Росія

У Ро­сії я був усь­о­го де­в'ять днів на шко­лі. Змі­ни клі­ма­ту я не від­чув, за­те від­чув змі­ну ча­су. Ко­ли ле­тів ту­ди з Дні­про­пет­ров­сь­ка, пе­ре­во­див на чо­ти­ри го­ди­ни на­зад. Те­пер — на сім го­дин упе­ред. Це озна­чає, що ра­нок на­стає са­ме то­ді, ко­ли в Сан-Па­у­лу я ля­гав спа­ти. І не про­с­то ра­нок, а час іти на лек­ції... До цьо­го я на лек­ці­ях не спав і не знав які в цей час сня­ть­ся сни — ко­рот­кі та ре­а­ліс­тич­ні. Так що ме­жа між сном і ре­аль­ніс­тю про­с­то зни­кає... Спо­ді­ва­ю­ся, я ні­ч­о­го зпро­сон­ня там не ви­дав...

Мос­к­ва по­ра­ду­ва­ла чис­то­тою і схо­да­ми в мет­рі на Мен­де­ле­єв­сь­кій стан­ції. Влас­не, схо­ди там є на ба­га­тьох пе­ре­хо­дах, але са­ме Мен­де­ле­єв­ці я пе­ре­хо­див з дво­ма ба­гаж­ни­ми ва­лі­за­ми. І са­ме то­ді я зга­дав проєк­ту­валь­ни­ків не­злим ти­хим сло­вом, а мо­же й дво­ма-трьо­ма. Ну, їх тре­ба зро­зу­мі­ти, адже во­ни не про зруч­ність по­на­їхав­ших ду­ма­ли...

Шко­ла про­хо­ди­ла в на­у­к­огра­ді® Дуб­на, де є свою нью­ан­си: ок­ре­ма те­лефон­на ме­ре­жа (мос­ков­сь­ка кар­т­ка для так­со­фо­нів не під­хо­дить), не­до­ступ­ність Ін­тер­не­ту (тіль­ки в го­те­лі за 180 руб­лів на го­ди­ну) і по­да­ча га­ря­чої во­ди в го­те­лі тіль­ки вран­ці і вве­че­рі. То­му я при­й­мав душ у час, зруч­ний го­телю, а не ме­ні. Ну, я ж все ро­зу­мію, та­кий по­ря­док...

Але я не зра­зу звер­нув ува­гу на та­кі дріб­ні не­до­лі­ки. Піс­ля Сан-Па­у­лу вра­жа­ють спо­чат­ку зе­ле­ні ву­ли­ці і бі­лі дів­ча­та в ко­рот­ких спід­ни­цях. А кефір з цу­кер­ка­ми в асор­ти­мен­ті, а та­кож чор­ний чай та го­луб­ці в ка­в'яр­ні — це те, що дозво­ляє за­бу­ти про не­зруч­нос­ті. Та­кі, як від­сут­ність нор­маль­них ту­а­ле­тів, шан­сон в так­сі і реш­та на­ці­о­наль­н­о­го ко­ло­ри­ту. Що­прав­да, слід від­да­ти на­леж­не Дуб­ні — ін­те­ліґен­т­ні лю­ди меш­ка­ють: на пар­ка­нах за­мість зви­чай­них для Дні­про­пет­ров­сь­ка ма­тю­ків на­пи­са­но щось при­стой­не, на кшталт "До­р­огая ма­моч­ка, я те­бя люблю" (я не жар­тую). І теж чис­тень­ко, май­же як у Мос­к­ві.

В Мос­к­ві тро­хи погу­ляв по Тре­тя­ков­сь­кій га­ле­реї — су­ці­ль­не де­жа­вю. Так ба­га­то відо­мих тво­рів, що скла­да­є­ть­ся хиб­не вра­жен­ня, що вже там був. Віч­но жи­вий труп® не по­ба­чив, бо йо­го по по­не­діл­ках не по­ка­зу­ють. Погу­ляв по цен­т­ру, але в му­зеї теж не по­тра­пив — лі­нь­ки бу­ло в чер­зі сто­я­ти.

Далі...