суботу, 17 травня 2008 р.

Великі українці


Вчора подивився «Великих українців». Сам я в цьому голосуванні участи звичайно не брав, оскільки сумнівів у фальсифікації в мене не було з самого початку. Особисто я більше довіряю голосуванню в ЖЖ попри його непрезентативність. Але шоу все рівно вийшло цікавеньке.

Порадував Ступка, цитуючи Шевченка про важкий вихід з розпасів:
Мені тринадцятий минало...
Я — пас!
Не можна не згадати Віктюка, який розказував про виставу на честь п'ятдесятиріччя радянської влади «Украдене щастя».

Також прекрасною я вважаю рекламу горілки PRIME. Там чоловік просто розривається між двома дівчатами, тому, кінець кінцем, вибирає PRIME. Це, я так розумію, — головна національна ідея™.

А хітом була реклама “великих українців”, які не роблять нічого геніяльного, а просто “чесно виконують свою роботу”. І їх мільйони! Ну, це справді сильно сказано... Думаю, і мільйона таких не знайдеться! Принаймні в мене таке враження, що половина українців сидить без роботи і думає, що б таке вкрасти, а инша половина думає, як скористатися своїм службовим становищем для особистого збагачення...

Але щось я відхилився від теми — мабуть, старість. Я думаю, що навіть без урахування фальсифікацій постановка питання на голосування за такими умовами веде до “несподіваних результатів”. Втім, шоу є шоу.

Проте, якщо вже з'ясовувати, хто з українців є видатним, як правильно було сказано, треба ділити по категоріям. А якщо визначати справді великих, то постановка питання має бути иншою: без кого не було б України. І, при всій моїй повазі до Чорновола, Амосова й Лобановського, цілком очевидно, що в десятку вони потрапили тільки тому, що померли не так давно. Справді, невже Корольов, який вивів людину в космос, менше заслуговує на те, щоб бути в десятці? А вже з видатних фахівців навіть тільки XX століття можна легко набрати ще сотню. Тільки в теоретичній фізиці у нас були Гамов і Боголюбов!

Тому я і вирішив скласти свою трійку великих українців.
  1. Тарас Шевченко. Ну, тут коментарі зайві. Це людина, яка фактично створила українську літературну мову. І я вважаю, що не кожен народ може похвалитися геніями такого рівня.
  2. Степан Бандера. Без нього, мені здається, зараз ми б мали не Україну, а, в кращому випадку УРСР по типу Білорусі, тільки з нашим окремим Батькой™.
  3. Богдан Хмельницький. Він, як не крути, є засновником української державотворчої традиції.
    Що ж стосується Ярослава Мудрого, то він теж, безперечно, має бути в десятці — навіть краще у п'ятірці разом із Григорієм Сковородою, — але говорити про неперервність державности після розпаду Руси я вважаю просто некоректним.
Звичайно, якби не було Шевченка, можливо, його місце зайняв би Франко, або Леся Українка, але переграти історію ми не можемо. Те саме стосується і Бандери з Хмельницьким. Філософське питання про роль особи в історії я зачіпати не хочу.

Нема коментарів

Дописати коментар