неділя, 21 грудня 2008 р.

Про манеру спілкування


В молодості людина дуже любить розказувати про про те, що було для неї новим, свіжи, джеролом досвіду... І вірить тому, що їй говорять инші люди. Молодша людина менше схильна перевіряти інформацію, особливо якщо інформація надійшла від авторитетного джерела.

Старші люди розповідають менше. Не те, щоб вони говорили мало — часто навпаки, — але нерідко повторюють одне й те саме. Особливо люблять повторювати якісь прості лаконічні думки, фрази, в яких, як їм здається, зконцентровано життєву мудрість, плід їхніх міркувань, набутий ними досвід.

Раніше я думав, що це прямий наслідок того, що старші люди втрачають здатність сприймати щось нове. Їхня роль — передавати накопичену інформацію наступним поколінням, а навчатися новому перед смертю просто нема сенсу. Саме тому иноді здається, що вони не слухають того, що їм кажеш...

Не знаю наскільки важливим є цей чинник, але враховувати необхідно також инше: старші люди мають значно краще знають людей. І розуміють, можливо підсвідомо, що не всі люди здатні зрозуміти складні речі. Навпаки — велика кількість людей не сприймає складних думок. Довгі слова їх засмучують точно так само, як знаменитого ведмедя з тирсою в голові. Тому для донесення результатів життєвого досвіду до таких людей, думку необхідно сформулювати коротко і просто. Інструкція до дії має бути простим правилом, життєва установка — гаслом, мораль — списком заповідей... Тільки в такій формі все це може бути засвоєне переважною більшістю людей. Саме тому досвічені люди намагаються повторювати прості думки багато разів...

Що стосується сприйняття нового, то для старшої людини характерно піддавати сумніву все нове, що їй доводиться сприймати. І це правильно, якщо зважити на те, як люди люблять вводити в оману одне одного... Думаю, не слід виключати можливости того, що набуття відповідних рис характеру з віком запрограмовано в нас матінкою природою. Але, можливо, досвід впливає на характер навіть більше.

Нема коментарів

Дописати коментар