Використання зброї

Наказ Турчинова у березні 2014 року:

Задля захисту і збереження життя українських військовослужбовців військовим частинам збройних сил України, дислокованим в автономній республіці Крим, дозволено застосування зброї у разі явної загрози життю.

Цей наказ тоді подавався як дозвіл на використання зброї проти московських окупантів. Відмінність між використанням зброї та застосуванням зброї у разі явної загрози життю ніхто тоді не обговорював. Очевидно, щоб не провокувати.

А це листопад 2015 року.

Українські військові дійсно мають наказ не відповідати на провокаційні обстріли бойовиків. Але вони не будуть спокійно спостерігати, якщо ворог атакує наші позиції. У разі загрози життю військовослужбовців, вони – як і раніше – мають право відкривати вогонь. Рішення щодо відкриття вогню, приймає безпосередній командир, який бачить ситуацію на місці.

На жаль, сам наказ (як і тоді) ніхто не цитує, але цілком очевидно, що процедуру застосування зброї проти окупантів суттєво ускладнено. Адже тепер у разі „загрози життю“ боєць відкрити вогонь уже не може — він має спочатку порадитися з командиром.

Думаю, що коли московські окупанти братимуть Одесу та Харків, для застосування зброї за умови „загрози життю“ боєць повинен буде отримати письмовий дозвіл з печаткою від місцевого штабу, а коли братимуть Дніпропетровськ (офіційно вже перейменований на Дніпропетровськ) — з Генерального штабу, який надаватиметься після розгляду відповідною комісією доказів „явної та беззаперечної загрози життю“, що боєць надсилатиме спецпоштою кудись у Краків, чи де там той Генеральний штаб на той час перебуватиме.

Далі...