Проблема вагонетки та гібридні стратегії

И пусть кто-то из укра­ин­ских во­ен­ных по­про­бу­ет стре­лять в сво­их лю­дей...
Ге­ній гіб­рид­них стра­тегій

Дня­ми у Ні­меч­чи­ні по­ка­за­ли ці­ка­вий те­ле­спек­такль...

Вчо­ра у те­ле­ві­зо­рі до­сить кру­тий фільм: суд над пі­ло­том по­віт­ря­них сил, що збив лі­так Люф­т­ган­зи, який те­ро­рис­ти ма­ли спря­му­ва­ти в ста­ді­он Ал­лі­анц Аре­на, де на той час бу­ло 70’000 гля­да­чів.

На­ка­зу на по­ст­ріл не бу­ло, зреш­тою Кон­с­ти­ту­ці­й­ний Суд ще у 2010 ро­ці ви­зна­чив, шо зби­ва­ти літа­ки з па­са­жи­ра­ми, за­хоп­ле­ні те­ро­ри­с­та­ми (в кон­тек­с­ті по­дій у ве­ре­с­ні 2001) за­бо­ро­не­но. Од­нак, Кон­с­ти­ту­ці­й­ний Суд то­ді не ви­зна­чив, чи пі­ло­та ви­ни­щу­ва­ча, який при­й­ме та­ке рі­шен­ня осо­бис­то, тре­ба за­су­ди­ти за вбив­с­т­во.

Ні­ме­ць­ке кри­мі­наль­не пра­во міс­тить пев­ні ви­нят­ки, в яких вбив­с­т­во не є зло­чи­ном — це ко­ли во­но зді­йс­не­не з метою по­ря­тун­ку влас­н­о­го жит­тя або жит­тя бли­зь­ких лю­дей. Але ні­ме­ць­ке кри­мі­наль­не пра­во не пе­ред­ба­чає та­к­о­го ви­нят­ку для по­ря­тун­ку аб­со­лют­но лі­вих лю­дей про­с­то то­му, шо їх біль­ше.

Про­ку­ра­ту­ра на­во­ди­ла ар­ґу­мен­ти: не­хай є 2 хво­рих, яким по­тріб­на нир­ка для трансплан­та­ції, інак­ше по­мруть за два тиж­ні. Не­хай є смер­те­ль­но хво­рий, шо по­мре га­ран­то­ва­но че­рез 3 тиж­ні. Чи мож­на йо­го при­ст­ре­ли­ти на тиждень ра­ні­ше, шоб ви­рі­за­ти нир­ки і вря­ту­ва­ти двох лю­дей? За­кон ка­же НІ.

За­хист на­во­див ар­ґу­мен­ти пе­ре­важ­но чо­мусь з ан­г­лі­йсь­к­о­го пра­ва, ко­ли у не­сфе­рич­них у ва­ку­у­мі си­ту­а­ці­ях до­во­ди­лось жер­т­ву­ва­ти ма­лою кіль­кіс­тю лю­дей за­ра­ди по­ря­тун­ку біль­шої.

87% гля­да­чів пр­о­го­ло­су­ва­ли за «не ви­нен», і фільм за­кін­чив­ся ви­прав­дан­ням пі­ло­та. Я го­ло­су­вав за «ви­нен»: рі­шен­ня про по­жер­т­ву жит­тя мо­же при­й­ма­ти тіль­ки той, хто жер­т­вує. Це мож­на зро­би­ти за­зда­легідь, клік­нув­ши при купів­лі квит­ка «я по­го­джу­юсь, шо мій лі­так мо­жуть зби­ти». Я би хо­тів ді­зна­ти­ся, скіль­ки з тих 87% лю­би­те­лів по­жер­т­ву­ва­ти чу­жим жит­тям клік­ну­ли би. Мій пр­огноз: 0%.

Цей спек­такль ці­ка­вий тим, що од­но­час­но ста­вить до­с­лід на ве­ли­кій кіль­кіс­ті лю­дей, які роз­в'я­зу­ють ва­рі­янт ди­ле­ми ва­го­не­т­ки та ди­ле­ми тов­с­ту­на. Шту­ка в то­му, що по­рів­нян­ня цих двох ди­лем не є те­с­том на логі­ку чи за­да­чею те­о­рії ігор, а до­во­дить, що мо­раль­на по­ве­дін­ка ве­ли­кою мі­рою спи­ра­ю­ть­ся на ін­с­тинкт, знач­но дав­ні­ший на­бу­ток лю­ди­ни, ніж ро­зум і логі­ка. Са­ме то­му біль­шість не має про­б­лем з її роз­в'яз­ком, але про­б­ле­ми ма­ють пси­хо­па­ти, які не ба­чать мо­раль­ної від­мін­нос­ти між зби­ван­ням лі­та­ка з те­ро­ри­с­та­ми та їх­ні­ми за­руч­ни­ка­ми й убив­с­т­вом смер­те­ль­но хво­р­о­го за­ра­ди ор­га­нів. На­віть пси­хо­па­ти з ви­со­ким ін­те­лек­том ці­єї від­мін­нос­ти не ро­зу­мі­ють.

