Про Кучму...

По­ба­чив не­що­дав­но пи­ку Куч­ми, і зга­дав кла­сич­ний твір:

Він ду­же доб­ре вмів по­мі­ча­ти, що мог­ло спри­чи­ни­ти шко­ду тим, хто йо­го ото­чу­вав; Пер­с­тень ода­рив йо­го вла­дою як­раз до мір­ки. Не див­но, що не­за­ба­ром йо­го вдо­ма вже ні­хто не лю­бив, усі на­ма­га­ли­ся не під­хо­ди­ти бли­зь­ко (ко­ли мог­ли ба­чи­ти). Йо­го штур­ха­ли, а він ку­с­ав усіх за ноги. Сме­а­горл по­чав ви­кра­да­ти то те, то се, хо­див те­пер, бур­мо­чучи до се­бе, і у гор­лі йо­го щось буль­ко­ті­ло. За це він оде­ржав на­зви­сь­ко Гор­лум...

Зда­є­ть­ся, я знаю в ко­го Пер­с­тень!

Далі...