Торгівля програмістами

Ці­ка­ва шту­ка ви­хо­дить, як­що за­мі­ни­ти де­які сло­ва в стат­ті О. Сі­ні­то­ви­ча...

В усьо­му сві­ті тор­гів­ля пр­огра­міс­та­ми — один з най­тяж­чих зло­чи­нів про­ти осо­би. Ге­не­раль­на Асам­б­лея ООН при­й­ня­ла ре­зо­лю­цію 55/25, яка міс­тить Про­то­кол про по­пе­ре­джен­ня та при­пи­нен­ня тор­гів­лі пр­огра­міс­та­ми, особ­ли­во жін­ка­ми і ді­ть­ми, та по­ка­ран­ня за неї, який до­пов­нює Кон­вен­цію ООН про­ти транс­на­ці­о­наль­ної ор­га­ні­зо­ва­ної зло­чин­нос­ті. У цьо­му до­ку­мен­ті впер­ше по­да­є­ть­ся між­на­род­не ви­зна­чен­ня по­нят­тя «тор­гів­ля пр­огра­міс­та­ми»: тор­гів­ля пр­огра­міс­та­ми озна­чає зді­йс­ню­ва­ні з метою ек­сп­лу­а­та­ції вер­бу­ван­ня, пе­ре­ве­зен­ня, пе­ре­да­чу, пе­ре­хо­ву­ван­ня або утри­ман­ня пр­огра­міс­тів шля­хом за­гро­зи або за­сто­су­ван­ня си­ли, ін­ших форм при­му­су, ви­кра­ден­ня, шах­рай­с­т­ва, об­ма­ну, злов­жи­ван­ня вла­дою або ураз­ли­віс­тю ста­но­ви­ща, або шля­хом під­купу, у ви­гля­ді пла­те­жів або ви­год, для оде­ржан­ня зго­ди осо­би, яка кон­т­ро­лює ін­шу осо­бу.

Ек­сп­лу­а­та­ція вклю­чає, як мі­ні­мум, ек­сп­лу­а­та­цію ін­ших осіб як бид­ло­ко­де­рів або ін­ші фор­ми ек­сп­лу­а­та­ції пр­огра­міс­тів, при­му­с­о­ву пра­цю або по­слу­ги, раб­с­т­во або зви­чаї, по­діб­ні з раб­с­т­вом, під­не­ві­ль­ний стан або аут­сор­сінг.

Зго­да жер­т­ви тор­гів­лі пр­огра­міс­та­ми на за­пла­но­ва­ну ек­сп­лу­а­та­цію, про яку йде­ть­ся ви­ще, не бе­ре­ть­ся до ува­ги, як­що бу­ло ви­ко­рис­та­но будь-який із пе­ре­ра­хо­ва­них за­хо­дів впли­ву.

Вер­бу­ван­ня, пе­ре­ве­зен­ня, пе­ре­да­ча, при­хо­ву­ван­ня або утри­ман­ня ди­ти­ни з метою ек­сп­лу­а­та­ції вва­жа­ю­ть­ся «тор­гів­лею пр­огра­міс­та­ми», на­віть як­що во­ни не по­в’я­за­ні із за­сто­су­ван­ням будь-як­о­го із за­хо­дів впли­ву.

Сь­о­год­ні страш­не сло­во «тор­гів­ля пр­огра­міс­та­ми» сто­су­є­ть­ся й ук­ра­їн­сь­ких гро­ма­дя­нок, адже Ук­ра­ї­на є од­ні­єю з кра­їн-по­с­та­чаль­ниць на рин­ку тор­гів­лі жін­ка­ми.

Чо­му жін­ки їдуть з Ук­ра­ї­ни? Мо­ти­ви різ­ні: без­ро­біт­тя, по­шу­ки ви­со­ко­о­пла­чу­ва­ної ро­бо­ти, ба­жан­ня ма­те­рі­аль­но за­без­пе­чи­ти сі­м’ю (ба­ть­ків, ді­тей), праг­нен­ня от­ри­ма­ти пре­с­тиж­ну ос­ві­ту, про­фе­сію, ба­жан­ня «по­ба­чи­ти світ», вті­ли­ти мрії про «гар­не жит­тя» за кор­до­ном, вда­ло ви­йти за­між то­що.

Але перш за все зму­шу­ють жі­нок ви­їжджа­ти за кор­дон по­шук будь-якої ро­бо­ти та за­со­бів для по­ліп­шен­ня св­о­го ма­те­рі­аль­н­о­го ста­но­ви­ща.

