Міфи про Захід

Про­чи­тав оце ці­ка­ву стат­тю, де за­про­по­но­ва­на хо­ро­ша ана­л­огія між кіль­кіс­тю про­б­лем, що їх ство­рює де­ржав­на ко­руп­ці­й­на ма­ши­на і кон­цен­т­ра­ці­єю чад­н­о­го га­зу в по­віт­рі. На мою ду­м­ку, ана­л­огія ду­же сим­па­тич­на, ос­кіль­ки сто­су­є­ть­ся пе­ре­ко­нан­ня лю­дей, які не ба­жа­ють ци­ві­лі­за­ції і про­с­то на­ма­га­ю­ть­ся ра­ці­о­на­лі­зу­ва­ти це своє не­ба­жан­ня. Ви­би­ти ґрунт під ці­єю не­до­лу­гою ра­ці­о­на­лі­за­ці­єю — хо­ро­ша спра­ва. Про­те ко­мен­тар від «со­ці­аль­н­о­го жур­на­ліс­та» kermanich я вва­жаю ще ці­ка­ві­шим. Бо це вже не ра­ці­о­на­лі­за­ція ба­жань, а ду­же по­ши­ре­ний міф.

Міф по­ля­гає в то­му, що за­хід­ні де­ржа­ви бу­цім­то жи­вуть доб­ре за ра­ху­нок де­ше­вої ро­бо­чої си­ли та рин­ків збу­ту в кра­ї­нах тре­ть­о­го сві­ту. Ко­ре­ні цьо­го мі­фу зна­хо­дя­ть­ся, оче­вид­но, в лі­ва­ць­ких уяв­лен­нях про те, що лю­ди — це ре­сурс, який слід ви­ко­рис­то­ву­ва­ти пра­ви­ль­но (а не як кля­ті ка­пі­та­ліс­ти). І, як зав­жди, міф під­три­му­є­ть­ся лі­ва­ка­ми за до­по­м­о­гою свідо­мої брех­ні. На­справ­ді, де­ше­ва ро­бо­ча си­ла ро­бить пря­мо про­ти­леж­не — ци­ві­лі­зо­ва­ні кра­ї­ни впо­ві­ль­ню­ють свій роз­ви­ток, а від­так і зба­га­чен­ня, на­то­мість зба­га­чу­ю­ть­ся са­ме не­щас­ні кра­ї­ни тре­ть­о­го сві­ту (або тіль­ки прав­ля­ча вер­хів­ка, як в де­яких особ­ли­во пре­крас­них міс­цях).

Для то­го, щоб пе­ре­ко­на­ти­ся в то­му, що це так, до­стат­ньо про­с­лід­ку­ва­ти пр­огрес у по­бу­то­вий сфе­рі — пран­ня, при­би­ран­ня, мит­тя по­су­ду, при­го­ту­ван­ня їжі сь­о­год­ні вже сут­тє­во ав­то­ма­ти­зо­ва­не, по­рів­ня­но на­віть із тим, що бу­ло ро­ків 20 то­му. І вид­но це не­озб­ро­є­ним оком на­віть у від­ста­лій Ук­ра­ї­ні. Ну а то­вар­не ви­роб­ниц­т­во, за­мість ще біль­шої ав­то­ма­ти­за­ції, про­с­то бу­ло зде­біль­ш­о­го пе­ре­не­се­но до від­ста­лих кра­їн. На не­щас­тя ци­ві­лі­зо­ва­них кра­їн, біз­не­су ста­ло де­шев­ше най­ня­ти ки­тай­ців, ніж вкла­да­ти гро­ші в ав­то­ма­ти­за­цію. Як це впли­ває на пр­огрес, і хто від цьо­го біль­ше ви­грає — єв­ро­пей­ці з аме­ри­кан­ця­ми чи ки­тай­ці, — ду­маю, оче­вид­но. І стрім­ке зро­с­тан­ня Ки­таю то­му хо­ро­ше під­твер­джен­ня.

Про­те, на­яв­ність на по­ли­цях ве­ли­чез­ної кіль­кос­ти то­ва­рів з мар­ку­ван­ням «Made in China», при то­му, що ки­тай­ці до­сі жи­вуть бід­но, під­три­мує цей дур­ний міф, апелю­ю­чи до ір­ра­ці­о­наль­н­о­го. Це і ро­бить по­діб­ні мі­фи ду­же не­бе­з­печ­ни­ми, адже лю­ди, на жаль, не люб­лять вми­ка­ти мо­зок... Що ж, тим гір­ше для них. Адже ро­бо­тів все од­но не спи­ни­ти, і ко­ли во­ни за­хоп­лять світ ста­нуть справ­ді ма­со­вим яви­щ­ем, не­об­хід­ність (для ви­роб­ниц­т­ва) в лю­дях, які жи­вуть, не вми­ка­ю­чи мо­зок, ос­та­точ­но від­па­де...

Далі...