Мистецький погляд

Як ста­ви­ти­ся до лю­ди­ни, яка ві­д­рі­зає зад­ля за­до­во­лен­ня го­ло­ви без­за­хис­ним не­мов­ля­там? Оче­вид­но, як до ма­нья­ка, як­о­го не­об­хід­но як­най­швид­ше ізо­лю­ва­ти від суспі­ль­с­т­ва. А як­що лю­ди­на ро­бить те са­ме з без­за­хист­ни­ми щу­ра­ми? То­ді, як ви­яв­ля­є­ть­ся, це мо­же бу­ти ху­дож­ник, ми­тець! Це в нь­о­го спо­сіб са­мо­ви­ра­жен­ня, то­му ні­хто йо­го не ха­пає і в тюр­му не са­джає. За­ли­ша­є­ть­ся тіль­ки пи­са­ти гнів­ні від­гу­ки — са­ме те, чо­го “ми­тець” хо­тів до­сяг­ну­ти!

Осо­бис­то ме­ні аб­со­лют­но бай­ду­же, ко­му ві­д­рі­за­ють го­ло­ву: щу­ру чи не­мов­ля­ті. Для ме­не важ­ли­во, щоб на­ступ­ним кан­ди­да­том на ві­д­рі­зан­ня го­ло­ви не був я сам, або бли­зь­ка ме­ні лю­ди­на. Са­ме за це я з мо­їх по­дат­ків пла­чу зар­п­лат­ню мі­лі­ції. І як­що різ­н­о­го ро­ду мит­ці або мис­лив­ці — вза­га­лі лю­ди, які от­ри­му­ють за­до­во­лен­ня від убив­с­т­ва, за­ли­ша­ю­ть­ся на во­лі, я не ба­чу ні­як­о­го сен­су са­ди­ти ма­нья­ків! Справ­ді, яка ме­ні різ­ни­ця, хто зав­т­ра бу­де ві­д­рі­за­ти ме­ні го­ло­ву — ма­ньяк, що прак­ти­ку­вав­ся на не­мов­ля­тах, або “ми­тець”, який тре­ну­вав­ся на па­цю­ках?!

На мою ду­м­ку, до­ки жор­с­то­ке по­во­джен­ня з тва­ри­на­ми не бу­де юри­дич­но при­рів­ня­но до жор­с­то­к­о­го по­во­джен­ня з лю­дь­ми, по­збу­ти­ся за­гро­зи на­па­ду ма­нья­ка люд­с­т­ву не вдас­ть­ся. Адже ге­не­ти­ку ще ні­хто не від­мі­няв... Для нор­маль­н­о­го жит­тя в суспі­ль­с­т­ві не­об­хід­но по­збу­ти­ся зві­ря­чих ге­нів, а це мож­ли­ве тіль­ки піс­ля кіль­кох по­ко­лінь очи­щ­ен­ня від са­дис­тів. А по­ки са­дис­ти на­зи­ва­ю­ть­ся мит­ця­ми, мис­лив­ця­ми, ри­бал­ка­ми то­що і не тіль­ки хо­дять між лю­дь­ми, а ще й по­де­ку­ди ма­ють пра­во на зброю, пр­огре­су го­ді й че­ка­ти!..

Осо­бис­то я, ви­хо­дя­чи аб­со­лют­но без­за­хис­ним з до­му, хо­чу бу­ти впев­не­ним, що ди­кі зві­рі ме­ні не зу­с­трі­ну­ть­ся. Зо­кре­ма й най­не­бе­з­печ­ні­ші з них — дво­н­огі і без шер­с­ті. А як­що я рап­том за­хо­чу їх по­ба­чи­ти, я по­ї­ду на са­фа­рі, за міс­то, взяв­ши з со­бою щось для са­мо­обо­ро­ни...

Іде­аль­ною мі­рою для очи­щ­ен­ня люд­сь­к­о­го суспі­ль­с­т­ва від зві­рів бу­ло б ви­яв­лен­ня і ви­ни­щ­ен­ня са­дис­тів по­ки во­ни мо­ло­ді і дур­ні — я маю на ува­зі під­літ­ків, які ка­ту­ють ко­тів і со­бак. Але, на жаль, мож­ли­во­с­ті злов­жи­вань тут без­меж­ні. То­му по­ки що мож­на бу­ло б ор­га­ні­зу­ва­ти­ся, ски­ну­ти­ся на ви­ко­нав­ця, щоб впі­йма­ти кот­р­о­гось із “мит­ців”, по­са­ди­ти йо­го на лан­цюг і за­сня­ти, як він ско­нає від го­ло­ду і спра­ги. А ві­део ви­клас­ти на YouTube. Та­ким є мій “мис­те­ць­кий” погляд на це пи­тан­ня!..

Далі...