Антиутопії

Св­о­го ча­су mortang по­ре­к­о­мен­ду­вав ме­ні про­чи­та­ти «Мы» За­мя­ті­на. Я про­чи­тав і, че­с­но ка­жучи, спер­шу пош­ко­ду­вав ви­тра­че­н­о­го ча­су. За­те те­пер, чи­та­ю­чи стат­ті про те, що на­справ­ді Ор­вел — пла­гі­а­тор, мо­жу трош­ки по­с­мі­я­ти­ся. Бо на­справ­ді, єди­на ідея, в пла­гі­а­ті якої мож­на зви­ну­ва­ти­ти Ор­ве­ла, це про

...бе­спо­ря­дочные, не­ор­га­ни­зо­ванные выборы у древ­них, ког­да — смеш­но ска­зать — да­же не­и­зве­с­тен был за­ра­нее самый ре­зуль­тат выбо­ров...

...І то я не знаю, як там все від­бу­ва­ло­ся в “Міс­ті Сон­ця”!

Про­те для 1920 ро­ку це справ­ді пре­крас­но, особ­ли­во як­що по­ди­ви­ти­ся на ви­бо­ри в су­сід­ніх кра­ї­нах за­раз. Але біль­ше у За­мя­ті­на чи­та­ти про­с­то ні­ч­о­го! То­му що ве­сь ме­ха­нізм фун­к­ці­о­ну­ван­ня суспі­ль­с­т­ва в «Мы» ви­гля­дає як опис бо­же­ві­ль­н­о­го по­е­та то­го, що він по­чув на лек­ції з ма­та­на­лі­зу. Цей опис мо­же бу­ти ці­ка­вим пси­хо­ана­лі­ти­кам — я не за­пе­ре­чую. Мож­ли­во, йо­го на­віть мож­на ін­тер­пре­ту­ва­ти як щось схо­же на те, що від­бу­ва­ло­ся в ді­йс­нос­ті, по­діб­но то­му, як на­ма­га­ю­ть­ся ін­тер­пре­ту­ва­ти “про­роц­т­ва” Нос­тра­да­му­са. Але що тут спі­ль­н­о­го з «1984»? На­віть під­хід до сту­ку, як­що вду­ма­ти­ся, різ­ний!

У За­мя­ті­на но­ва лю­ди­на вже є. Її вже ство­ре­но! І тіль­ки де­які “ге­не­тич­но де­фек­тив­ні осо­би” за­ва­жа­ють нор­маль­но­му жит­тю, і, в реш­ті решт, їм вправ­ля­ють міз­ки хі­рур­гіч­но. Але са­ма ідея “но­вої лю­ди­ни” для то­го ча­су, я ду­маю, не бу­ла но­вою, а от ді­є­вий ре­цепт, як зро­би­ти зі “ста­рої” лю­ди­ни “но­ву”, опи­са­ний са­ме в Ор­ве­ла!

P. S. Що ж сто­су­є­ть­ся “Пре­крас­н­о­го но­в­о­го сві­ту”, то цей твір ме­ні спо­д­об­ав­ся на­ба­га­то біль­ше. Хо­ча, на мою ду­м­ку, ав­тор прак­тич­но пря­мо пи­ше про те, що йо­го мо­дель суспі­ль­с­т­ва не є ста­бі­ль­ною. Або не­об­хід­но від­мов­ля­ти­ся від ви­роб­ниц­т­ва аль­фів (щоб не за­да­ва­ли зай­ві за­пи­тан­ня), або ін­тен­си­фі­ку­ва­ти ви­роб­ниц­т­во, і то­ді вже по­збу­ти­ся по­ступо­во ско­ро­чу­ва­ти ви­роб­ниц­т­во бет, гам і дельт. А кон­сер­ва­ція в по­точ­но­му ста­ні ви­кли­кає тіль­ки го­лов­ний біль у пра­ви­те­лів... Втім, я ду­маю, го­лов­ною метою ав­то­ра аж ні­як не був опис “но­в­о­го суспі­ль­с­т­ва”, ско­рі­ше, це бу­ла спро­ба погля­ду на куль­ту­ру з точ­ки зо­ру мод­н­о­го в ті ча­си ре­ля­ти­віз­му.

Далі...