понеділок, 28 липня 2008 р.

Антиутопії


Свого часу [info]mortang порекомендував мені прочитати «Мы» Замятіна. Я прочитав і, чесно кажучи, спершу пошкодував витраченого часу. Зате тепер, читаючи статті про те, що насправді Орвел — плагіатор, можу трошки посміятися. Бо насправді, єдина ідея, в плагіаті якої можна звинуватити Орвела, це про
...беспорядочные, неорганизованные выборы у древних, когда — смешно сказать — даже неизвестен был заранее самый результат выборов...
...І то я не знаю, як там все відбувалося в “Місті Сонця”!

Проте для 1920 року це справді прекрасно, особливо якщо подивитися на вибори в сусідніх країнах зараз. Але більше у Замятіна читати просто нічого! Тому що весь механізм функціонування суспільства в «Мы» виглядає як опис божевільного поета того, що він почув на лекції з матаналізу. Цей опис може бути цікавим психоаналітикам — я не заперечую. Можливо, його навіть можна інтерпретувати як щось схоже на те, що відбувалося в дійсності, подібно тому, як намагаються інтерпретувати “пророцтва” Нострадамуса. Але що тут спільного з «1984»? Навіть підхід до стуку, якщо вдуматися, різний!

У Замятіна нова людина вже є. Її вже створено! І тільки деякі “генетично дефективні особи” заважають нормальному життю, і, в решті решт, їм вправляють мізки хірургічно. Але сама ідея “нової людини” для того часу, я думаю, не була новою, а от дієвий рецепт, як зробити зі “старої” людини “нову”, описаний саме в Орвела!

P. S. Що ж стосується “Прекрасного нового світу”, то цей твір мені сподобався набагато більше. Хоча, на мою думку, автор практично прямо пише про те, що його модель суспільства не є стабільною. Або необхідно відмовлятися від виробництва альфів (щоб не задавали зайві запитання), або інтенсифікувати виробництво, і тоді вже позбутися поступово скорочувати виробництво бет, гам і дельт. А консервація в поточному стані викликає тільки головний біль у правителів... Втім, я думаю, головною метою автора аж ніяк не був опис “нового суспільства”, скоріше, це була спроба погляду на культуру з точки зору модного в ті часи релятивізму.

Нема коментарів

Дописати коментар