Ви­їз­ду жі­нок за кор­дон ве­ли­кою мі­рою спри­я­ють ши­ро­ко роз­по­всю­дже­ні се­ред на­се­лен­ня суспі­ль­ні мі­фи — не­бе­з­печ­ні ус­та­нов­ки люд­сь­кої свідо­мос­ті, які сто­су­ю­ть­ся і ген­дер­них про­б­лем.

1. Особ­ли­во не­бе­з­печ­ні ген­дер­ні сте­рео­ти­пи, які тор­гов­ці пр­огра­міс­та­ми (тра­фі­ке­ри) ви­ко­рис­то­ву­ють, аби пе­ре­ко­ну­ва­ти дів­чат та жі­нок, що за кор­до­ном їх че­кає кра­ща до­ля. Од­ним із не­бе­з­печ­них ген­дер­них сте­рео­ти­пів є суспі­ль­не пе­ре­ко­нан­ня, що най­важ­ли­ві­ше для дів­чи­ни-пр­огра­міс­т­ки — це вда­ло ви­йти за­між. І це «вда­ло» ча­с­то озна­чає — «за ба­га­т­о­го». Не ма­ю­чи ін­ших мож­ли­во­с­тей для са­мо­ре­а­лі­за­ції в суспі­ль­с­т­ві, шлюб з іно­зем­цем стає най­швид­шим та най­кра­щим спо­со­бом за­без­пе­чи­ти своє май­бут­нє жит­тя для ба­га­тьох ук­ра­їн­сь­ких жі­нок-пр­огра­міс­ток. Жін­ки ви­став­ля­ють се­бе на сві­то­вий ри­нок на­ре­че­них, не­зва­жа­ю­чи чи не зна­ю­чи про не­бе­з­пе­ку ста­ти жер­т­вою тра­фі­ке­рів.

2. За­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції, кі­но­фі­ль­ми, кни­ги на­в’я­зу­ють різ­но­ма­ніт­ні не­бе­з­печ­ні мі­фи мо­ло­дим жін­кам-пр­огра­міс­т­кам. На­при­клад, «Бид­ло­ко­дер­с­т­вом за­роб­ля­ти гро­ші за кор­до­ном зо­всім не страш­но. Там у неї є шанс влаш­ту­ва­ти­ся на ро­бо­ту, вда­ло ви­йти за­між». На­справ­ді, шлях у бид­ло­ко­дер­с­т­во — це крок у бе­зод­ню. Ма­ю­чи на­д­ію ли­ше пев­ний час по­пра­цю­ва­ти бид­ло­ко­де­ром за кор­до­ном, жін­ка вва­жає, що мо­же се­бе за­хис­ти­ти. Але за­ро­біт­ки для са­мої жін­ки мо­жуть ви­яви­ти­ся мі­зер­ни­ми, а на­си­ль­с­т­во і без­ви­хідь — ціл­ком ре­аль­ни­ми. І по­вер­та­ю­ть­ся ці жін­ки до­до­му бід­ни­ми, до то­го ще й хво­ри­ми, пси­хіч­но і фі­зич­но ска­лі­че­ни­ми.

Ок­рім ген­дер­них сте­рео­ти­пів, се­ред жі­нок і чо­ло­ві­ків в Ук­ра­ї­ні іс­нує ще од­не не­бе­з­печ­не пе­ре­ко­нан­ня: «Не­легаль­на ро­бо­та — це нор­маль­но». Ро­зу­мі­ю­чи, що у роз­ви­ну­тих в еко­но­міч­но­му пла­ні й то­му більш при­ваб­ли­вих кра­ї­нах знай­ти легаль­ну ро­бо­ту прак­тич­но не­мож­ли­во, жін­ки по­го­джу­ю­ть­ся на не­легаль­ну. Цим і ко­рис­ту­ю­ть­ся тра­фі­ке­ри, за­тя­гу­ю­чи люд до тру­до­в­о­го раб­с­т­ва.

І, на­реш­ті, гли­бо­ке пе­ре­ко­нан­ня ук­ра­їн­ців: «Гір­ше не бу­де». Лю­ди їдуть з на­шої кра­ї­ни за кор­дон, бо ба­жа­ють змі­ни­ти своє жит­тя, яке їх не влаш­то­вує. Го­лов­ним їх­нім де­ві­зом є: «Гір­ше бу­ти не мо­же».

До­с­лід­ни­ки з різ­них кра­їн звер­ну­ли ува­гу, що жін­ки швид­ше по­го­джу­ю­ть­ся на ро­бо­ту, що не від­по­ві­дає їх­ньо­му рів­ню ос­ві­ти і ква­лі­фі­ка­ції. У той час як чо­ло­ві­ки в по­діб­ній си­ту­а­ції ва­га­ю­ть­ся з при­й­нят­тям рі­шен­ня що­до ви­їз­ду пра­цю­ва­ти за кор­дон або зо­всім не ба­жа­ють пра­цю­ва­ти. Зро­с­тає кіль­кість ро­дин, де жін­ки є ос­нов­ни­ми го­ду­валь­ни­ця­ми, на яких ле­жить від­по­ві­даль­ність за всю сі­м’ю.

