Приєднання України до Польщі

Що б там хто не го­во­рив, але від іс­кон­н­є­ків © є ко­ристь: во­ни ино­ді по­да­ють про­с­то супе­ро­ві ідеї. Справ­ді, при­єд­ну­є­мо­ся до По­ль­щі — і зра­зу і в ЄС, і в NATO! За­ра­зом і про­б­ле­ма дво­мов­но­с­ти ви­рі­шу­є­ть­ся: чи­нов­ник, який не во­ло­діє поль­сь­кою або ук­ра­їн­сь­кою іде в сад ав­то­ма­тич­но зві­ль­ня­є­ть­ся. Але, на жаль, на та­ке не по­го­дя­ть­ся по­ля­ки. Ну на­ві­що їм Віт­рен­ко™ в пар­ла­мен­ті?!

Ин­ша спра­ва, як­що сут­тє­во об­ме­жи­ти в пра­вах ук­ра­їн­сь­ке бид­ло... На­при­клад, вве­с­ти Ук­ра­ї­ну у склад ЄС під поль­сь­ким про­тек­то­ра­том. Щоб ук­ра­їн­сь­кі за­ко­ни, а го­лов­не сек­рет­ні роз­по­ря­джен­ня уря­ду під­твер­джу­ва­ли­ся, на­при­клад, сеймом. Авжеж, ні­як­о­го пра­ва оби­ра­ти чи бу­ти об­ра­ним у сейм в ук­ра­їн­цев не має бу­ти. Ну і, зви­чай­но, ін­с­ти­тут нег­ро­ма­дян за при­кла­дом бал­ті­йсь­ких кра­їн. То­ді, мож­ли­во, мож­на бу­де обі­йти­ся ма­лою кро­в’ю. Але це, на жаль, уто­пія. Хо­ча на­д­ія по­ми­рає ос­тан­ньою...

Пе­ре­тво­рю­ва­ти­ся на на­род ми бу­де­мо під мо­їм дик­та­том. Зі стра­та­ми у пря­мо­му ефі­рі й ин­ши­ми аспек­та­ми хі­рур­гіч­н­о­го втручан­ня. Адже, щоб вря­ту­ва­ти­ся від ган­г­ре­ни, тре­ба рі­за­ти...

Далі...