Слова та їхні значення

Іс­ну­ють ре­чі в ино­зем­ній мо­ві, про які не пи­шуть у пі­д­руч­ни­ках, і які не мож­на знай­ти у слов­ни­ках. Бу­ває, що їх склад­но по­мі­ти­ти і на­віть ус­відо­ми­ти. Якийсь час я не міг зро­зу­мі­ти, чо­му для ме­не звучить див­но, ко­ли ро­ди­чі в Бра­зи­лії звер­та­ю­ть­ся од­не до од­н­о­го. Го­во­ри­ти з бли­зь­ки­ми лю­дь­ми, звер­та­ю­чись до них «дру­же», «бра­те», «ма­мо», «до­ню» — зда­є­ть­ся ціл­ком звич­ним, і бра­зи­лі­й­ці так по­всяк­час роб­лять. І та­кож це роб­лять ук­ра­їн­ці. Про­те є дріб­на де­таль, і ця де­таль змі­нює спри­й­нят­тя.

Ук­ра­їн­ці звер­та­ю­ть­ся, на­зи­ва­ю­чи ро­дин­ний звʼя­зок, тіль­ки до стар­ших ро­ди­чів. І то не про­с­то до стар­ших, а до стар­ших за ро­до­во­дом. Мож­на (і всі так роб­лять) звер­ну­ти­ся до ба­ть­ка «та­то», до тіт­ки — «тьо­тю», до ді­ду­ся — «ді­ду», але, за­зви­чай, цьо­го не роб­лять, звер­та­ю­чись до се­с­т­ри, на­віть стар­шої. Або до си­на чи доч­ки. До них звер­та­ю­ть­ся на імʼя. Або ж на прі­зви­сь­ко. Звер­ну­ти­ся «бра­те» мож­на до бли­зь­к­о­го дру­га, по­бра­ти­ма, двою­рід­н­о­го бра­та, шу­ря­ка і сво­я­ка, щоб ви­сло­ви­ти свою при­хи­ль­ність. Але як­що так звер­ну­ти­ся, влас­не, до бра­та, то це звучить ду­же див­но, то­му що за­над­то фор­маль­но. Літ­ня жін­ка мо­же звер­ну­ти­ся «си­ноч­ку» до будь-як­о­го мо­лод­шо­го чо­ло­ві­ка, до влас­н­о­го ону­ка, пле­мін­ни­ка — але тіль­ки не до си­на! Точ­ні­ше, як­що во­на в та­кий спо­сіб звер­не­ть­ся до влас­н­о­го си­на, то це точ­но не озна­чає ні­ч­о­го хо­ро­ш­о­го. Це па­ра­док­саль­но та, пев­но, іро­ніч­но.

А от у бра­зи­лі­й­ців цьо­го всь­о­го не­ма! І я не мо­жу не зі­зна­ти­ся, що ме­ні во­но тро­хи му­ляє. Ду­же не­про­с­то звик­ну­ти до то­го, що, ко­ли ба­ть­ко ка­же своє­му си­но­ві „Filho, vem cá“, це не не­се на со­бі тої на­пру­ги, яка є у фра­зі «Си­ну, хо­ди сю­ди». Хо­ча озна­ча­ють во­ни бук­валь­но те са­ме...

Втім, особ­ли­во при­ко­ль­но, ко­ли по­діб­на від­мін­ність іс­нує в ме­жах од­ної мо­ви. На­при­клад, ось ко­мік жар­тує про особ­ли­вість бри­тан­сь­к­о­го та аме­ри­кан­сь­к­о­го вжи­ван­ня сло­ва сер.

Далі...