Вісті з Севастополя

Не знаю чо­му, але кри­ти­ку­ва­ти ме­ні зав­жди лег­ше, ніж хва­ли­ти. Не­до­лі­ки зра­зу впа­да­ють в око і псу­ють вра­жен­ня. До­ско­на­лість же не при­вер­тає до се­бе ува­ги. І, ми­мо­во­лі, ста­виш­ся до неї, як до чо­гось звич­н­о­го, по­при те, що її ка­тас­т­ро­фіч­но не ви­ста­чає...

Так і я ве­сь час кри­ти­кую ук­ра­їн­сь­ку по­лі­ти­ку, не звер­та­ю­чи ува­гу на хо­ро­ше. Але сь­о­год­ні я спро­бую ком­пен­су­ва­ти та­ке од­но­бо­ке став­лен­ня. Я хо­чу по­ап­ло­ду­ва­ти ук­ра­їн­сь­ким пра­во­о­хо­рон­цям, які, по­при всі на­тя­ки, не пе­ре­тво­рю­ють се­вас­то­поль­сь­ких депу­та­тів-ван­да­лів на по­лі­тич­них в'­яз­нів, а штра­фу­ють їх як зви­чай­них жалю­гід­них ху­лі­га­нів, яки­ми ві­ни на­справ­ді і є!

Шко­да тіль­ки, що не бу­ло змоги за­ді­я­ти тих дріб­них зло­чин­ців на суспі­ль­но-ви­прав­них ро­бо­тах, на­при­клад, з від­нов­лен­ня тої са­мої ме­мо­рі­аль­ної дош­ки, яку во­ни роз­тро­щи­ли. Факт ван­да­ліз­му з бо­ку депу­та­тів пре­крас­но ви­гля­дає на тлі об­ва­лу сті­ни Ге­ну­е­зь­кої фор­те­ці, яка про­сто­я­ла в Се­вас­то­по­лі сім сто­літь. Оче­вид­но, се­вас­то­по­ль­цям за­раз не до куль­тур­ної спад­щи­ни, як­що во­ни оби­ра­ють со­бі та­ких депу­та­тів. Спо­ді­ва­ю­ся, па­м'я­ток куль­ту­ри в цьо­му міс­ті ви­ста­чить на всіх ван­да­лів...

Далі...