Фріц і Б-г

Якось, так і не до­че­кав­шись кін­ця сві­ту, який мав на­ста­ти че­рез запуск бо­же­ві­ль­ни­ми на­у­ков­ця­ми © Страш­н­о­го Ад­рон­н­о­го Ко­лай­де­ра, по­мер са­та­ніст Фріц своєю смер­тю.
Зви­чай­но ж, на то­му сві­ті зу­с­трів­ся він Б-гом.
— Які див­ні ство­рін­ня ви­ни­ка­ють за­вдя­ки ево­лю­ції! — ска­зав Б-г.
І мо­вив на це Фріц:
— Як же так, Б-же, як­що ти справ­ді іс­ну­єш, зна­чить я був пра­вий, і те­о­рія ево­лю­ції — це по­мил­ка?!
— Ду­ма­єш, став би я проєк­ту­ва­ти мі­льяр­ди жи­вих іс­тот вруч­ну? Та ще й під­би­ра­ти їм від­по­від­ні еко­л­огіч­ні ні­ші! Ме­ні що, ро­би­ти не­ма чо­го? — зди­ву­вав­ся Б-г. — Не­вже я схо­жий на іді­о­та, який пра­цю­вав над ство­рен­ням кож­н­о­го жи­в­о­го ор­га­ніз­му ок­ре­мо? Тим біль­ше, що для цьо­го є пе­ре­ві­ре­ний ево­лю­ці­й­ний ме­ха­нізм!

Далі...