Дві події

Дві по­дії ста­ли­ся май­же од­но­час­но. По­дія пер­ша — на­род­ний депу­тат і член най­біль­шої по­лі­тич­ної си­ли пуб­ліч­но по­с­та­вив під су­м­нів об'­єк­тив­ність і про­фе­сі­о­на­лізм лі­ка­рів на тій під­ста­ві, що во­ни ма­ють ук­ра­їн­сь­ке по­хо­джен­ня. Дру­га по­дія — член по­літ­ра­ди мар­гі­наль­ної пар­тії, яка на­віть у Ра­ді не пред­став­ле­на, за­явив, що лю­ди­на, ба­ть­ко якої по­хо­дить з Аф­ри­ки, не мо­же адек­ват­но ре­пре­зен­ту­ва­ти ук­ра­їн­сь­ку куль­ту­ру. Під­кре­слюю, він не вва­жає, що ця лю­ди­на є чи­мось гір­шою. Хоч за­ява, у то­му ви­гля­ді, в яко­му во­на про­з­вуча­ла, бу­ла ціл­ком ра­сис­т­сь­кою, і я вва­жаю, що вже за од­ну цю за­яву (як­що цьо­го ка­д­ра не ви­клю­чать з лав пар­тії) нор­маль­на лю­ди­на ні­ко­ли не під­три­має ту пар­тію на ви­бо­рах. Але як­що ця за­ява є ра­сиз­мом, то чим є пер­ша по­дія?

Я осо­бис­то її на­віть кла­си­фі­ку­ва­ти не мо­жу! Я ще мо­жу уя­ви­ти, що, ска­жі­мо, який-не­будь пред­став­ник мар­гі­наль­ної по­лі­тич­ної си­ли у Фран­ції мо­же ляп­ну­ти, що лю­ди­на не мо­же ре­пре­зен­ту­ва­ти фран­цу­зь­ку куль­ту­ру, ос­кіль­ки в неї ба­ть­ко ино­зе­мець. Зви­чай­но, йо­го за­ць­ку­ють, обі­звуть ксе­но­фо­бом і ра­сис­том, і пра­ви­ль­но зроб­лять! Але я й уя­ви­ти со­бі не мо­жу, щоб не те, що пред­став­ни­ку пар­ла­мент­сь­кої біль­шос­ти, а про­с­то будь-якій пуб­ліч­ній осо­бі у Фран­ції на­віть на ду­м­ку спа­ло зви­ну­ва­ти­ти ка­над­ця в не­про­фе­сі­о­на­ліз­мі на тій під­ста­ві, що той має фран­цу­зь­ке по­хо­джен­ня. Це про­с­то не впи­су­є­ть­ся в моє уяв­лен­ня про цей світ!

Ну і по­ка­зо­вою є ре­ак­ція на ці дві по­дії. Пер­шу вза­га­лі не по­мі­ти­ли не тіль­ки жур­на­ліс­ти, а на­віть єди­ний ко­мен­та­тор у від­по­від­но­му мо­є­му до­пи­сі. Ну а дру­га, оче­вид­но, ма­ти­ме на­с­лід­ком по­зов до Єв­ро­пей­сь­к­о­го су­ду.

На мою ду­м­ку, як­би не ста­ла­ся ця дру­га по­дія, то лю­ди­на, яка не знай­ома з си­ту­а­ці­єю в Ук­ра­ї­ні, мог­ла б по­ду­ма­ти, що це ди­ка кра­ї­на, де про­яви ксе­но­фо­бії — це зви­чай­на річ. На­справ­ді, як ми ба­чи­мо на цьо­му при­кла­ді, це не так. Ук­ра­ї­на — це ци­ві­лі­зо­ва­на кра­ї­на і про­яви ксе­но­фо­бії спри­чи­ня­ють там скан­да­ли. Як­що, зви­чай­но, це не ксе­но­фо­бія до ук­ра­їн­ців. І це пра­ви­ль­но: адже Ук­ра­ї­на, як відо­мо, — для лю­дей, а не для ху­д­оби. А ук­ра­їн­ці — це на­род ра­бів, який не має влас­ної гід­нос­ти, а от­же й на по­ва­гу не за­слу­го­вує.

Влас­не, ли­ша­є­ть­ся ос­тан­нє пи­тан­ня. Чи ско­ро в Киє­ві та Дні­про­пет­ров­сь­ку мож­на бу­де по­ба­чи­ти на­пис «З со­ба­ка­ми та ук­ра­їн­ця­ми вхо­ди­ти за­бо­ро­не­но»?

Далі...