Раби не ми?

Пре­крас­на стат­тя, яка ілюс­т­рує сві­т­огляд. І не менш пре­крас­не об­го­во­рен­ня. Важ­ли­во за­ува­жи­ти, що спра­ва тут ні в яко­му не мен­та­лі­те­ті (адже оби­два спів­роз­мов­ни­ки єв­реї). Ду­маю, це біль­ше схо­же на до­с­лід з мав­па­ми: про­с­то так за­ве­де­но.

А в супе­реч­ці, що ці­ка­во, йде мо­ва про фор­маль­ні озна­ки, які на мою ду­м­ку є не­сут­тє­ви­ми. Справ­ді, яка для ра­ба або не­ра­ба різ­ни­ця, чи має він ста­тус ра­ба, чи якийсь ин­ший? Важ­ли­вим є, пе­ре­дусім, спектр мож­ли­во­с­тей. І са­ме тут по­ля­гає клю­чо­ва від­мін­ність між сов­ком і так зва­ни­ми “нор­маль­ни­ми кра­ї­на­ми”, хо­ча ні­якої чіт­кої гра­ни­ці про­ве­с­ти, оче­вид­но, не мож­на.

Від­мін­ність по­ля­гає в то­му, що в сов­ку все, на що ви ма­є­те пра­во, — це те, що вам дозво­ля­ють. Не так дав­но не бу­ло пра­ва на ви­їзд, не бу­ло пра­ва на круп­ну влас­ність, на ві­ль­не пе­ре­су­ван­ня то­що. А те­пер ці пра­ва на­д­а­ли. І тіль­ки в тій мі­рі, в якій за­хо­ті­ли. На­при­клад, землю у влас­ність вам не да­дуть, але, як­що ви ро­дич пра­ви­ль­ної лю­ди­ни, мо­жуть зда­ти в орен­ду на 100 ро­ків за 1 грив­ню на рік. На­віть як­що це за­по­від­ник, або там роз­та­шо­ва­на па­м'ят­ка ар­хі­тек­ту­ри.

А в “нор­маль­них кра­ї­нах” вам дозво­ле­но все, що не за­бо­ро­не­но. На­при­клад, вам за­бо­ро­не­но во­ло­ді­ти за­по­від­ни­ми зем­ля­ми. Про­с­то то­му, що во­ни за­по­від­ні... І це не про­с­то так, а то­му що на­ро­ди від­по­від­них кра­їн крок за кро­ком ви­бо­рю­ва­ли ті пра­ва і сво­бо­ди, які те­пер ма­ють. Во­ни ак­тив­но бо­ро­ли­ся про­ти аб­со­лю­тиз­му, про­ти раб­с­т­ва, про­ти дис­кри­мі­на­ції... І, що го­лов­не, пе­ре­м­ог­ли!

А з'я­су­ва­ти, в якій кра­ї­ні ви жи­ве­те ду­же про­с­то: при­йдіть ЖЕК, в де­ржа­вну ус­та­но­ву, в ко­му­наль­не під­при­єм­с­т­во і по­спіл­куй­те­ся з пер­со­на­лом. Як­що во­ни став­ля­ть­ся до вас, як до під­лег­л­о­го, знай­те — ви в сов­ку...

Далі...