Усе в історії повторюється двічі: як трагедія та як фарс —
Як відомо, класика на наших землях лишається винятково актуальною. Багато віршів Шевченка сприймаються сьогодні як цілком сучасні. Але, що стосується актуальних подій, думаю, якраз час звернутися до вірша тридцятих років, який я і спробував адаптувати:
Мєнти і журналісти...
Ми в задушній залі.
Судійський стіл.
Сталь прокурорських фраз:
— Отож, на скільки ви
Нас намахали
Із формулою для
Ціни на газ?
І злість в очах
Майнула та й загасла,
Підсудні вже не заперечують
провин:
— Так, я відрізав голову
Гонгадзе,
І це зробив я
сам-один...
— Ми гроші витрачали із бюджету,
На підкуп, фальшування
І брехню! —
Луценко,
Пукач,
Тимошенко,
Так кажуть справедливому суду.
Тоді зникають раптом риси
Їхніх облич людських на мить —
Потворні,
Диявольські
Мармизи
Перед собою бачиш мимохіть.
Нема коментарів
Дописати коментар