Не що, а чому...

Сь­о­год­ні по­ра­ду­вав ін­с­ти­тут Гор­ше­ні­на, який ді­йшов не­ймо­вір­них ви­снов­ків! Це ж тре­ба! Ці­лий ін­с­ти­тут на­реш­ті при­йшов до пи­тан­ня, яке ціл­ком оче­вид­не для кож­ної нор­маль­ної лю­ди­ни, міз­ки якої не про­ми­ва­ю­ть­ся що­дня ук­ра­їн­сь­ки­ми “но­ви­на­ми”. Від­так (ува­га!) фор­мулю­є­ть­ся ще склад­ні­ше за­вдан­ня:

зро­зу­мі­ти, не ко­го і що оби­ра­ють ук­ра­їн­ці, а чо­му ви­би­ра­ють.

Я не іс­ти­тут, а при­ват­на осо­ба, але, зда­є­ть­ся, мо­жу да­ти під­каз­ку ша­нов­ним до­с­лід­ни­кам. По­ди­ві­ть­ся, будь лас­ка, на ко­ре­ля­цію між попу­ляр­ніс­тю тої чи ин­шої пар­тії та пар­ті­й­ною при­на­леж­ніс­тю міс­це­вих мож­но­влад­ців і влас­ни­ків круп­них під­при­ємств. У ме­не та­ке вра­жен­ня, що ко­ре­ля­ція бу­де ще кра­щою, ніж з кіль­кіс­тю біб­ліо­тек.

Про­с­ті­ше ка­жучи, ук­ра­їн­ці пе­ре­важ­но го­ло­су­ють так, як на­ча­ль­с­т­во на­ка­зує. От і вся за­гад­ка!

Далі...