Те, що в російській мові з'явився місцевий відмінок, давно відомо. Цей відмінок трохи потіснив питомий російський предложый, який насправді сам походить від давньоруського місцевого і зберігає його форму. Це легко бачити, просто порівнюючи з відповідними формами місцевого відмінку в українській мові з поправкою на те, що ѣ перейшла в російській — в е, а в українській — в і.

Але недавно, спілкуючись з росіянами, я зрозумів, що в російській мові відбувається зникнення цієї форми. Так само як форми “в гро́бе”, “на бе́реге” сьогодні є архаїчними, поступово стають архаїчними форми предложного з о: “о гро́бе”, “о бе́реге”, “о жи́зни”! Замість них все частіше використовуються звичні для української мови форми знахідного відмінку: “про берег”, “про жизнь”... Раніше я думав, що це українізми, але ж носіїв автентичної російської мови я не можу запідозрити у вживанні українізмів!

Тоді я вирішив трошки поґуґлити. Перш за все, слід було виключити українську мову зі статистики. Тому я вибрав пошук тільки сторінок російською мовою. Спочатку я порівняв "про жизнь" і "о жизни". Легко бачити, що друга форма зустрічається на порядок частіше. Але слід врахувати, що про життя писали не тільки сучасники, але й класики, які, очевидно, не вживали знахідний відмінок.

Відділити класиків від сучасників я вирішив дуже просто: порівнявши відмінки слова, яке з'явилося дуже недавно, — Интернет. З'ясувалося, що "про Интернет" пишуть навіть трохи частіше, ніж "об Интернете"! Таким чином, можна зробити висновок, що форма предложного відмінку, яка власне і відрізняє його від місцевого, потроху зникає з мовлення росіян. Якщо вона зникне остаточно, тобто перетвориться з паралельної форми на архаїчну, можна легко уявити, що місцевий відмінок стане основним, а відмінні від нього форми предложного будуть вважатися винятками.

Так що форма “мну”, про яку так люблять жартувати любителі олбанської, цілком може стати розмовною практикою... Уявити як це буде виглядати дуже просто: ставимо замість “в лесу́” инші слова чоловічого роду II відміни.


Але недавно, спілкуючись з росіянами, я зрозумів, що в російській мові відбувається зникнення цієї форми. Так само як форми “в гро́бе”, “на бе́реге” сьогодні є архаїчними, поступово стають архаїчними форми предложного з о: “о гро́бе”, “о бе́реге”, “о жи́зни”! Замість них все частіше використовуються звичні для української мови форми знахідного відмінку: “про берег”, “про жизнь”... Раніше я думав, що це українізми, але ж носіїв автентичної російської мови я не можу запідозрити у вживанні українізмів!

Тоді я вирішив трошки поґуґлити. Перш за все, слід було виключити українську мову зі статистики. Тому я вибрав пошук тільки сторінок російською мовою. Спочатку я порівняв "про жизнь" і "о жизни". Легко бачити, що друга форма зустрічається на порядок частіше. Але слід врахувати, що про життя писали не тільки сучасники, але й класики, які, очевидно, не вживали знахідний відмінок.

Відділити класиків від сучасників я вирішив дуже просто: порівнявши відмінки слова, яке з'явилося дуже недавно, — Интернет. З'ясувалося, що "про Интернет" пишуть навіть трохи частіше, ніж "об Интернете"! Таким чином, можна зробити висновок, що форма предложного відмінку, яка власне і відрізняє його від місцевого, потроху зникає з мовлення росіян. Якщо вона зникне остаточно, тобто перетвориться з паралельної форми на архаїчну, можна легко уявити, що місцевий відмінок стане основним, а відмінні від нього форми предложного будуть вважатися винятками.

Так що форма “мну”, про яку так люблять жартувати любителі олбанської, цілком може стати розмовною практикою... Уявити як це буде виглядати дуже просто: ставимо замість “в лесу́” инші слова чоловічого роду II відміни.
Сижу на стулу́ и пишу в блогу́.А що? По-моєму, гламурно...

Краще порівнювати дві величини не просто гуглити а використовувати гугл трендс http://www.google.com/trends
ВідповістиВидалити> Сижу на стулу́ и пишу в блогу́.
ВідповістиВидалитиподібне спостереження з галузі маркетингової лексики: заїжджі москалі (тут без націоналістичної нотки... кому не подобається, читайте московити) незмінно кажуть "брендИ" замість "брЕнди"... мені ріже слух, аж ось тепер бачу: тенденція =)