Тризубий Стас

...А чи­єю кро­в'ю
Ота зем­ля на­поє­на,
Що кар­топ­ля ро­дить,—
Вам бай­ду­же. Аби доб­ра
Бу­ла для го­ро­ду!
А чва­ни­те­сь, що ми По­ль­щу
Ко­лись за­ва­ли­ли!..
Прав­да ва­ша: По­ль­ща впа­ла,
Та й вас роз­да­ви­ла!
© Та­рас Шев­чен­ко

Вчо­ра знайшов на­реш­ті піс­ні мо­єї мо­ло­дос­ти. То­ді я слу­хав їх із за­до­во­лен­ням з маг­ні­то­фо­ну, а за­раз, ма­буть, як­би слу­хав упер­ше, не звер­нув би на них ува­гу... Спри­й­ма­є­ть­ся все по-ин­шо­му — в ста­ро­сті.

Хо­ча як­що по­слу­ха­ти піс­ні 15-20 річ­ної дав­ни­ни бу­де вид­но, яка на­справ­ді ста­бі­ль­ність є в Ук­ра­ї­ні. Схо­же, ми чи­мось об­ра­зи­ли час, і він іде на­в­ко­ло Ук­ра­ї­ни. А у нас зав­жди час пи­ти чай... Ми пе­ре­сі­да­є­мо з міс­ця на міс­це і нам зда­є­ть­ся, що ми ру­ха­є­мо­ся впе­ред. І хоч я за­раз не слу­хаю піс­ні з маг­ні­то­фо­на, а ви­ка­чую їх, бу­дучи за де­сять ти­сяч кі­ло­мет­рів від Ук­ра­ї­ни, це все — де­ко­ра­ції. А про ре­зуль­та­ти “роз­бу­до­ви не­за­леж­ної де­ржа­ви” на­га­дує тіль­ки кла­си­ка: як мі­ня­ли флот на газ — так і за­раз мі­ня­є­мо, як не бу­ло в нас люд­сь­кої валю­ти — так і не­ма, як не ма­ли во­лі ста­ти не­за­леж­ни­ми — так і до­сі не з'я­ви­ла­ся...

Як­що ж ви впер­ше чу­є­те про Три­зу­б­о­го Ста­са, про­по­ную по­ча­ти слу­ха­ти з най­кра­щ­о­го, на мою ду­м­ку:

1. Ми є та­кі. То­му що це прав­да.
2. Лі­чил­ка. Бо жит­тє­ра­діс­на і до­сі ак­ту­аль­на.
3. Атом­не ко­хан­ня. Лі­рич­не й, од­но­час­но, іро­ніч­не.
4. Вер­тай­ся! Хо­ча мо­же й не вар­то...
   
5. Ду­ша і ті­ло. Як­що хо­че­те не про по­лі­ти­ку.

Далі...