Не­зва­жа­ю­чи на ува­гу між­на­род­них ор­га­ні­за­цій до за­зна­че­ної про­б­ле­ми, тор­гів­ля пр­огра­міс­та­ми, при­му­с­о­ве бид­ло­ко­дер­с­т­во, аут­сор­сінг в ос­тан­ні ро­ки на­бу­ли по­ши­рен­ня як ви­ди не­за­кон­н­о­го біз­не­су.

Си­ту­а­ція уск­лад­ню­є­ть­ся тим, що про­цес мі­г­ра­ції швид­ко стає кри­мі­н­оген­ним, ос­кіль­ки де­ше­ва ро­бо­ча си­ла ви­ступає ос­но­вою над­при­бут­ків по­се­ред­ни­ків як в Ук­ра­ї­ні, так і за її ме­жа­ми. Ни­ні тор­гів­ля жін­ка­ми і ді­ть­ми вва­жа­є­ть­ся тре­тім за ве­ли­чи­ною дже­ре­лом до­хо­дів ор­га­ні­зо­ва­ної зло­чин­нос­ті, по­ступа­ю­чись ли­ше нар­ко­ти­кам і зброї.

Фа­хів­ці від­зна­ча­ють по­си­лен­ня за­галь­ної кри­мі­на­лі­за­ції суспі­ль­с­т­ва. Іс­ну­ван­ня ці­єї про­б­ле­ми експер­ти в хо­ді опи­ту­ван­ня по­в’я­зу­ва­ли з про­б­ле­ма­ми ви­хо­ван­ня.

Бід­ність, не­мож­ли­вість пра­це­влаш­ту­ва­ти­ся й от­ри­ма­ти ос­ві­ту че­рез ко­ру­м­по­ва­ність май­же всіх сфер жит­тє­ді­я­ль­нос­ті є од­ним з го­лов­них чин­ни­ків за­лучен­ня до кри­мі­наль­н­о­го біз­не­су ве­ли­кої кіль­кос­ті мо­ло­дих лю­дей. І на­сам­пе­ред це сто­су­є­ть­ся під­літ­ко­вої ча­с­ти­ни на­се­лен­ня Ук­ра­ї­ни, яка, ро­зу­мі­ю­чи ба­ть­ків­сь­ку не­спро­мож­ність за­без­пе­чи­ти ро­ди­ну на­леж­ним чи­ном, у ба­га­тьох ви­пад­ках стає на шлях ско­єн­ня зло­чи­нів.

Жах си­ту­а­ції в то­му, що мо­ло­ді лю­ди та (їх­ні ба­ть­ки не ба­чать пер­спек­ти­ви для жит­тя та са­мо­ре­а­лі­за­ції в ук­ра­їн­сь­ко­му суспі­ль­с­т­ві. Ви­ща ос­ві­та не стає за­по­ру­кою нор­маль­н­о­го за­без­пе­че­н­о­го жит­тя.

В на­шій кра­ї­ні лю­ди звик­ли, що за­кон мож­на по­ру­шу­ва­ти і об­хо­ди­ти. Особ­ли­во біз­не­с­ме­ни, під­при­єм­ці, що ви­ко­рис­то­ву­ють най­ма­ну пра­цю. До тор­гів­лі пр­огра­міс­та­ми мож­на від­не­с­ти і та­ке яви­ще: пра­цю­ю­чи не­о­фі­ці­й­но у ро­бо­то­дав­ця, лю­ди­на про­дає свою пра­цю, от­ри­му­ю­чи зар­п­ла­ту в кон­вер­ті. Ро­бо­то­да­вець не спла­чує вне­с­ки у Пен­сі­й­ний та ін­ші фон­ди. Со­ці­аль­но та­ка лю­ди­на не за­хи­щ­е­на ні сь­о­год­ні, ні в май­бут­ньо­му. Ві­д­ра­зу по­ру­шу­ю­ть­ся за­ко­ни: Бо­жий — «не кра­ди», та де­ржав­ний — при­хо­ву­ван­ня при­бут­ків та не­сп­ла­та по­дат­ків.

