Характер українських проблем свідчить про те, що совок живіший за всіх живих. І справа тут навіть не в самих проблемах, а в засобах, якими їх намагаються розв'язати. Ну, акценти при обговоренні теж додають совковости...
Взяти хоча б рішення суду про обов'язковість дублювання українською, а також те, що кінотеатри спокійнесенько його іґнорують. Але про що власне йде суперечка? По-моєму, аж ніяк не про те, якою мовою дивитися кіно. Всі прекрасно розуміють, що народ буде дивитися тою мовою, якою йому накажуть. Питання лише в тому, хто наказує. Кінопрокатники вважають, що наказують вони. А міністерство культури — що вони. Оце і вся проблема!
Якщо вже згадувати про мову, тут ми маємо ще один приклад совкізму. З цікавістю дізнався, що, виявляється, держава зобов'язана зробити курси з вивчення української мови! Виникає питання: за чий рахунок вона це буде робити? Правильно, за рахунок бюджету! І мені не зрозуміло, чому це я з моїх податків маю фінансувати вивчення української мови иноземцями задля їхнього працевлаштування?! Або, ще краще, “громадян України”, які не володіють українською мовою. Воно мені треба??? Не знаєш української — іди прибирати сміття — для цього знання державної мови не обов'язкове. Хочеш вивчити — плати! Ліньки вчити? Найми собі перекладача! Тільки за свій рахунок, будь ласка!
Взяти хоча б рішення суду про обов'язковість дублювання українською, а також те, що кінотеатри спокійнесенько його іґнорують. Але про що власне йде суперечка? По-моєму, аж ніяк не про те, якою мовою дивитися кіно. Всі прекрасно розуміють, що народ буде дивитися тою мовою, якою йому накажуть. Питання лише в тому, хто наказує. Кінопрокатники вважають, що наказують вони. А міністерство культури — що вони. Оце і вся проблема!
Якщо вже згадувати про мову, тут ми маємо ще один приклад совкізму. З цікавістю дізнався, що, виявляється, держава зобов'язана зробити курси з вивчення української мови! Виникає питання: за чий рахунок вона це буде робити? Правильно, за рахунок бюджету! І мені не зрозуміло, чому це я з моїх податків маю фінансувати вивчення української мови иноземцями задля їхнього працевлаштування?! Або, ще краще, “громадян України”, які не володіють українською мовою. Воно мені треба??? Не знаєш української — іди прибирати сміття — для цього знання державної мови не обов'язкове. Хочеш вивчити — плати! Ліньки вчити? Найми собі перекладача! Тільки за свій рахунок, будь ласка!
Іноземцями? Дуже цікаво. А що робити з тими громадянами України, які української ніколи не знали, але після 1991 року опинились під нашим громадянством? Саме через це Вітренко досі має підтримку в Криму - бо усі вважали, що навчати української - не справа держави. Типова, до речі, доя Совка думка - тоді усіх в обов"язковому порядку навчали виключно російській.
ВідповістиВидалитиА що робити з людьми типу мене, які вивчали українську ще в радянській школі і зараз їх знання банально застаріли, враховуючи зміни правил? Що робити з українцями, які повертаються із закордонних країн, з діаспор? Що маємо робити з тими іноземцями - румунами, греками, євреями, поляками, які компактно проживають на нашій території?
Більш дурного ставлення до власного народу я ще не бачив
Ви дуже неуважно прочитали мій допис. Я там не тільки иноземців згадував...
ВідповістиВидалитиТепер про те, що робити. Власне, необхідність “щось робити” з громадянами — це і є совкізм. Бо цивілізовані люди, є не об'єктами, а суб'єктами державної політики. І я не вважаю, що державна політика має бути спрямованою на те, щоб щось із кимось робити. Особливо мені не подобається, коли все це робиться за мій рахунок.
Ви не відповіли на головне запитання: з якого це дива я маю оплачувати навчання инших людей? Чому я приїжджаю в Бразилію, і мене навчають португальської за мої гроші, а в Україні це має відбуватися безплатно? Точніше не безплатно, а знову за мої гроші!
Коли я захочу зробити пожертву, я піду в благочинний фонд. І, думаю, що в цьому разі мої гроші будуть витрачені справді на тих, кому вони необхідні. Ну а ті “громадяни”, про яких іде мова (в тому числі й Ви), не менш платоспроможні, ніж я. Відтак я не маю ніякого бажання субсидувати їхнє навчання.