четвер, 10 березня 2011 р.

Пусти...


Дуже сподобався мені фільм Let me in. Мабуть, після «Інтерв’ю з вампіром», це єдиний цікавий фільм на тему. Далі я хотів написати про те, як втомився від гламурних романтичних хлопчиків-вампірчиків, і впіймав себе на думці, що в обох фільмах, які мені сподобалися. фігурують дівчатка в ніжному віці. Цікаво, це вже криза середнього віку, чи глибоко всередині мене все-таки живе Гумберт Гумберт?

Та я відволікся від теми. На жаль, на мою думку, фільм трохи не дотягує до ідеалу. І зовсім не тим, що експлуатує підсвідоме, як то заповідав доктор Фройд. По-моєму, вони просто сильно перебрали з містикою. І, прочитавши про те, що фільм є переробкою шведського Låt den rätte komma in, вирішив переглянути і його. І шведський мені сподобався більше. Єдиний мінус — там теж вампіри спалахують, наче облиті бензином. Ну якого біса таке робити?

Невже не зрозуміло, що це тільки псує картину?! Иноді краще недомовленість, ніж отака банальність. Хочете містику? Ну хіба не досить того, що вона лазить по стінах і стікає кров'ю, якщо не запросити ввійти?! До речі, останнє якраз є прикладом цікавої та оригінальної ідеї. І без епізоду з Віржинією шведський варіант був би, на мою думку, просто досконалим. Але епізод є, і навіть американська версія в цьому плані краща — там хоч коти на неї не кидаються. До того ж, у шведському варіанті Віржинія свідомо йде на самоспалення, що також псує атмосферу.

Ну а в иншому, попри те, що сценарії дуже схожі навіть у дрібницях, американська версія програє по всіх пунктах. По-перше, у шведів нема на початку сцен із середини фільму. У Тарантіна подібні викрутаси додають цікавости. А тут у чому ідея? По-моєму, ніякої ідеї, тому і виглядає просто тупо. По-друге, всі инші сцени у шведській версії прямо пов'язані з головним героєм. Схоже, на відміну від США, подібні вбивства для Швеції — це явище надзвичайне. Це новина з передніх шпальт, її обговорюють. І особливо ними цікавиться Оскар, який мріє помститися Коні за образи.

В американській версії, складається враження, що хлопець просто западає на епатажну дівчину, яка ходить босою по снігу — ще один ідіотизм. У шведський — все прикольніше. Стає зрозуміло, чому Елі обирає Оскара. Тут нема ніякої випадковости — вона про це говорить прямо, а Оскар погоджується:

— Я чула, що ти казав.
— Я не вбиваю людей.
— Ні, але тобі б сподобалося, якби ти міг. Ти хочеш поквитатися, правда?
— Так.
— Оскаре, я це роблю, бо повинна. Побудь трохи мною. Будь-ласка...
В американській версії цього епізоду нема, і складається враження, що хлопець просто хотів сподобатися дівчині... А потім ненавмисно допоміг убити поліціянта, а потім вона його врятувала від смерті, ну і він втягнувся... У шведській версії це свідомий вибір з самого початку. Ніякої випадковости — Оскар іде на чоловіка з ножем, хоч і не застосовує. І це при тому, що він прекрасно знає, що сталося з його попередником, адже не перестає слідкувати за новинами.

До плюсів американської версії хочу додати, що, окрім прикольної пісеньки та крупних планів під час кровопускання, там є одна справді цікава знахідка — мати з христозом на всю голову, яка дозволяє гуляти тільки під вікнами, і, як наслідок, неадекватна реакція батька на запитання про добро і зло. На жаль, це лише додає невинности американському хлопчику. Одним словом, якщо ви ще не бачили американську версію, дивіться зразу шведську (бачу, це стосується не тільки цього фільму). А якщо бачили, і вам сподобалося, качайте шведську — не пошкодуєте. До речі, там ще й в інтер'єрах різниця разюча, що наче рекламує нам переваги шведського соціалізму. ツ

3 коментарі:

  1. >>це єдиний цікавий фільм на тему.

    http://www.kinopoisk.ru/level/1/film/195718/
    http://www.kinopoisk.ru/level/1/film/77658/

    Наприклад.

    ВідповістиВидалити
  2. По­ди­вив­ся.

    30 Days of Night — ба­наль­ний бо­йо­ви­чок. З са­мо­го по­чат­ку бу­ло яс­но, хто до­жи­ве до кін­ця. Хо­ча кін­ців­ка ори­гі­наль­на.

    У Daybreakers вам­пі­ри вза­га­лі зай­ві. Як­би зро­би­ли за­мість вам­пі­риз­му якусь хво­ро­бу, що вза­га­лі ні­яких бо­ну­сів не дає, бу­ла б су­во­ра до­ку­мен­таль­щи­на. ツ

    Let me in по­ки що так і ли­ша­є­ть­ся єди­ним ці­ка­вим...

    ВідповістиВидалити