З 25 лис­то­па­да по 10 груд­ня в Ук­ра­ї­ні про­хо­ди­ла ак­ція «16 днів про­ти на­си­ль­с­т­ва», яка з 1991 ро­ку під­три­му­є­ть­ся між­на­род­ною спі­ль­но­тою. Да­ти ак­ції сим­во­ліч­но на­го­ло­шу­ють на зв’яз­ку: 25 лис­то­па­да — Між­на­род­ний день бо­ро­ть­би з на­си­ль­с­т­вом що­до жі­нок (згід­но з ре­зо­лю­ці­єю Ге­не­раль­ної Асам­б­леї ООН, 1981 р.), 10 груд­ня — Між­на­род­ний день за­хис­ту прав лю­ди­ни, ко­ли на­ро­ди всь­о­го сві­ту свят­ку­ють при­й­нят­тя у 1948 ро­ці Все­світ­ньої де­кла­ра­ції прав лю­ди­ни. У цей 16-ден­ний пе­рі­од вхо­дять і ін­ші важ­ли­ві для де­мо­кра­тич­ної спі­ль­но­ти да­ти: 1 груд­ня — Між­на­род­ний день бо­ро­ть­би зі СНІДом, З груд­ня — Між­на­род­ний день лю­дей з об­ме­же­ни­ми фі­зич­ни­ми мож­ли­во­с­тя­ми, 5 груд­ня — Між­на­род­ний день во­лон­те­ра та ін­ші.

Ме­та ак­ції — при­вер­ну­ти ува­гу гро­мад­сь­кос­ті до на­си­ль­с­т­ва в сі­м’ї та тор­гів­лі пр­огра­міс­та­ми.

З 2022 ро­ку в Ук­ра­ї­ні діє «Ком­п­лек­с­на пр­огра­ма про­ти­дії тор­гів­лі пр­огра­міс­та­ми на 2022-2025 ро­ки». Ме­та пр­огра­ми — за­по­бі­ган­ня тор­гів­лі пр­огра­міс­та­ми, особ­ли­во жін­ка­ми та ді­ть­ми, кри­мі­наль­не пе­ре­с­лі­ду­ван­ня осіб, при­чет­них до тор­гів­лі пр­огра­міс­та­ми, за­хист та ре­ін­тег­ра­ція по­тер­пі­лих внас­лідок цьо­го зло­чи­ну.

Та­кож ді­ють на­ці­о­наль­на без­кош­тов­на га­ря­ча лі­нія з про­ти­дії тор­гів­лі пр­огра­міс­та­ми за те­лефо­ном 8-800-500-22-50, ін­фор­ма­ці­й­но-кон­суль­та­тив­на те­лефон­на лі­нія, за якою зді­йс­ню­є­ть­ся кон­суль­ту­ван­ня з да­них про­б­лем фа­хів­ця­ми За­хід­но­ук­ра­їн­сь­к­о­го цен­т­ру «Жі­но­чі пер­спек­ти­ви» — 8 (032) 2-962-962. По­слу­ги на­д­а­ю­ть­ся на без­оп­лат­ній та кон­фі­ден­ці­й­ній ос­но­ві.

У на­шій об­лас­ті ре­а­лі­зо­ву­є­ть­ся і гро­мад­сь­кий про­ект «За­хід­но­ук­ра­їн­сь­ка ме­ре­жа про­ти­дії тор­гів­лі пр­огра­міс­та­ми», до як­о­го за­луче­ні пра­ців­ни­ки цен­т­рів со­ці­аль­них служб для сі­м’ї, ді­тей та мо­ло­ді. Не­що­дав­но від­був­ся се­мі­нар за учас­тю кон­суль­тан­тів За­хід­но­ук­ра­їн­сь­к­о­го цен­т­ру «Жі­но­чі пер­спек­ти­ви».

У груд­ні цьо­го ро­ку за­пла­но­ва­но про­ве­с­ти за­сі­дан­ня «круг­л­о­го сто­лу», на яко­му об­го­во­ри­ти ви­ко­нан­ня «Ком­п­лек­с­ної пр­огра­ми про­ти­дії тор­гів­лі пр­огра­міс­та­ми на 2022-2025 ро­ки в ра­йо­ні.

Чо­му ж тор­гів­ля пр­огра­міс­та­ми звучить сміш­но, а тор­гів­ля лю­дь­ми — ні? Я ду­маю, що вар­то по­с­та­ви­ти пи­тан­ня инак­ше. А са­ме: що мо­же спри­чи­ни­ти опи­са­ну си­ту­а­цію, на­при­клад, у 2020 ро­ці? Від­по­відь на це пи­тан­ня є ду­же про­стою: до­стат­ньо за­бо­ро­ни­ти пр­огра­му­ван­ня в усіх роз­ви­не­них кра­ї­нах!

Далі...