Emirates Airlines

Ра­ні­ше, щоб у лі­та­ку не ну­дь­гу­ва­ти, я со­бі дру­ку­вав щось по­чи­та­ти. Але, бо­ю­ся, ско­ро і в лі­та­ку до­ве­де­ть­ся роз­ва­жа­ти­ся за до­по­м­о­гою ком­п'ю­те­ра. В Япо­нію я лі­тав ком­па­ні­єю Emirates Airlines, в лі­та­ках якої вста­нов­ле­ні нор­маль­ні ком­п'ю­те­ри з touchscreen і май­же без глю­ків. На ком­п'ю­те­рах є му­зи­ка, іг­раш­ки і до­сить не­п­ога­на ко­лек­ція фі­ль­мів, включ­но з не­дав­ні­ми. Крім то­го, мож­на от­ри­ма­ти до­ступ до флеш­ки або до фо­то­апа­ра­та. Єди­не, що ді­с­тає, це бло­ку­ван­ня ком­п'ю­те­ра під час транс­ля­ції про те, як слід ве­с­ти се­бе в ра­зі ви­бу­ху лі­та­ка в по­віт­рі не­очі­ку­ва­н­о­го ін­ци­ден­ту: про кис­не­ві мас­ки, ря­ту­валь­ні жи­ле­ти то­що. І все це три­чі — трьо­ма мо­ва­ми... За ок­ре­му плат­ню про­по­ну­ють від­прав­ля­ти ми­ло і те­лефо­ну­ва­ти — так що мож­на припус­ти­ти, що ско­ро в лі­та­ках бу­де нор­маль­ний Internet.

Сто­їть там якась сис­те­ма на ос­но­ві UNIX. Це я зро­зу­мів піс­ля то­го, як ви­ле­ті­ла Zuma. Ще один при­кол я спо­сте­рі­гав із Sudoku: як тіль­ки по­чи­на­єш ви­гра­ва­ти (за­пов­ню­єш ба­га­то клі­ти­нок) — во­на ви­лі­тає. Що­прав­да тіль­ки гра, а не вся сис­те­ма. То­му я під­сів у лі­та­ку на ва­рі­а­цію «Во­до­про­від­ни­ка» , так що ме­ні ті тру­би по­тім сни­ли­ся. Все-та­ки Internet був би знач­но до­реч­ні­шим... Але в ці­ло­му сер­віс на хо­ро­шо­му рів­ні. Го­ду­ють доб­ре: з ви­бо­ром м'я­со/ри­ба, да­ють ме­та­ле­ві но­жі й ви­дел­ки (ма­буть, те­ро­рис­тів ара­би не бо­я­ть­ся), а для спо­лучен­ня з Япо­ні­єю — ще й па­лич­ки.

Ком­па­нія чо­мусь не по­спі­шає з без­плат­ним до­ступом в Internet. Мож­ли­во, це за­над­то до­р­о­го, але як­що вже ви­тра­ча­ти гро­ші на оті всі Skywards... Не­вже без­плат­ний Internet у са­ло­ні був би гір­шою рек­ла­мою ніж те за­охо­чен­ня, що я оде­ржав у п'ят­ни­цю?! Оці бір­ки на фо­т­огра­фії я те­пер чіп­ля­ти­му на свій ба­гаж, щоб йо­го об­слу­го­ву­ва­ли прі­о­ри­тет­но. Ма­буть, ще й жбур­ля­ти не бу­дуть так бру­таль­но, як ба­гаж про­с­тих смер­т­них...

Так і уяв­ляю со­бі цю кар­ти­ну... Особ­ли­во те, як ра­ді­ють ван­таж­ни­ки від тих бі­рок. Во­ни ще теж, пев­но, бу­ва­ють різ­н­о­го ко­льо­ру — від­по­від­но, з різ­ним прі­о­ри­те­том... Лі­та­ти ці­єю ком­па­ні­єю я най­ближ­чим ча­сом не бу­ду, але, спо­ді­ва­ю­ся, на­ступ­н­о­го ра­зу во­ни вже не ви­ма­га­ти­муть під­пи­са­ти па­пі­рець, що во­ни не від­по­ві­да­ють ма­те­рі­я­ль­но за мою мож­ли­ву де­пор­та­цію з Бра­зи­лії. Так і уяв­ляю цей під­лий план: щоб ро­зо­ри­ти ком­па­нію на де­пор­та­цію ме­не з Бра­зи­лії, я купив кви­ток в Япо­нію, злі­тав ту­ди, а вже з Бра­зи­лії ме­не від­прав­ля­ють на­ха­ля­ву в Ук­ра­ї­ну! Яка кра­са!..

Далі...