Мисливські нотатки

Хо­ча тар­го­но­пад вже за­кін­чив­ся, мис­лив­сь­кий се­зон про­дов­жу­є­ть­ся. Ма­буть то­му, що в цьо­му ро­ці піз­но роз­по­чав­ся. По­за­в­чо­ра я впо­лю­вав чо­ти­ри­сан­ти­мет­ро­в­о­го (спе­ці­я­ль­но по­мі­ряв лі­ні­йкою) тар­га­на.

Бу­ло це так. Я по­вер­нув­ся до­до­му вве­че­рі до­до­му і від­чув, що я в кім­на­ті не сам. За­зир­нув­ши під ліж­ко, я по­ба­чив, що там щось во­ру­ши­ть­ся. Це бу­ли тар­га­ня­чі ву­са!

Я ви­рі­шив, що вже за­над­то піз­ній час для спор­тив­них вправ, то­му за­сто­су­вав хи­міч­ну зброю, за­бо­ро­не­ну між­на­род­ною спі­ль­но­тою. По­ки я її го­ту­вав за­ря­джав, тар­ган втік під ту­м­боч­ку. Звід­ти я і ра­з­по­чав га­зо­ву ата­ку. Звір по­чав ма­нев­ру­ва­ти і спро­бу­вав схо­ва­ти­ся за кор­зи­ною для сміт­тя. Але ме­ні вда­ло­ся йо­го звід­ти ви­ку­ри­ти і за­гна­ти в глу­хий кут під ета­жер­кою. Там він от­ри­мав смер­те­ль­ну до­зу от­ру­ти, піс­ля чо­го ті­ка­ти вже бу­ло піз­но. Але він все од­но спро­бу­вав. Піс­ля цьо­го, оче­вид­но ви­рі­шив­ши по­мер­ти кра­си­во, тар­ган у пе­ред­с­мер­т­ній аго­нії ви­повз на се­ре­ди­ну кім­на­ти і там від­ки­нув ла­пи...

І чо­му тіль­ки в них та­ка ма­лень­ка го­ло­ва? Про­с­то не­ма чо­го при­би­ва­ти над ка­мі­ном!

Далі...