Охлократія

Як нам відомо з курсу марксизму-ленінізму, за багато століть історії людство винайшло багато способів для експлуатації людини людиною. І капіталізм, як система експлуатації людей за допомогою капіталу, вже давно в минулому, дорогі товариші. Ми всі звикли, що вищий панівний клас займається експлуатацією нижчого, який є більш численним і виробляє трохи більше, ніж споживає. Ці надлишки присвоює собі панівна зажерлива меншість, проти якої давно необхідно повстати в праведному пролетарському гніві.

І сьогодні, як і в усі часи, є експлуататори. Проте є суттєва різниця між сьогоднішньою і минулою експлуатацією. Якщо в минулому меншість експлуатувала більшість, то сьогодні все навпаки — більшість експлуатує меншість. Продуктивність праці зросла настільки, що одна людина вже може виробити не просто більше, ніж вона споживає, а стільки, що вистачає на десять-двадцять людей дармоїдів. Відтак змінився і механізм експлуатації. Тепер не потрібно вигадувати бога, для того щоб обґрунтувати право однієї людини панувати над иншою. Все вирішується демократично охлократично.

Як це працює? А дуже просто: приймаються “демократичні” закони про те, що той, хто працює, зобов'язаний годувати нероб. А щоб це не звучало як «єсть чо?», придумуються гарні назви — соціальні зобов'язання і соціальний податок. І якщо нехлібників у десять разів більше, ніж тих, хто працює, закон проходить навіть не простою, а конституційною більшістю! Насправді все трохи складніше: нероби обирають своїх “представників” в органи влади, а вже вони від імені всього народу приймають такі закони. Ну і про себе теж не забувають, звичайно...

Не знаю про відсталі країни (цікаві чутки ходять), але передова Україна вже давно знаходиться саме в цій фазі. У нас пільговиків 28,5 мільйонів, а це майже конституційна більшість, навіть якщо рахувати немовлят! І ця більшість займається тим, що обирає владу, яка пообіцяє придумує для них все нові пільги. І брешуть ті, хто вважає цю владу антинародною. Ця влада є народною в тому сенсі, що виконує саме волю більшости народу населення. Якщо хтось не вірить у це, нехай згадає чим закінчилися всі ці майданні виступи підприємців. А тепер погляньте, як поспіхом відновлювали помилково скасовані пільги. Не чекаючи навіть гучних протестів! Тому що влада прекрасно знає, хто тут народ, а хто казли, яких треба доїти...

Але повернемося до наших демократично обраних представників влади. Вони не просто віднімають зароблені гроші, не просто знищують більше, ніж крадуть, — закони, які приймаються охлосом, просто заважають нормально жити. І яка на це реакція? Ну, охлос, який розуміє свою нікчемність і залежність від влади, звичайно ж, пробачає їй усе. А от решта чомусь намагається апелювати до сумління бандитів! Мовляв, крадете, нищите, забороняєте — так хоч міру вже знайте. Приймаєте податковий кодекс? Ну хоч не дуже сильно податки збільшуйте! Забороняєте кетамін? Ну, хоч би попередили!

Коли вже експлуатований клас почне задавати правильні питання? За що людина платить податки? На якій підставі людям забороняють займатися певними видами бізнесу? Якого біса купа нероб вважає, що вони мають право на “безплатні” житло, освіту, медицину, та ще й матеріальну допомогу за рахунок працюючих? Хай їх хоч у сто разів більше, але ж декларацію прав людини ще ніхто не скасував!

Ні, я розумію, що викидати людину на мороз, або прирікати на голодну смерть, або не надавати невідкладну медичну допомогу через те, що в неї нема грошей, — це жорстоко, і так бути не повинно в цивілізованому суспільстві. Але ж у нас ситуація прямо протилежна. Сьогодні в Україні людина, яка працює і заробляє своєю працею, не може купити житло, не може отримати нормальну медичну допомогу, не може дати освіту своїм дітям — взагалі не має ніяких прав. Зате люди, які нічого корисного не роблять і ніколи не робили, жирують за їхній рахунок: отримують субсидії, квартири, безплатно лікуються, а на зекономлені гроші купують дітям дипломи про освіту. Мені здається, що це абсурд!

Далі...