Виявляється, Правий Сектор і його провідник мають дуже специфічне уявлення про свободу. Я бачу, що під цим терміном вони розуміють своє суверенне право визначати, що є допустимим в Україні, а що ні. Дуже сподіваюся, що їхня діяльність у цьому напрямку не буде більш активною, ніж у питаннях покарання убивць і бандитів, починаючи хоч би з убивць їхнього побратима Олександра Музичка.
Якщо ж виявиться, що анальне покарання збоченців для них є більш пріоритетним, аніж винищення мусарсько-московських посіпак і членів їхніх родин, це означатиме для мене, що ніяких здорових сил в Україні не лишилося взагалі.
Що стосується статевих меншин, то, на мою думку, вони повинні мати такі самі можливості, як і инші меншини: національні, релігійні, політичні. Конкретика, звичайно, є дискусійною, оскільки для мене пріоритетними є права людини, а не якісь громади чи об’єднання. Але за будь-яких обставин не можна упосліджувати права ґеїв на користь, скажімо, прав християн.
Це зокрема означає, що якщо християнам дозволяється влаштовувати публічні хресні ходи, то ґеям слід дозволити паради. Якщо християнам дозволяється брати шлюб у церкві, то ґеям теж має бути дозволено брати одностатевий шлюб. Якщо християнам дозволено всиновлювати дітей, то такі самі права повинні мати ґеї. І якщо християни можуть привселюдно хреститися, читати молитви, носитися зі святими мощами, то не можна перешкоджати ґеям виявляти свої статеві вподобання також привселюдно (у тому числі по зомбоящику). Якщо в школах можна запроваджувати релігієзнавство та християнську етику, тоді можна також запроваджувати уроки з вивчення статевих уподобань і техніки одностатевого сексу.
А якщо який-небудь христанутий захоче щось заперечити проти підарасів, я пропоную йому спершу порівняти кількість ґеїв, убитих християнами за содомію, і кількість християн, убитих ґеями за їхню віру. Особисто для мене це визначальний показник, за яким ґеї, очевидно, є набагато більш прийнятною суспільною групою, аніж християни.
Якщо ж виявиться, що анальне покарання збоченців для них є більш пріоритетним, аніж винищення мусарсько-московських посіпак і членів їхніх родин, це означатиме для мене, що ніяких здорових сил в Україні не лишилося взагалі.
Що стосується статевих меншин, то, на мою думку, вони повинні мати такі самі можливості, як і инші меншини: національні, релігійні, політичні. Конкретика, звичайно, є дискусійною, оскільки для мене пріоритетними є права людини, а не якісь громади чи об’єднання. Але за будь-яких обставин не можна упосліджувати права ґеїв на користь, скажімо, прав християн.
Це зокрема означає, що якщо християнам дозволяється влаштовувати публічні хресні ходи, то ґеям слід дозволити паради. Якщо християнам дозволяється брати шлюб у церкві, то ґеям теж має бути дозволено брати одностатевий шлюб. Якщо християнам дозволено всиновлювати дітей, то такі самі права повинні мати ґеї. І якщо християни можуть привселюдно хреститися, читати молитви, носитися зі святими мощами, то не можна перешкоджати ґеям виявляти свої статеві вподобання також привселюдно (у тому числі по зомбоящику). Якщо в школах можна запроваджувати релігієзнавство та християнську етику, тоді можна також запроваджувати уроки з вивчення статевих уподобань і техніки одностатевого сексу.
А якщо який-небудь христанутий захоче щось заперечити проти підарасів, я пропоную йому спершу порівняти кількість ґеїв, убитих християнами за содомію, і кількість християн, убитих ґеями за їхню віру. Особисто для мене це визначальний показник, за яким ґеї, очевидно, є набагато більш прийнятною суспільною групою, аніж християни.
Нема коментарів
Дописати коментар