понеділок, 7 квітня 2008 р.

“Зайві” українські літери


Попри те, що український правопис в основному відповідає вимові, в ньому все рівно залишаються особливості мало пов'язані з мовою. Так, наприклад, буква щ позначає просто два звуки: ш і ч. Так само і ч разом з ц позначають два звуки, що зливаються в один, причому відповідні дзвінкі дж і дз позначаються двома буквами! Цікаво, що завдяки префіксам над-, від-, під- (нічого не забув?) ці пари літер можуть читатися і роздільно. Наприклад: надзвичайно, підживити, відзначити... Зате букви ч і ц сплутати з тш і тс просто неможливо — в українській мові нема таких слів!

Невідповідність існує також серед йотованих голосних: букви я, ю, є після приголосних пом'якшують їх, в решті випадків — означають відповідно йа, йу, йе. Зате голосний і використовується тільки для пом'якшення, а от для позначення йи використовується ї. Насправді буква ї необхідна тільки тому, що зустрічається на початку слова, і там її необхідно відрізнити від і. В білоруській мові, наприклад, цієї проблеми нема, тому вони просто читають і як ї після голосних і апострофа.

Легко бачити, що всі ці букви насправді можна викинути: замість ч писати тш , замість цтс, замість щштш, так само я, ю, є можна замінити на йа, йу, йе або ьа, ьу, ье по аналогії з йо та ьо. Тоді ї буде йи, а і слід писати як ьи. Можна було б за прикладом білорусів додати нову букву ё, навіть попри те, що вона не чергується з е, але так кількість букв зменшиться несуттєво.

Тут виникає резонне запитання, а навіщо взагалі зменшувати кількість букв? Звичайно, я не збираюся влаштовувати реформу правопису задля наближення його до фонетики! Це необхідно для того, щоб ефективно транслітерувати українську мову за допомогою латинки. Просто після викидання “зайвих” 8 букв, у нас залишається всього 25, що вже менше за кількість, яку спромоглися видумати римляни.

Звичайно, можна (і правильно) намагатися транслювати стільки букв, скільки є за допомогою кількох букв латинського алфавіту, але хотілося б, щоб після трансляції американські й західноєвропейські варвари читали наші слова більш-менш адекватно. Саме тому, на мою думку, слід починати саме з фонетичного запису.

Нема коментарів

Дописати коментар