четвер, 14 лютого 2008 р.

Звичайний фашизм


Саме про це я зразу подумав, коли побачив чарівне словосполучення держава-корпорація. І не помилився. Власне я спочатку подумав, ну не можуть бути українці аж настільки тупими, що бодай комусь здаються привабливими ідеї, що довели свою неспроможність ще в першій половині минулого століття... Але ні, людська тупість, на відміну від Всесвіту, справді не має меж! І я не можу не поділитися одним з її прекрасних джерел. Цитую:
Згідно з існуючою у світі правовою системою, він [науковець] може поїхати працювати куди захоче. Наприклад, в іншу державу, яка заплатить йому в десятки разів більше, ніж батьківщина. Це називається «зніманням вершків», адже при цьому не компенсуються суспільні витрати на формування таких фахівців. Тому державі немає сенсу вирощувати «освітнє дерево» з їхньої підготовки — все рівно «плодами» скористається хтось чужий.
Розумієте який жах? Людина вільно обирає місце роботи! Замість того, щоб сидіти в рідній дірі на жебрацьку подачку, яку в Україні чомусь називають зарплатнею. І за це вам ще в ректораті кожна задниця буде нерви мотати — від неї ж бо залежить, чи здохнете ви з голоду наступного місяця, чи продовжуватимете приносити користь Батьківщині на науковій ниві!

Ну а підняти зарплату — це ж не наш метод! Бо людина з нормальною заплатою буде не студентів з гуртожитку на голосування виганяти, а ще, чого доброго, почне боротися за власні права! Ні! Слід закріпачити науковців — хай сидять там, де їхня Велика Батьківщина держава-корпорація, і не рипаються!

І як же мотивується цей такий необхідний крок?
...все виховання, навчання, участь у міжнародних конференціях, стажування за кордоном здійснюються за державний кошт...
Ми вас виховали, вигодували, а ви нікчемні зрадники!..
Тобто за десять років, вирваних з мого життя школою, програму якої за нормальних умов і необтяжений охороною праці, а також необхідністю рухатися за програмою разом з тупими однокласниками, яким фізика з математикою були до сраки, я пройшов би за п'ять років, а також за нульові пари фізкультури і всяке фізикознавство, яке доводилося здавати в ДНУ, тепер хтось має компенсувати витрати?! Та воно все даром нікому не потрібно! І мені в першу чергу! Про «міжнародні конференції» та «стажування за кордоном» я навіть коментувати не буду...

Але реформувати систему освіти і почати платити людям пристойну зарплатню, яку, до речі, легко забезпечити після звільнення “почесних” докторів і академіків з теплих місць, — це не наш метод! Хай живе кріпацтво!

Ну і наостанок, про головне:
По-перше, ніхто не знає, куди вона їде. Якщо мета держави у звільненні України від українців, то держава суперефективна. Всього 16 років — і без жодного пострілу населення скоротилося на 6 мільйонів. Якщо ж метою є зростання кількості населення та якості його життя, то тут повний провал.

По-друге, невідомо, хто керує державною машиною. Шофер має бути один. А у нас їх багато — двоє офіційних і ще з десяток тіньових. В Україні та за її межами. Дехто вважає, що й цього замало, ще треба 450. Хоча для того, щоб завалити справу, достатньо двох — бо де відповідає більше одного, там не відповідає ніхто.

По-третє, обидва офіційні «шофери» отримують зарплату незалежно від того, як вони працюють. Наприклад, їм ні холодно ні жарко від того, зросте населення на мільйон, чи на стільки ж вимре. Хоч би премію якусь придумали за результатами роботи.

Нарешті, по-четверте, в державі немає жодного дієздатного контролюючого органу. Ну хто повірить, що генеральний прокурор може контролювати Президента й Парламент, які цього ж прокурора й призначають.
Або, якщо коротко: одна нація, одна держава, один фюрер! Хайль!

Нема коментарів

Дописати коментар