середа, 19 жовтня 2016 р.

Проблема вагонетки та гібридні стратегії


И пусть кто-то из украинских военных попробует стрелять в своих людей...
Геній гібридних стратегій

Днями у Німеччині показали цікавий телеспектакль...
Вчора у телевізорі досить крутий фільм: суд над пілотом повітряних сил, що збив літак Люфтганзи, який терористи мали спрямувати в стадіон Алліанц Арена, де на той час було 70’000 глядачів.

Наказу на постріл не було, зрештою Конституційний Суд ще у 2010 році визначив, шо збивати літаки з пасажирами, захоплені терористами (в контексті подій у вересні 2001) заборонено. Однак, Конституційний Суд тоді не визначив, чи пілота винищувача, який прийме таке рішення особисто, треба засудити за вбивство.

Німецьке кримінальне право містить певні винятки, в яких вбивство не є злочином — це коли воно здійснене з метою порятунку власного життя або життя близьких людей. Але німецьке кримінальне право не передбачає такого винятку для порятунку абсолютно лівих людей просто тому, шо їх більше.

Прокуратура наводила арґументи: нехай є 2 хворих, яким потрібна нирка для трансплантації, інакше помруть за два тижні. Нехай є смертельно хворий, шо помре гарантовано через 3 тижні. Чи можна його пристрелити на тиждень раніше, шоб вирізати нирки і врятувати двох людей? Закон каже НІ.

Захист наводив арґументи переважно чомусь з англійського права, коли у несферичних у вакуумі ситуаціях доводилось жертвувати малою кількістю людей заради порятунку більшої.

87% глядачів проголосували за «не винен», і фільм закінчився виправданням пілота. Я голосував за «винен»: рішення про пожертву життя може приймати тільки той, хто жертвує. Це можна зробити заздалегідь, клікнувши при купівлі квитка «я погоджуюсь, шо мій літак можуть збити». Я би хотів дізнатися, скільки з тих 87% любителів пожертвувати чужим життям клікнули би. Мій прогноз: 0%.
Цей спектакль цікавий тим, що одночасно ставить дослід на великій кількісті людей, які розв'язують варіянт дилеми вагонетки та дилеми товстуна. Штука в тому, що порівняння цих двох дилем не є тестом на логіку чи задачею теорії ігор, а доводить, що моральна поведінка великою мірою спираються на інстинкт, значно давніший набуток людини, ніж розум і логіка. Саме тому більшість не має проблем з її розв'язком, але проблеми мають психопати, які не бачать моральної відмінности між збиванням літака з терористами та їхніми заручниками й убивством смертельно хворого заради органів. Навіть психопати з високим інтелектом цієї відмінности не розуміють.

Таким чином, можна зробити два висновки:
  1. (очевидний) пан noddeat є психопатом, або досить майстерно переконує своїх читачів у цьому, погоджуючись з аргументами прокурорів;
  2. (найцікавіший) у Конституційному суді Німеччини засідають психопати.
На жаль, дилему сформульовано не дуже добре. Питання родичів, на щастя, було усунуто, адже результат тут доволі передбачуваний: люди, всупереч усім гуманітарно-гуманістичним настановам, цінують життя своїх рідних і друзів значно більше за життя якихось невідомих людей. Але очевидний ньюанс псує чистоту експерименту: люди в літаку гинуть у будь-якому разі. Значно більш цікавою була би така постановка проблеми, за якої цих людей у принципі можна було врятувати, якщо винищувач не збиває літак. Наприклад, якби терористи в цьому випадку просто кидали бомби на стадіон і летіли б собі на захопленому літаку в Московію свої терористичні краї.

Наскільки я зрозумів текст пана  noddeat, Конституційний суд вважає, що німецькі винищувачі не повинні збивати бомбардувальники, якщо в них летять заручники. Власне, це є чудовою ілюстрацією того, чому людські спільноти, керовані психопатами, не виживають — діє природний (він же у цьому випадку штучний) добір! Інтелектуальну вправу з вироблення стратегії безкарного бомбардування Німеччини я лишаю читачам для самостійного роботи. Окремо хочу зауважити дві речі, які (я точно знаю) декого зацікавлять.

По-перше, психопати можуть розв'язувати дилему не так, як  noddeat. Особисто мені дуже подобається таке формулювання:
Definitely would NOT have shot down the plane.. i mean the momentary satisfaction of personally murdering those 164 people isnt worth sacrificing the opportunity to take out 70.000 bastards.
Ну, і класичне видиво на цю тему, звісно!

Друге питання: як би особисто я вчинив на місці пілота. Я міг би не відповідати, але не бачу ніякого сенсу цього приховувати: я би діяв згідно з законом і не збивав літак без наказу. Причина дуже проста: я не хочу ризикувати бути засудженим і, як мінімум, кар'єрними втратами, заради порятунку невідомих мені людей. І навіть байдуже скількох — сімдесяти тисяч чи мільйонів. Саме тому я вважаю, що вчинок пілота є не лише моральним, але й героїчним.

Й останнє: наведений приклад і сам факт контроверсії навколо нього дають нам можливість зрозуміти деякі особливості сучасної ситуації, завдяки яким найбільш успішними стали саме гібридні стратегії ведення бойових дій. Очевидно, що важливим підґрунтям їхньої дієвости є засилля безвідповідальних психопатів чи не на всіх керівних державних посадах.

Нема коментарів

Дописати коментар