пʼятниця, 19 грудня 2008 р.

Торгівля програмістами


Цікава штука виходить, якщо замінити деякі слова в статті О. Сінітовича...
В усьому світі торгівля програмістами — один з найтяжчих злочинів проти особи. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію 55/25, яка містить Протокол про попередження та припинення торгівлі програмістами, особливо жінками і дітьми, та покарання за неї, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності. У цьому документі вперше подається міжнародне визначення поняття «торгівля програмістами»: торгівля програмістами означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, переховування або утримання програмістів шляхом загрози або застосування сили, інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю становища, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.


Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію інших осіб як бидлокодерів або інші форми експлуатації програмістів, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні з рабством, підневільний стан або аутсорсінг.

Згода жертви торгівлі програмістами на заплановану експлуатацію, про яку йдеться вище, не береться до уваги, якщо було використано будь-який із перерахованих заходів впливу.

Вербування, перевезення, передача, приховування або утримання дитини з метою експлуатації вважаються «торгівлею програмістами», навіть якщо вони не пов’язані із застосуванням будь-якого із заходів впливу.

Сьогодні страшне слово «торгівля програмістами» стосується й українських громадянок, адже Україна є однією з країн-постачальниць на ринку торгівлі жінками.

Чому жінки їдуть з України? Мотиви різні: безробіття, пошуки високооплачуваної роботи, бажання матеріально забезпечити сім’ю (батьків, дітей), прагнення отримати престижну освіту, професію, бажання «побачити світ», втілити мрії про «гарне життя» за кордоном, вдало вийти заміж тощо.

Але перш за все змушують жінок виїжджати за кордон пошук будь-якої роботи та засобів для поліпшення свого матеріального становища.

Виїзду жінок за кордон великою мірою сприяють широко розповсюджені серед населення суспільні міфи — небезпечні установки людської свідомості, які стосуються і гендерних проблем.

1. Особливо небезпечні гендерні стереотипи, які торговці програмістами (трафікери) використовують, аби переконувати дівчат та жінок, що за кордоном їх чекає краща доля. Одним із небезпечних гендерних стереотипів є суспільне переконання, що найважливіше для дівчини-програмістки — це вдало вийти заміж. І це «вдало» часто означає — «за багатого». Не маючи інших можливостей для самореалізації в суспільстві, шлюб з іноземцем стає найшвидшим та найкращим способом забезпечити своє майбутнє життя для багатьох українських жінок-програмісток. Жінки виставляють себе на світовий ринок наречених, незважаючи чи не знаючи про небезпеку стати жертвою трафікерів.

2. Засоби масової інформації, кінофільми, книги нав’язують різноманітні небезпечні міфи молодим жінкам-програмісткам. Наприклад, «Бидлокодерством заробляти гроші за кордоном зовсім не страшно. Там у неї є шанс влаштуватися на роботу, вдало вийти заміж». Насправді, шлях у бидлокодерство — це крок у безодню. Маючи надію лише певний час попрацювати бидлокодером за кордоном, жінка вважає, що може себе захистити. Але заробітки для самої жінки можуть виявитися мізерними, а насильство і безвихідь — цілком реальними. І повертаються ці жінки додому бідними, до того ще й хворими, психічно і фізично скаліченими.

Окрім гендерних стереотипів, серед жінок і чоловіків в Україні існує ще одне небезпечне переконання: «Нелегальна робота — це нормально». Розуміючи, що у розвинутих в економічному плані й тому більш привабливих країнах знайти легальну роботу практично неможливо, жінки погоджуються на нелегальну. Цим і користуються трафікери, затягуючи люд до трудового рабства.

І, нарешті, глибоке переконання українців: «Гірше не буде». Люди їдуть з нашої країни за кордон, бо бажають змінити своє життя, яке їх не влаштовує. Головним їхнім девізом є: «Гірше бути не може».

Дослідники з різних країн звернули увагу, що жінки швидше погоджуються на роботу, що не відповідає їхньому рівню освіти і кваліфікації. У той час як чоловіки в подібній ситуації вагаються з прийняттям рішення щодо виїзду працювати за кордон або зовсім не бажають працювати. Зростає кількість родин, де жінки є основними годувальницями, на яких лежить відповідальність за всю сім’ю.

