пʼятниця, 2 березня 2007 р.

Final Destination 3


Вчо­ра по­ди­вив­ся фільм Final Destination 3. По­ряд­ко­вий но­мер 3, на мою ду­м­ку, там зо­всім не­до­реч­ний.

В пер­ших двох ча­с­ти­нах го­ло­ва іда­ея по­ля­гає в то­му, що смерть при­хо­дить до лю­дей стр­о­го по чер­зі і, як­що її спро­бу­ва­ти на­ду­ри­ти, во­на на­ма­га­ти­ме­ть­ся, так би мо­ви­ти, "ви­прав­ля­ти свої по­мил­ки". На цьо­му прин­ци­пі бу­ли зроб­ле­ні по­пе­ред­ні три­ле­ри, де гля­дач ве­сь час очі­кує не­ми­нучої смер­ті ге­ро­їв.

Тре­тя ча­с­ти­на ство­ре­на за ин­шим прин­ци­пом, який мож­на сфор­мулю­ва­ти так: я не ро­зу­мію фі­зи­ку, а все, чо­го я не ро­зу­мію, дур­ня і за­нуд­с­т­во. Са­ме це бук­валь­но і ка­же ав­тор сце­на­рію, встав­ля­ю­чи мо­но­л­ог на те­му "як я зро­зу­мів міс­тич­ну сут­ність тре­ть­о­го за­ко­ну Нью­то­на". Від­так по­ло­ви­ну фі­ль­му ге­рої на­ма­га­ю­ть­ся пе­ре­ко­на­ти "тупих за­нуд", що смерть за ни­ми по­лює.

І та­кий за­ну­да, як я, на­при­клад, ні­ко­ли б не по­ві­рив, що це не вбив­с­т­во. Взя­ти хоч би епі­зод із за­с­ма­ган­ням. Я ро­зу­мію, що сце­на­рист ра­зом із ре­жи­се­ром ви­рі­шив, що всі ди­ви­ти­му­ть­ся на ци­ць­ки. І не­бе­з­під­став­но! Але ж ко­ли че­рез ко­рот­ке за­ми­кан­ня (від над­ті­кучої га­зи­ров­ки! ) під­ні­ма­є­ть­ся на­пру­га (на транс­фор­ма­то­рі чи що? ), і ні­які за­по­біж­ни­ки не спра­цьо­ву­ють — чи їх не іс­нує вза­га­лі? — а піс­ля цьо­го все ще й спа­ла­хує, на­че дів­ча­та доб­ря­че об­лил­ся пе­ред тим бен­зи­ном, — так це про­с­то зну­щан­ня з гля­да­ча! Про ав­то­ма­тич­ний мо­ло­ток я не в кур­сі - ні­ко­ли збли­зь­ка не ба­чив. Про­те підо­зрюю, що там теж має бу­ти якась сис­те­ма без­пе­ки, і сам він стрі­ля­ти цвя­ха­ми ні­ко­ли не бу­де. Ну а ко­ли по­їзд мет­ро схо­дить з рей­ок від то­го, що па­цюк за­м­к­нув якийсь кон­такт (два ого­ле­ні дро­ти на від­ста­ні пів-щу­ря­чої-туш­ки! ), а по­тім цей не­щас­ний по­їзд за­но­сить, та ще й аж так, що хло­пець ви­дав­лює скло го­ло­вою, — ли­бонь, над­зву­ко­ва швид­кість бу­ла...

Од­ним сло­вом, як ка­зав Стан­іслав­сь­кий, не ві­рю!

Нема коментарів

Дописати коментар

Hy-phen-a-tion