Прочитав цікаву статтю про те, що треба заперечувати Голодомор. Ключовою, на мою думку, є фраза
Люди! Про це ж треба на весь світ кричати, у мегафони на мітингах, у газетах і журналах, з телеекранів і веб-сторінок: не було в нас Голодомору! Не було, бо ми його не визнаємо! Ми сильні і хоробрі, нас не можна морити голодом (чи холодом). Принаймні, безкарно.І відтак робиться висновок, що про Голодомор слід забути. Варіант покарати навіть не розглядається! Так, за 1933 рік, можливо, карати вже нікого. Але ж є ще Голодомор-1947! І ті покидьки, які відбирали в людей їжу, сьогодні є ветеранами так званої великої вітчизняної війни. Вони користуються усіма привілеями, хоч жодного дня не були на фронті, і мають пенсії, яких вистачає на встановлення пам'ятників Сталіну. І ні журналісти, ні громаські діячі, ні політики — ніхто навіть не розглядає питання про те, що їх треба засудити і покарати, покарати жорстоко і показово — щоб иншим було не повадно! Так би зробив будь-хто, хто хоч трохи себе поважає. Отже, цілком логічно, що лишається два варіанти: або все забути, або плакати і стогнати, які ми нещасні. Мій діагноз: український народ — це вівці.
Особисто я просто пошлю людину, яка проти голодомору і все.
ВідповістиВидалити