Та­ким чи­ном, мож­на зро­би­ти два ви­снов­ки:

1. (оче­вид­ний) пан noddeat є пси­хо­па­том, або до­сить май­с­тер­но пе­ре­ко­нує сво­їх чи­та­чів у цьо­му, по­го­джу­ю­чись з ар­гу­мен­та­ми про­ку­ро­рів;
2. (най­ці­ка­ві­ший) у Кон­с­ти­ту­ці­й­но­му су­ді Ні­меч­чи­ни за­сі­да­ють пси­хо­па­ти.

На жаль, ди­ле­му сфор­му­льо­ва­но не ду­же доб­ре. Пи­тан­ня ро­ди­чів, на щас­тя, бу­ло ус­уну­то, адже ре­зуль­тат тут до­во­лі пе­ред­ба­чу­ва­ний: лю­ди, всупе­реч усім гу­ма­ні­тар­но-гу­ма­ніс­тич­ним на­ста­но­вам, ці­ну­ють жит­тя сво­їх рід­них і дру­зів знач­но біль­ше за жит­тя яки­хось не­відо­мих лю­дей. Але оче­вид­ний нью­анс псує чис­то­ту експе­ри­мен­ту: лю­ди в лі­та­ку ги­нуть у будь-яко­му ра­зі. Знач­но більш ці­ка­вою бу­ла би та­ка по­с­та­нов­ка про­б­ле­ми, за якої цих лю­дей у прин­ци­пі мож­на бу­ло вря­ту­ва­ти, як­що ви­ни­щу­вач не зби­ває лі­так. На­при­клад, як­би те­ро­рис­ти в цьо­му ви­пад­ку про­с­то ки­да­ли бом­би на ста­ді­он і ле­ті­ли б со­бі на за­хоп­ле­но­му лі­та­ку в Мос­ко­вію свої те­ро­рис­тич­ні краї.

На­скіль­ки я зро­зу­мів текст па­на  noddeat, Кон­с­ти­ту­ці­й­ний суд вва­жає, що ні­ме­ць­кі ви­ни­щу­ва­чі не по­вин­ні зби­ва­ти бом­бар­ду­валь­ни­ки, як­що в них ле­тять за­руч­ни­ки. Влас­не, це є чу­до­вою ілюс­т­ра­ці­єю то­го, чо­му люд­сь­кі спі­ль­но­ти, ке­ро­ва­ні пси­хо­па­та­ми, не ви­жи­ва­ють — діє при­род­ний (він же у цьо­му ви­пад­ку штуч­ний) доб­ір! Ін­те­лек­ту­аль­ну впра­ву з ви­роб­лен­ня стра­тегії без­кар­н­о­го бом­бар­ду­ван­ня Ні­меч­чи­ни я ли­шаю чи­та­чам для са­мо­сті­й­н­о­го ро­бо­ти. Ок­ре­мо хо­чу за­ува­жи­ти дві ре­чі, які (я точ­но знаю) де­к­о­го за­ці­кав­лять.

По-пер­ше, пси­хо­па­ти мо­жуть роз­в'я­зу­ва­ти ди­ле­му не так, як  noddeat. Осо­бис­то ме­ні ду­же по­д­об­а­є­ть­ся та­ке фор­мулю­ван­ня:

Def­i­nitely would NOT have shot down the plane.. i mean the mo­men­tary sat­is­fac­tion of per­son­ally mur­der­ing those 164 peo­ple isnt worth sac­ri­fic­ing the op­por­tu­nity to take out 70.000 bas­tards.

Ну, і кла­сич­не ви­ди­во на цю те­му, звіс­но!

Дру­ге пи­тан­ня: як би осо­бис­то я вчи­нив на міс­ці пі­ло­та. Я міг би не від­по­ві­да­ти, але не ба­чу ні­як­о­го сен­су цьо­го при­хо­ву­ва­ти: я би ді­яв згід­но з за­ко­ном і не зби­вав лі­так без на­ка­зу. При­чи­на ду­же про­с­та: я не хо­чу ри­зи­ку­ва­ти бу­ти за­су­дже­ним і, як мі­ні­мум, ка­р'єр­ни­ми втра­та­ми, за­ра­ди по­ря­тун­ку не­відо­мих ме­ні лю­дей. І на­віть бай­ду­же скіль­кох — сім­де­ся­ти ти­сяч чи мі­ль­йо­нів. Са­ме то­му я вва­жаю, що вчи­нок пі­ло­та є не ли­ше мо­раль­ним, але й ге­ро­їч­ним.

Й ос­тан­нє: на­ве­де­ний при­клад і сам факт кон­т­ро­вер­сії на­в­ко­ло нь­о­го да­ють нам мож­ли­вість зро­зу­мі­ти де­які особ­ли­во­с­ті сучас­ної си­ту­а­ції, за­вдя­ки яким най­більш успіш­ни­ми ста­ли са­ме гіб­рид­ні стра­тегії ве­ден­ня бо­йо­вих дій. Оче­вид­но, що важ­ли­вим під­ґрун­тям їх­ньої ді­є­во­с­ти є за­сил­ля без­від­по­ві­даль­них пси­хо­па­тів чи не на всіх ке­рів­них де­ржав­них по­са­дах.

Далі...