пʼятниця, 2 березня 2007 р.

Final Destination 3


Вчора подивився фільм Final Destination 3. Порядковий номер 3, на мою думку, там зовсім недоречний.

В перших двох частинах голова ідаея полягає в тому, що смерть приходить до людей строго по черзі і, якщо її спробувати надурити, вона намагатиметься, так би мовити, "виправляти свої помилки". На цьому принципі були зроблені попередні трилери, де глядач весь час очікує неминучої смерті героїв.

Третя частина створена за иншим принципом, який можна сформулювати так: я не розумію фізику, а все, чого я не розумію, дурня і занудство. Саме це буквально і каже автор сценарію, вставляючи монолог на тему "як я зрозумів містичну сутність третього закону Ньютона". Відтак половину фільму герої намагаються переконати "тупих зануд", що смерть за ними полює.

І такий зануда, як я, наприклад, ніколи б не повірив, що це не вбивство. Взяти хоч би епізод із засмаганням. Я розумію, що сценарист разом із режисером вирішив, що всі дивитимуться на цицьки. І небезпідставно! Але ж коли через коротке замикання (від надтікучої газировки! ) піднімається напруга (на трансформаторі чи що? ), і ніякі запобіжники не спрацьовують — чи їх не існує взагалі? — а після цього все ще й спалахує, наче дівчата добряче облился перед тим бензином, — так це просто знущання з глядача! Про автоматичний молоток я не в курсі - ніколи зблизька не бачив. Проте підозрюю, що там теж має бути якась система безпеки, і сам він стріляти цвяхами ніколи не буде. Ну а коли поїзд метро сходить з рейок від того, що пацюк замкнув якийсь контакт (два оголені дроти на відстані пів-щурячої-тушки! ), а потім цей нещасний поїзд заносить, та ще й аж так, що хлопець видавлює скло головою, — либонь, надзвукова швидкість була...

Одним словом, як казав Станіславський, не вірю!

Нема коментарів

Дописати коментар