Давно хотів написати про бразильську їжу, але все відкладав. Думаю, і зараз я ще не дозрів до всебічного опису, але я спробую... 
Принаймні, як людина, що цілий рік прожила в Бразилії і сама не готувала нічого складнішого за вермішель, маю на це право.
Класична бразильська кухня — це квасоля з рисом на гарнір. Квасоля слугує за підливу і буває навіть різних типів. Я її розрізняю за кольором — є звичайна і чорна — але на смак вони також різні. Підозрюю, що типів квасолі, або, принаймні, способів її приготування, є кілька. Але я можу помилятися і головне — спеції, в яких я взагалі нічого не тямлю, окрім "смачно/не смачно". Рис, на відміну від українського, розсипчастий і не зліпається. Зате зліпається тутешня гречка. Може, через це бразилійці кашу і не їдять. Але попри те, що на перший погляд гарнір є досить одноманітним, він не набридає. Крім того, — либонь це штатівський вплив — часто подають смажену картопельку.
Зате в м'ясці вони знають толк. Яловичина в них розрізняється залежно від того, з якого місця вирізане м'ясце. Я в цьому не розбираюся, але бразилійці найбільше полюбляють саме певну частину корови — Picanha. Це — місцевий делікатес. Свининка цінується значно дешевше, і я знаю тільки один lanchonete, де її готують. Популярними є також курятина і сосиски.
Lanchonete — це економічний варіянт харчування в Бразилії, якщо ви не хочете готувати. Тут можна витратити від п'яти до дванадцяти реалів залежно від смаків (можна і більше, звичайно, якщо ви будете багато пити — туалет бесплатний
). Порцію зазвичай подають дуже велику — з'їсти все можна тільки якщо справді голодний. До м'яса, квасолі і рису додається ще салат — тобто зелень і кілька шматочків помідору (олія додається за смаком самим клієнтом). Ще є варіянт — набрати в тарілку чого хочеш і заплатити за вагу — це дорожче, але більше вибір (включно з салатами) і не замислюєшся про те, як це все з'їсти... 
Для бідного студента є ще їдальня за R$1.90. Це дешевше, включає десерт, але доводиться їсти, що дають. І пити апельсиновий сік, відновлений з порошку.
Десерти бувають різні: фрукти, желе, муси (торти в їдальні, на жаль, не дають).
Якщо хочеться поїсти чогось иншого окрім рису з квасолею, можна зайти в ресторани швидкого харчування. Бразилійці чомусь люблять McDonalds, де їх, як легко здогадатися, годують звичайною низькосортною гидотою. Але вони стоять у черзі і купують гамбургери з колою. І це при тому, що в торговельному центрі поряд з McDonalds є звичайно кільканадцять хороших ресторанів. Починаючи від десяти реалів (якщо це рекламна знижка) і до R$25 (за щось дуже смачненьке) можна добре поїсти. Це бразилійська кухня і не тільки. Є ресторани з усіма основними національними кухнями, окрім української. Хтось колись мені правда казав, що один українській ресторан існує, але це не точно і мабуть не в Сан-Паулу.
Якщо говорити про справжні ресторани, то їх теж можна поділити на два типи. Перший — платиш за вхід і їси скільки хочеш. Це може включати десерт (включно з тортами), напої і легке вино і коштує від R$25 (біля економічного факультету). Другий тип — оплата за порцію. В такі ресторани одному краще не ходити, оскільки середня порція реально на 4-6 осіб і одному її з'їсти можна хіба що борцю сумо.
Принаймні, як людина, що цілий рік прожила в Бразилії і сама не готувала нічого складнішого за вермішель, маю на це право.Класична бразильська кухня — це квасоля з рисом на гарнір. Квасоля слугує за підливу і буває навіть різних типів. Я її розрізняю за кольором — є звичайна і чорна — але на смак вони також різні. Підозрюю, що типів квасолі, або, принаймні, способів її приготування, є кілька. Але я можу помилятися і головне — спеції, в яких я взагалі нічого не тямлю, окрім "смачно/не смачно". Рис, на відміну від українського, розсипчастий і не зліпається. Зате зліпається тутешня гречка. Може, через це бразилійці кашу і не їдять. Але попри те, що на перший погляд гарнір є досить одноманітним, він не набридає. Крім того, — либонь це штатівський вплив — часто подають смажену картопельку.
Зате в м'ясці вони знають толк. Яловичина в них розрізняється залежно від того, з якого місця вирізане м'ясце. Я в цьому не розбираюся, але бразилійці найбільше полюбляють саме певну частину корови — Picanha. Це — місцевий делікатес. Свининка цінується значно дешевше, і я знаю тільки один lanchonete, де її готують. Популярними є також курятина і сосиски.
Lanchonete — це економічний варіянт харчування в Бразилії, якщо ви не хочете готувати. Тут можна витратити від п'яти до дванадцяти реалів залежно від смаків (можна і більше, звичайно, якщо ви будете багато пити — туалет бесплатний
). Порцію зазвичай подають дуже велику — з'їсти все можна тільки якщо справді голодний. До м'яса, квасолі і рису додається ще салат — тобто зелень і кілька шматочків помідору (олія додається за смаком самим клієнтом). Ще є варіянт — набрати в тарілку чого хочеш і заплатити за вагу — це дорожче, але більше вибір (включно з салатами) і не замислюєшся про те, як це все з'їсти... Для бідного студента є ще їдальня за R$1.90. Це дешевше, включає десерт, але доводиться їсти, що дають. І пити апельсиновий сік, відновлений з порошку.
Десерти бувають різні: фрукти, желе, муси (торти в їдальні, на жаль, не дають).Якщо хочеться поїсти чогось иншого окрім рису з квасолею, можна зайти в ресторани швидкого харчування. Бразилійці чомусь люблять McDonalds, де їх, як легко здогадатися, годують звичайною низькосортною гидотою. Але вони стоять у черзі і купують гамбургери з колою. І це при тому, що в торговельному центрі поряд з McDonalds є звичайно кільканадцять хороших ресторанів. Починаючи від десяти реалів (якщо це рекламна знижка) і до R$25 (за щось дуже смачненьке) можна добре поїсти. Це бразилійська кухня і не тільки. Є ресторани з усіма основними національними кухнями, окрім української. Хтось колись мені правда казав, що один українській ресторан існує, але це не точно і мабуть не в Сан-Паулу.
Якщо говорити про справжні ресторани, то їх теж можна поділити на два типи. Перший — платиш за вхід і їси скільки хочеш. Це може включати десерт (включно з тортами), напої і легке вино і коштує від R$25 (біля економічного факультету). Другий тип — оплата за порцію. В такі ресторани одному краще не ходити, оскільки середня порція реально на 4-6 осіб і одному її з'їсти можна хіба що борцю сумо.
Нема коментарів
Дописати коментар