Я звичайно з симпатію ставлюся до українських консерваторів, тому що комунофашисти, яких у нашій політиці більшість, вже реально дістали. Консерватори все-таки — це права ідеологія, яка хоч якось протистоїть цій пошесті. Але коли консерватори по-дитячому радіють таким заборонам, як побудова мінаретів у Швейцарії, я цього зрозуміти не можу. Власне, радість від того, що швейцарці насрали мусульманам, які є ворогами консервативних християн, я зрозуміти можу. Але коли під це підводиться якесь демократичне підґрунтя, це поза моїм розумінням!
Ні, я не проти права швейцарців висловлювати свою думку — тут я повністю згоден з Яструбом. Проблема, на мою думку, в межах застосування демократичного механізму. Демократія — це шлях розв'язання проблем, які стосуються всіх. І в цьому є її обмеження. Не можна виносити на всенародний референдум питання, які стосуються приватних справ людини. Це означає, що не можна забороняти людям будувати ті чи инші споруди на власній землі, не можна забороняти носити той чи инший одяг (хіджаби), або не носити ніякого (як це роблять нудисти), навіть якщо когось їхній вигляд ображає. Точно так само, як не можна забороняти людям висловлювати свою думку, навіть якщо вона не подобається більшості!
Особисто мене радує те, що людство нарешті прийшло до поваги свободи самовираження, до максими «моя свобода закінчується там, де починається свобода иншої людини», і ця повага знайшла відображення в законах і демократичних традиціях. Але коли більшість диктує меншості як правильно жити, як вдягатися, що будувати і де, то це ніяка не демократія. Це більшовизм. І якщо більшовизм переможе демократію, то для мене не так вже й важливо буде, який це більшовизм — християнський чи мусульманський. Кінець кінцем, християнський фундаменталізм для мене кращий за мусульманський тільки тим, що першого (в сучасному світі) набагато менше, ніж другого. І в цьому питанні я радикально не згоден з консерваторами, для яких «християнський» означає «свій».
Абсолютно правильно сказала Валерія Новодворська: питання було некоректно поставлено від початку. Але наслідком такої постановки стала маленька перемога більшовизму. Якщо на результати референдуму начхають, виграють ісламські більшовики, які хочуть нав‘язати всьому світу свої єдиноправильні цінності. Якщо результати референдуму буде імплементовано, швейцарцям треба буде скасувати свободу совісті на території своєї країни. Свобода програє в обох випадках, і це дуже сумно... Заради справедливости, слід зазначити, що в деяких європейських країнах свобода програла давно...
Ні, я не проти права швейцарців висловлювати свою думку — тут я повністю згоден з Яструбом. Проблема, на мою думку, в межах застосування демократичного механізму. Демократія — це шлях розв'язання проблем, які стосуються всіх. І в цьому є її обмеження. Не можна виносити на всенародний референдум питання, які стосуються приватних справ людини. Це означає, що не можна забороняти людям будувати ті чи инші споруди на власній землі, не можна забороняти носити той чи инший одяг (хіджаби), або не носити ніякого (як це роблять нудисти), навіть якщо когось їхній вигляд ображає. Точно так само, як не можна забороняти людям висловлювати свою думку, навіть якщо вона не подобається більшості!
Особисто мене радує те, що людство нарешті прийшло до поваги свободи самовираження, до максими «моя свобода закінчується там, де починається свобода иншої людини», і ця повага знайшла відображення в законах і демократичних традиціях. Але коли більшість диктує меншості як правильно жити, як вдягатися, що будувати і де, то це ніяка не демократія. Це більшовизм. І якщо більшовизм переможе демократію, то для мене не так вже й важливо буде, який це більшовизм — християнський чи мусульманський. Кінець кінцем, християнський фундаменталізм для мене кращий за мусульманський тільки тим, що першого (в сучасному світі) набагато менше, ніж другого. І в цьому питанні я радикально не згоден з консерваторами, для яких «християнський» означає «свій».
Абсолютно правильно сказала Валерія Новодворська: питання було некоректно поставлено від початку. Але наслідком такої постановки стала маленька перемога більшовизму. Якщо на результати референдуму начхають, виграють ісламські більшовики, які хочуть нав‘язати всьому світу свої єдиноправильні цінності. Якщо результати референдуму буде імплементовано, швейцарцям треба буде скасувати свободу совісті на території своєї країни. Свобода програє в обох випадках, і це дуже сумно... Заради справедливости, слід зазначити, що в деяких європейських країнах свобода програла давно...
В принципе, все правильно. Вот только ты, как мне кажется, неявно подразумеваешь, что договариваться должны две РАВНЫЕ группы. А группы - явно не равны. Если европейцы согласны договариваться, то мусульмане - нет. Давай расширим понятие "прав человека" до "прав живого существа" - как ты предлагаешь договариваться с крысами? Или со львами? Они хотят кушать, размножаться и жить в теплой конуре, причем тот факт, что конуру построили люди, а не львы или крысы, крысам и львам в общем-то пофиг. Более того, они не в состоянии (или не хотят, но это абсолютно не принципиально) понять, что как только человек уйдет из этой самой конуры - отопление отключится, а как только перестанет убирать - будут блохи и болячки.
