ть­ків­щи­на. Це на­зи­ва­є­ть­ся «зні­ман­ням вер­ш­ків», адже при цьо­му не ком­пен­су­ю­ть­ся суспі­ль­ні ви­тра­ти на фор­му­ван­ня та­ких фа­хів­ців. То­му де­ржа­ві не­має сен­су ви­ро­щу­ва­ти «ос­віт­нє де­ре­во» з їх­ньої під­го­тов­ки — все рів­но «пло­да­ми» ско­рис­та­є­ть­ся хтось чу­жий.

Ро­зу­мі­є­те який жах? Лю­ди­на ві­ль­но оби­рає міс­це ро­бо­ти! За­мість то­го, щоб си­ді­ти в рід­ній ді­рі на жеб­ра­ць­ку по­дач­ку, яку в Ук­ра­ї­ні чо­мусь на­зи­ва­ють зар­п­лат­нею. І за це вам ще в рек­то­ра­ті кож­на зад­ни­ця бу­де не­р­ви мо­та­ти — від неї ж бо за­ле­жить, чи здох­не­те ви з го­ло­ду на­ступ­н­о­го мі­ся­ця, чи про­дов­жу­ва­ти­ме­те при­но­си­ти ко­ристь Ба­ть­ків­щи­ні на на­у­ко­вій ни­ві!

Ну а під­ня­ти зар­п­ла­ту — це ж не наш ме­тод! Бо лю­ди­на з нор­маль­ною за­платою бу­де не сту­ден­тів з гур­то­жит­ку на го­ло­су­ван­ня ви­га­ня­ти, а ще, чо­го доб­р­о­го, поч­не бо­ро­ти­ся за влас­ні пра­ва! Ні! Слід за­к­рі­па­чи­ти на­у­ков­ців — хай си­дять там, де їх­ня Ве­ли­ка Ба­ть­ків­щи­на де­ржа­ва-кор­по­ра­ція, і не ри­па­ю­ть­ся!

І як же мо­ти­ву­є­ть­ся цей та­кий не­об­хід­ний крок?

...все ви­хо­ван­ня, на­в­чан­ня, участь у між­на­род­них кон­фе­рен­ці­ях, ста­жу­ван­ня за кор­до­ном зді­йс­ню­ю­ть­ся за де­ржав­ний кошт...

Ми вас ви­хо­ва­ли, ви­го­ду­ва­ли, а ви нік­чем­ні зрад­ни­ки!..
Тоб­то за де­сять ро­ків, вир­ва­них з мо­го жит­тя шко­лою, пр­огра­му якої за нор­маль­них умов і не­об­тя­же­ний охо­ро­ною пра­ці, а та­кож не­об­хід­ніс­тю ру­ха­ти­ся за пр­огра­мою ра­зом з тупи­ми од­но­клас­ни­ка­ми, яким фі­зи­ка з ма­те­ма­ти­кою бу­ли до сра­ки, я про­йшов би за п'ять ро­ків, а та­кож за ну­льо­ві па­ри фіз­куль­ту­ри і вся­ке фі­зи­ко­знав­с­т­во, яке до­во­ди­ло­ся зда­ва­ти в ДНУ, те­пер хтось має ком­пен­су­ва­ти ви­тра­ти?! Та во­но все да­ром ні­ко­му не по­тріб­но! І ме­ні в пер­шу чер­гу! Про «між­на­род­ні кон­фе­рен­ції» та «ста­жу­ван­ня за кор­до­ном» я на­віть ко­мен­ту­ва­ти не бу­ду...

Але рефор­му­ва­ти сис­те­му ос­ві­ти і по­ча­ти пла­ти­ти лю­дям при­стой­ну зар­п­лат­ню, яку, до ре­чі, лег­ко за­без­пе­чи­ти піс­ля зві­ль­нен­ня “по­че­с­них” док­то­рів і ака­де­мі­ків з те­п­лих місць, — це не наш ме­тод! Хай жи­ве крі­пац­т­во!

Ну і на­ос­та­нок, про го­лов­не:

По-пер­ше, ні­хто не знає, ку­ди во­на їде. Як­що ме­та де­ржа­ви у зві­ль­нен­ні Ук­ра­ї­ни від ук­ра­їн­ців, то де­ржа­ва супе­рефек­тив­на. Всь­о­го 16 ро­ків — і без жод­н­о­го по­ст­рі­лу на­се­лен­ня ско­ро­ти­ло­ся на 6 мі­ль­йо­нів. Як­що ж метою є зро­с­тан­ня кіль­кос­ті на­се­лен­ня та якос­ті йо­го жит­тя, то тут пов­ний про­вал.

По-дру­ге, не­відо­мо, хто ке­рує де­ржав­ною ма­ши­ною. Шо­фер має бу­ти один. А у нас їх ба­га­то — двоє офі­ці­й­них і ще з де­ся­ток ті­ньо­вих. В Ук­ра­ї­ні та за її ме­жа­ми. Де­хто вва­жає, що й цьо­го за­ма­ло, ще тре­ба 450. Хо­ча для то­го, щоб за­ва­ли­ти спра­ву, до­стат­ньо двох — бо де від­по­ві­дає біль­ше од­н­о­го, там не від­по­ві­дає ні­хто.

По-тре­тє, оби­два офі­ці­й­ні «шо­фе­ри» от­ри­му­ють зар­п­ла­ту не­за­леж­но від то­го, як во­ни пра­цю­ють. На­при­клад, їм ні хо­лод­но ні жар­ко від то­го, зро­с­те на­се­лен­ня на мі­ль­йон, чи на стіль­ки ж ви­мре. Хоч би пре­мію якусь при­ду­ма­ли за ре­зуль­та­та­ми ро­бо­ти.

На­реш­ті, по-чет­вер­те, в де­ржа­ві не­має жод­н­о­го діє­здат­н­о­го кон­т­ро­лю­ю­ч­о­го ор­га­ну. Ну хто по­ві­рить, що ге­не­раль­ний про­ку­рор мо­же кон­т­ро­лю­ва­ти Пре­зи­ден­та й Пар­ла­мент, які цьо­го ж про­ку­ро­ра й при­зна­ча­ють.

Або, як­що ко­рот­ко: од­на на­ція, од­на де­ржа­ва, один фю­рер! Хайль!

Далі...