Біомеханізми

Піс­ля то­го, як я за до­по­м­о­гою от­ру­ти ска­зав му­ра­хам “Na minha casa não!”, во­ни об­ли­ши­ли спро­би ство­ри­ти му­раш­ник у ме­не в кім­на­ті. За­те ву­лич­ні му­ра­хи за­по­в­за­ють, зна­хо­дять крих­ти пе­чи­ва чи пі­ци і тяг­нуть че­рез вік­но до се­бе... А вчо­ра спо­сте­рі­гав по­мір­но го­тич­ну кар­ти­ну: му­ра­хи знай­шли в яко­мусь кут­ку дох­лу осу і на­ма­га­ли­ся її пе­ре­пра­ви­ти че­рез вік­но. Ра­ма їм ду­же за­ва­жа­ла, ос­кіль­ки, щоб по­до­ла­ти її, їм тре­ба бу­ло про­пов­з­ти де­сь із сан­ти­метр по го­ри­зон­та­лі вниз го­ло­вою. Ра­зом із осою це не ні­як вда­ва­ло­ся зро­би­ти, і че­рез па­ру го­дин ме­ні ста­ло яс­но, що про­цес за­вис... До­ве­ло­ся до­по­ма­га­ти. Ці біо­при­би­раль­ни­ки ду­же не­дос­ко­на­лі! Де мої на­но­ро­бо­ти?!

Далі...