Незважаючи на увагу міжнародних організацій до зазначеної проблеми, торгівля програмістами, примусове бидлокодерство, аутсорсінг в останні роки набули поширення як види незаконного бізнесу.

Ситуація ускладнюється тим, що процес міграції швидко стає криміногенним, оскільки дешева робоча сила виступає основою надприбутків посередників як в Україні, так і за її межами. Нині торгівля жінками і дітьми вважається третім за величиною джерелом доходів організованої злочинності, поступаючись лише наркотикам і зброї.

Фахівці відзначають посилення загальної криміналізації суспільства. Існування цієї проблеми експерти в ході опитування пов’язували з проблемами виховання.

Бідність, неможливість працевлаштуватися й отримати освіту через корумпованість майже всіх сфер життєдіяльності є одним з головних чинників залучення до кримінального бізнесу великої кількості молодих людей. І насамперед це стосується підліткової частини населення України, яка, розуміючи батьківську неспроможність забезпечити родину належним чином, у багатьох випадках стає на шлях скоєння злочинів.

Жах ситуації в тому, що молоді люди та (їхні батьки не бачать перспективи для життя та самореалізації в українському суспільстві. Вища освіта не стає запорукою нормального забезпеченого життя.

В нашій країні люди звикли, що закон можна порушувати і обходити. Особливо бізнесмени, підприємці, що використовують найману працю. До торгівлі програмістами можна віднести і таке явище: працюючи неофіційно у роботодавця, людина продає свою працю, отримуючи зарплату в конверті. Роботодавець не сплачує внески у Пенсійний та інші фонди. Соціально така людина не захищена ні сьогодні, ні в майбутньому. Відразу порушуються закони: Божий — «не кради», та державний — приховування прибутків та несплата податків.

З 25 листопада по 10 грудня в Україні проходила акція «16 днів проти насильства», яка з 1991 року підтримується міжнародною спільнотою. Дати акції символічно наголошують на зв’язку: 25 листопада — Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок (згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, 1981 р.), 10 грудня — Міжнародний день захисту прав людини, коли народи всього світу святкують прийняття у 1948 році Всесвітньої декларації прав людини. У цей 16-денний період входять і інші важливі для демократичної спільноти дати: 1 грудня — Міжнародний день боротьби зі СНІДом, З грудня — Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями, 5 грудня — Міжнародний день волонтера та інші.

Мета акції — привернути увагу громадськості до насильства в сім’ї та торгівлі програмістами.

З 2022 року в Україні діє «Комплексна програма протидії торгівлі програмістами на 2022-2025 роки». Мета програми — запобігання торгівлі програмістами, особливо жінками та дітьми, кримінальне переслідування осіб, причетних до торгівлі програмістами, захист та реінтеграція потерпілих внаслідок цього злочину.

Також діють національна безкоштовна гаряча лінія з протидії торгівлі програмістами за телефоном 8-800-500-22-50, інформаційно-консультативна телефонна лінія, за якою здійснюється консультування з даних проблем фахівцями Західноукраїнського центру «Жіночі перспективи» — 8 (032) 2-962-962. Послуги надаються на безоплатній та конфіденційній основі.

У нашій області реалізовується і громадський проект «Західноукраїнська мережа протидії торгівлі програмістами», до якого залучені працівники центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Нещодавно відбувся семінар за участю консультантів Західноукраїнського центру «Жіночі перспективи».

У грудні цього року заплановано провести засідання «круглого столу», на якому обговорити виконання «Комплексної програми протидії торгівлі програмістами на 2022-2025 роки в районі.
Чому ж торгівля програмістами звучить смішно, а торгівля людьми — ні? Я думаю, що варто поставити питання инакше. А саме: що може спричинити описану ситуацію, наприклад, у 2020 році? Відповідь на це питання є дуже простою: достатньо заборонити програмування в усіх розвинених країнах!

Нема коментарів

Дописати коментар