Тризубий Стас

...А чиєю кров'ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить,—
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила!
© Тарас Шевченко

Вчора знайшов нарешті пісні моєї молодости. Тоді я слухав їх із задоволенням з магнітофону, а зараз, мабуть, якби слухав уперше, не звернув би на них увагу... Сприймається все по-иншому — в старості.

Хоча якщо послухати пісні 15-20 річної давнини буде видно, яка насправді стабільність є в Україні. Схоже, ми чимось образили час, і він іде навколо України. А у нас завжди час пити чай... Ми пересідаємо з місця на місце і нам здається, що ми рухаємося вперед. І хоч я зараз не слухаю пісні з магнітофона, а викачую їх, будучи за десять тисяч кілометрів від України, це все — декорації. А про результати “розбудови незалежної держави” нагадує тільки класика: як міняли флот на газ — так і зараз міняємо, як не було в нас людської валюти — так і нема, як не мали волі стати незалежними — так і досі не з'явилася...

Якщо ж ви вперше чуєте про Тризубого Стаса, пропоную почати слухати з найкращого, на мою думку:

1. Ми є такі. Тому що це правда.
2. Лічилка. Бо життєрадісна і досі актуальна.
3. Атомне кохання. Ліричне й, одночасно, іронічне.
4. Вертайся! Хоча може й не варто...
   
5. Душа і тіло. Якщо хочете не про політику.

Далі...