Моя парасолька

Щось дав­но не бу­ло по­зи­ти­ву в ме­не. То­му по­хвалю­ся тро­хи про свою най­уда­лі­шу по­куп­ку. Про па­ра­со­лю Ronchetti®, яку я купив п'ять ро­ків то­му. За­пла­тив я за неї де­сь R$35, що до­рів­ню­ва­ло то­ді при­близ­но $20. Во­на по­бу­ва­ла в Мек­си­ці і в Япо­нії, в Ук­ра­ї­ні і в Ні­меч­чи­ні, в Ро­сії і в Бра­зи­лії. Я її не бе­ріг і жод­н­о­го ра­зу не ре­мон­ту­вав, але во­на ви­гля­дає до­сі як но­вень­ка. За цей час жод­ної ни­точ­ки не ви­лі­зло! Що­прав­да на зоб­ра­жен­ні їх мож­на по­ба­чи­ти, але це нит­ки, що по­ви­ла­зи­ли з по­крив­ця, а не з па­ра­со­лі, і то ли­ше то­му, що я зав­жди за­пи­хаю її не­а­ку­рат­но.

То­му як­що вам поч­нуть роз­ка­зу­ва­ти ка­зоч­ки про суспі­ль­с­т­во спо­жи­ван­ня, яке дик­тує рин­ку по­тре­бу в не­якіс­них то­ва­рах (аби ли­ше куп­ля­ли зно­ву), то знай­те, що це сто­су­є­ть­ся ли­ше де­яких особ­ли­во ди­ких кра­їн. У ци­ві­лі­зо­ва­них міс­цях мож­на купи­ти якіс­ний то­вар, хоч і він кош­тує тро­хи до­рож­че. І як­що цю па­ра­со­лю я ко­лись за­гублю, або її в ме­не вкра­дуть, я не по­лі­ну­юсь і по­ї­ду в той са­мий тор­го­ве­ль­ний центр Ель­до­ра­до, щоб купи­ти со­бі но­ву. Точ­но та­ку са­му.

Далі...