ВідповістиВидалитиДело в том, что так называемые "права человека" (демократию и пр.) можно рассматривать только в контексте той культуры, в рамках которой они были приняты. В данном случае, происходит столкновение двух РАЗНЫХ культур. И нужно что-то новое. Только для появления чего-то нового - надо ДОГОВОРИТЬСЯ. Но вот как раз договариваться-то мусульмане не хотят.
Еслу уж рассматривать сферического коня в вакууме, то есть идеальную свободу, То нужно было-бы представителям этих двух культур собраться, найти точки соприкосновения, четко провести границы и обозначить - вот это твое, а это мое. На равных условиях. И эти границы не нарушать. Добровольно не нарушать. В том числе одергивать представителей своей культуры при нарушении. Тогда можно было-бы говорить о свободе.
Відносини між суспільством і групами, які не згодні домовлятися, а бажають жити за своїми понятіями, не треба винаходити заново, як і велосипед. Такі групи називаються бандами і діють з ними відповідно до закону. До чого тут культура?
ВідповістиВидалитиІ якщо в банді, наприклад, прийнято наносити її членам специфічне татуювання, це зовсім не означає, що боротися з бандою треба забороною татуювань.
Дело в том, что бороться запретом татуировок может оказаться выгоднее. Не все так просто...
ВідповістиВидалитиВозьмем те-же прививки - казалось-бы, почему не использовать прямые методы воздействия? Т.е. лечение по факту заболевания, а в здоровый организм не вмешиваться, тем более, что есть риск осложнений даже для здорового организма. Но оказывается, что не смотря на дополнительный риск осложнений, выгода от прививок намного превышает возможности любого прямого вмешательства, т.е. лечения по факту...
Так и запрет ношения хиджаба может дать больше выгоды, чем прямая борьба с бандой мусульман. Например отсевом особо фанатичных. В итоге, не смотря на то, что отдельные мирные, но фанатичные мусульмане пострадают только за фанатизм, фанатиков, которые собираются совершить преступления можно отсеивать ДО его совершения, что прямое воздействие сделать не позволяет (еще не совершил - еще не виновен). И выгода для общества в целом значительно превысит недостатки такого закона.
И идеальная демократия, это все-таки сферический конь в вакууме. Причем и в случае идеальной демократии, это не справедливое общество, а диктатура большинства.
2eking-go
ВідповістиВидалити> не смотря на дополнительный риск осложнений, выгода от прививок намного превышает возможности любого прямого вмешательства, т.е. лечения по факту...
ні, не перевищує — для окремого конкретного індивіда. може перевищувати — якщо немає ускладнень від щеплення. щоби це гарантувати, потрібні індивідуальні аналізи для кожного щеплюваного. які коштують грошей, тому в контексті масових примусових щеплень (як у рсрс) ніхто навіть мови про такі аналізи не вів. «сучасна» українська медицина продовжує «працювати» тими ж методами — декларують лише добровільність щеплень.
навіщо щеплення державникам? не для того, щоби врятувати конкретно тебе/мене — а для запобігання масовим епідеміям, з якими проблемно боротися. через це державна машина готова *свідомо* допускати смерті окремих людей заради вироблення опору хворобі в масштабах країни.
звідси протест: люди не готові змиритися з тим, що життя конкретно кожного з них (а надто їхніх дітей, бо масові щеплення найбільш актуальні для дітей) не має жодної цінності для державної машини.
тому твій приклад лише підкреслює згоду з більшовицьким підходом до рішення суспільних проблем, на який і вказує sandy: невже справді життя чи інтереси кожної окремої людини (а кожен окремо — завжди в меншості) не має ніякого значення?
тоді нах..й таку демократію, справді.
Все люди - разные. Поэтому удовлетворить всех - невозможно. Демократия - это диктатура большинства. Таким образом меньшинство всегда будет в проигрыше, будь то любители татуировок, хиджаба, противники прививок и прочие. Потому, что большинство решило, что это вредно для общества. При чем здесь большевизм?
ВідповістиВидалитиИ еще один момент. Есть такое понятие, как уровень абстракции. Так вот управлять государством можно только ориентируясь на статистические показатели. Каждого выслушать во-первых невозможно, а во-вторых, учесть (и согласовать) все мнения - нереально. И кто-то проиграет, что-бы кто-то выиграл. Только в хорошем (в том числе демократическом) государстве проиграет меншинство, что-бы выиграло большинство, а в плохом наоборот. Вот и вся разница.
Проблема, на мою думку, в межах застосування демократичного механізму. Демократія — це шлях розв’язання проблем, які стосуються всіх. І в цьому є її обмеження. Не можна виносити на всенародний референдум питання, які стосуються приватних справ людини.
ВідповістиВидалитиДемократія, перероджена в диктатуру більшости, нічим для мене принципово не краща за тоталітаризм. Яка різниця від імені кого лізтимуть в мої особисті справи — від імені батька нації, господа бога, чи «більшости»?
Проблема еще и в том, как и где эти границы провести. Не так легко отделить частное от общего.
ВідповістиВидалитиА по‐моєму, за винятком окремих специфічних випадків, це дуже легко зробити. І в даному конкретному питанні все очевидно.
ВідповістиВидалити